Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер: 343/265/24
Номер провадження: 1-кп/343/64/24
У Х В А Л А
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
11 грудня 2024 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження № 1-кп/343/64/24, справа № 343/265/24, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023091160000456 від 06.11.2023, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,
представника неповнолітнього потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
В С Т А Н О В И В:
у провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
11 грудня 2024 року від прокурора надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке завчасно вручено для ознайомлення обвинуваченому, про що долучена розписка.
Клопотання прокурор мотивує тим, що обвинувачений обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. 07 листопада 2023 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а 29 січня 2024 року - про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє продовжено на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франкіської області від 21.10.2024 на 60 днів, тобто до 19.12.2024.
Необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого й надалі обґрунтовується продовженням існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому що ОСОБА_3 може:
- переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що може бути підставою та мотивом для переховування від суду. Крім того він, як військовослужбовець, володіє певними знаннями для того, щоб залишити територію Івано-Франківської області поза блокпостми, а також територію України поза пунктами пропуску, встановленими на державному кордоні, з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки, перебуваючи на волі може змусити або будь-яким іншим способом впливати на них, з метою зміни їх показань на його користь, що може негативно вплинути на подальший хід кримінального провадження. Це створює загрозу тиску та підбурювання обвинуваченим вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так як, знаходячись на волі, зможе координувати свої дії із особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих для кримінального провадження фактів шляхом погроз, підкупу, тиску на учасників кримінального провадження. Також він може підшукувати осіб, які можуть надати вигідні для нього неправдиві показання;
- вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що він є військовослужбовцем і з метою уникнення від кримінальної відповідальності може вчинити самовільне залишення місця проходження військової служби або дизертирство, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ст. 407, 408 КК України.
Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання є занадто м`яким. Щодо особистої поруки, то на даний час не надходило заяв від осіб, які б могли поручитися за виконання обвинуваченим своїх обов`язків. Щодо домашнього арешту, то такий не може бути застосований, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем. Розмір застави також просив не визначати, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є тяжким злочином, вчиненим із застосування фізичного насильства, що спричинив загибель людини.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити з наведених у ньому підстав, додатково обгрунтувавши кожен ризик, який існує по даний час та запобігти якому не вдасться при обранні більш м`якого запобіжного заходу, зважаючи на поведінку ОСОБА_3 , яка активно проявляється в ходу судового розгляду та підтверджується під час допиту свідків.
Представник неповнолітнього потерпілого - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив. Вказав, що зазначені прокурором ризики надумані.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки відсутні підстави для продовження запобіжного заходу, як і не обгрунтовані ризики, наведені в клопотанні. Його підзахисний не ухилявся від органів досудового розслідування, він намагається і в даний час сприяти суду у встановленні дійсних обставин,також більшість свідків, потерпілий допитані, а відтак тиск на них недоречний.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши заявлене клопотання, приходить до таких висновків.
Згідно із положеннями ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Мета та підстави застосування запобіжних заходів визначені у ст. 177 КПК України, зокрема метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинуваченому інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за який, у разі визнання його винуватим, передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
На переконання прокурора, в даному провадженні продовжують існувати ризики, що обвинувачений може: переховуватися від суду, незаконно впливати на неповнолітнього потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Натомість сторона захисту заперечує щодо наявності вказаних ризиків та клопоче про застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Даючи оцінку цьому, суд враховує, що при визначенні ризиків закон не вимагає неспростованих доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обгрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу або в майбутньому. Тобто ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання за нього, тому ризик втечі для нього може бути менш небезпечним, ніж призначене покарання і його відбування, що підтверджує ймовірну можливість переховування обвинуваченого від суду та наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Продовжує існувати й ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, які ще не допитані у ході судового розгляду, та на неповнолітнього потерпілого з метою зміни його показів, оскільки вони проживають у межах колишнього Долинського (теперішнього Калуського) району, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставами вважати, що ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що, знаходячись на волі, він зможе координувати свої дії з особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих відомостей для кримінальногопровадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Також заслуговує на увагу й існування ризику вчинення ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення, оскільки він є військовослужбовцем і з метою уникнення від кримінальної відповідальності може вчинити самовільне залишення місця проходження військової служби або дезертирство, тобто вчинити кримінальніправопорушення, передбаченіст. 407, 408 КК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу прокурор довів, що на даний час ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а їх запобігання не можливе шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Доводи ж сторони захисту про застосування до ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенню перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого у процесуальних діях, які необхідно провести у межах розгляду судом кримінального провадження і виконання процесуальних рішень по справі.
Суд, беручи до уваги, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , спричинив загибель людини, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає, що відсутні підстави для визначення застави. Щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту чи особистого зобов`язання, то такі не можуть бути до нього застосовані з урахуванням специфіки війської служби, яку повинен нести ОСОБА_3 , як діючий військовослужбовець.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, оскільки у справі існують реальні ознаки підвищеного ступеня суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише права обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів.
На підставі викладеного, ст. 177, 196, 197, 199, 205, 376, 395, 532, 534 КПК України та керуючись ст. 331 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_3 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, продовжити строком на 60 (шістдесят) днів - до 08 лютого 2025 року включно.
Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвалу для виконання направити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", м. Івано-Франківськ.
Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку тримання під вартою покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення через Долинський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: ОСОБА_1
Судове рішення № 123675736, Долинський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 11.12.2024. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 343/265/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: