Рішення № 123671435, 11.12.2024, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/8469/24

№ провадження 2/646/3062/2024

РІШЕННЯ

іменем України

11.12.24 м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

судді - Бібіка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Петренко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ОСОБА_2 про визнання батьківства,

встановив:

01.08.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , третя особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до ОСОБА_2 , в якій просив визнати його батьком малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позову зазначив, що в грудні 2018 року познайомився з відповідачкою, між ними склались теплі стосунки, виникли почуття любові і взаємної поваги. Щоб укріпити стосунки пара вирішила народити спільну дитину. З огляду на стан здоров`я відповідачки пара вирішила вдатися до лікування безпліддя методом екстракорпорального запліднення. У період з 21.08.2019 по 07.09.2019 вони пройшли курс лікування безпліддя методом екстракорпорального запліднення та трансферу ембріонів в Медичному центрі Вищої акредитаційної категорії «ДРТ-клініка репродуктивної медицини» (м. Харків, пр-т Гагаріна, 38-Б). У результаті проведеного лікування було діагностовано прогресуючу одноплідну вагітність.

Після цього ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_3 , свідченням чого слугує свідоцтво про народження ОСОБА_3 від 14.05.2020 серії НОМЕР_1 видане Куп`янським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) актовий запис від 14.05.2020 № 137. На момент народження дитини позивачта відповідачка не перебували у зареєстрованому шлюбі. Як наслідок, відомості про батька дитини у свідоцтві про народження ОСОБА_3 були записані на підставі ч. 1 ст. 135 СК України зі слів матері. При цьому батьком дитини був записаний не позивач, а абсолютно стороння особа - громадянин України ОСОБА_4 . На момент вчинення цього запису позивач не знав, що відповідачка здійснила запис про батька дитини у свідоцтві про народження на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

Після народження ОСОБА_3 позивач приймав участь у виписці відповідачки і дитини з полового будинку. Після виписки з пологового будинку відповідачка разом з сином і іншими своїми дітьми проживала у АДРЕСА_1 . У цей період часу позивач отримав роботу у Казахстані, внаслідок чого був змушений часто їздити у відрядження.

Після початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, а саме з вересня 2022 року, позивач і відповідачка разом з дітьми стали проживати разом за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що усіляко опікувався і продовжує опікуватися сином ОСОБА_3 , повністю утримує дитину, проводить з дитиною багато вільного часу. Зокрема, у період часу з вересня 2023 по березень 2024 року дитина отримувала денний догляд і додаткові логопедичні послуги у ФОП ОСОБА_5 у «ІНФОРМАЦІЯ_2». Позивач приводив дитину до закладу і забирав її, цікавився розвитком дитини, особисто оплачував послуги. Після цього дитина була влаштована в іншій заклад дошкільної освіти, а саме у ТОВ «ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ «ДИТЯЧИЙ САДОК «М». ОСОБА_1 здійснював оплати за виховання та харчування сина ОСОБА_3 .

Крім того, позивач зазначив, що усіляко опікується здоров`ям дитини. Зокрема, у липні 2023 року ОСОБА_3 було проведено комплексне лікування зубів. Оплату за лікування вносив позивач ОСОБА_1 .

У травні 2024 року, коли дитині вже виповнилося 4 роки, позивач став наполягати на тому, аби саме він був записаний батьком ОСОБА_3 , натомість відповідачка стала заперечувати проти цього. Позивач змушений звернутись до суду із позовною заявою про встановлення батьківства

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача, ОСОБА_6 , в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі та участі позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 заяв, клопотань до суду не надала.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_4 , батьком - ОСОБА_4 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Куп`янським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, наданим Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у актовому записі № 00048391816 про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відомості про батька дитини вказано у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

Дитина має право знати своїх батьків (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).

У статті 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122, 125 СК України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

У частині першій, другій статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття (частина третя статті 128 СК України).

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до частини першої статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 31 січня2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23).

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року у справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) вказував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 07 травня 2009 року в справі Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34).

Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) зазначав, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

ЄСПЛ у рішенні від 14 березня 2024 року за заявою № 62020/14 у справі «Молдован проти України (Moldovan v. Ukraine)» вказав на те, що висновок експертизи ДНК у таких правовідносинах не можна ігнорувати, оскільки він є чи не єдиним об`єктивним доказом, який може свідчити про факт батьківства однієї особи стосовно іншої.

Висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства та без його проведення неможливо встановити факт батьківства за відсутності належних та переконливих доказів.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження № 43657 від 29.07.2024, підготовленого ТОВ «МАМА ПАПА», ймовірність того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , в рамках проведеного дослідження складає 99,999999 %.

Згідно зі ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є в тому числі рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, матір дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним, що позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) батьком малолітнього ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Зобов`язати орган державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні зміни до актового запису № 137 від 14.05.2020 про народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме:

- в графі «Батько» записати: прізвище - « ОСОБА_7 », ім`я - « ОСОБА_8 », по-батькові - « ОСОБА_9 », громадянство - «громадянин України»;

- змінити прізвище ОСОБА_3 з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_7 ».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Бібік