Рішення № 123668639, 11.12.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4469/24

Провадження №: 2/755/3533/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованостіза житлово-комунальні послуги, -

у с т а н о в и в:

11.03.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому просив суд: стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення/постачання теплової енергії в сумі 61512,65 грн; інфляційну складову боргу в сумі 14784,50 грн, 3 % річних в сумі 4268,64 грн., та судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , а позивач надає для зазначеного будинку послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачі з січня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, та з червня 2017 року за послуги з постачання гарячої води, що обумовило виникнення заборгованості, яка станом на 01 лютого 2024 року становить 61512,65 грн, відповідачі як боржники, що прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 19 березня 2024 року, провадження у справі відкритоза правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 19 червня 2024 року заяву відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 19 червня 2024 року відзиви відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 повернуто заявникам без розгляду.

Ухвалою суду від 19 червня 2024 року у задоволенні заяви про виклик свідків відмовлено.

18 квітня 2024 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк позовної давності.

08 травня 2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача відповідно до яких позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

17 травня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк позовної давності. Також вказує, що він не проживає за спірною адресою з липня 2018 року і тому не користується житлово комунальними послугами. Вказує, що заборгованість виникла з вини відповідача ОСОБА_5 , а тому вона повинна нести відповідальність за несвоєчасну сплату комунальних послуг.

28 травня 2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення від позивача відповідно до яких позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, додатково зазначає, що не проживання у спірній квартирі, особи яка в ній зареєстрована не звільняє її від обов`язку сплачувати комунальні послуги.

У відповіді на відзив від 30 травня 2024 року позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підставі викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Вказані норми узгоджуються із нормами Закону України «Про житлово - комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання;

Відповідно до п. 11 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Відповідно до п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерарунком відповідно до пункту 18 цих Правил. (втратили чинність з 01.05.2022 року)

Надалірозподіл обсягів комунальних послуг між споживачами здійснювався відповідно до ст. 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . (а. с. 22-32)

Як з`ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з відсутністю своєчасної оплати комунальних послуг утворилась заборгованість за послуги з централізованого опалення/надання теплової енергії за період з січня 2016 року по січень 2024 рік в сумі 49820,27 грн., та постачання гарячої води за період з червня 2020 року по січень 2024 рік в сумі 11692,38 грн., що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості та бухгалтерськими довідками за вказаний період (а. с. 6-8).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК України дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в межах даного спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - реконструкція» правомірно пред`явлено вимоги до про стягнення заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення/постачання теплової енергії в сумі 61512,65 грн; інфляційну складову боргу в сумі 14784,50 грн, 3 % річних в сумі 4268,64 грн., при визначенні суми боргу, суд бере за основу долучений позивачем розрахунок заборгованості, який складений у повній відповідності з чинним законодавством та перевірений судом, в той же час, відповідачі не надали суду доказів належного виконання зобов`язань.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує заявлений стороною відповідача строк позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення вказувала просила застосувати строк позовної давності за послуги з опалення з травня 2017 року по травень 2020 року та послуги з постачання гарячої води з липня 2014 року по травень 2020 рік.

Однак суд не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності за вказаний відповідачем період виходячи з наступного.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому, дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ від 27 червня 2023 року №651, карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, з 01 липня 2023 року строки позовної давності мали б продовжуватись, однак.

24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто вимоги які пред`явлені за період до 12 березня 2017 року пред`явлені поза межами строку позовної давності.

Згідно частини 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Наслідком переривання строку позовної давності є те, що перебіг позовної давності починається заново (ч. 4 ст. 264 ЦК України)

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

В такому разі слід дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі вчинення боржником оплати чергового платежу, встановити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у Постанові за № 6-43цс17 від 22 березня 2017 року.

Згідно доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за надні послуги з теплової енергії, відповідачі періодично сплачували нараховані платежі, тому суд перевіряє чин е свідчать дані платежі про визнання боргу в цілому або певного періодичного платежу.

Так, за квітень 2019 року позивачем нарахована сума до сплати 660,32 грн., відповідачі у травні 2019 року сплатили суму 660,32 грн., за листопад 2019 року у розмірі 1008,20 грн., відповідний платіж здійснений відповідачем у січні 2020 року, за грудень 2019 року 489,35 грн., за січень 2020 року нараховано 1461,89 грн., відповідну заборгованість відповідачі сплатили у лютому 2020 року, тобто в даному випадку не відбулось переривання строку позовної давності, а відтак, вимоги позивача до 12 березня 2017 року у розмірі 8381,69 грн. за теплову енергію пред`явлені поза межами строку позовної давності.

Крім того, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 754,38 грн, та 3% річних в сумі 165,61 грн. нараховані на суму боргу у розмірі 8381,69 грн теж не підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача ОСОБА_1 про те, що він не проживає у квартирі АДРЕСА_3 , суд зазначає наступне.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630, які втратили чинність 01 травня 2022 року, регулювали відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

З аналізу пунктів 11, 12 Правил, слід дійти висновку, що послуги з надання теплової енергії/опалення, оплачуються споживачами за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири та пропорційно кількості мешканців квартири.

Схожий принцип розподілення обсягів комунальних послуг між споживачами закріплений в статті 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Тобто, проживання в квартирі чи не проживання не має правового значення для даної справи, адже розрахунок обліку є сталим, та залежить від опалювальної площі квартири, яка не змінюється від проживання чи не проживання споживача у даному приміщенні, вказаний принцип і застосовується і за облік гарячої води, який розподіляється пропорційно до мешканців квартири (зареєстрованих осіб).

Суд враховує надані відповідачем ОСОБА_1 докази які підтверджують факт проживання відповідача в іншому місці, та в цьому контексті вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово - комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

З матеріалів справи достеменно відомо, що ОСОБА_1 станом на отримання відповіді від демографічного реєстру зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , має відкритий особовий рахунок з надання послуг з теплової енергії та постачання гарячої води, доказів зняття з реєстрації за вказаною адресою та переоформлення особового рахунку в матеріалах справи відстуні, тобто має певний зв`язок зі вказаною квартирою, а отже в розумінні ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» користується наданими позивачем комунальними послуги.

Крім того, суд враховує правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17 (провадження № 61-22435св18) в якій зазначено про те, що: "слід зазначити, що позивач виконував свій обов`язок по наданню послуг відповідачі ними користувалися, а тому зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Суду не було надано доказів що спростовують надання вказаних послуг. Відмови від надання послуг, або нарікання на якість послуг від відповідачів до позивача не надходило.

Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання відповідача на те, що він є неналежним відповідачем спростовуються матеріалами справи, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг."

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованостіза житлово-комунальні послуги підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 11692,38 грн., та централізованого опалення/постачання теплової енергії в сумі 41438,58 грн; інфляційну складову боргу в сумі 14030,12 грн, 3 % річних в сумі 4103,03 грн, в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню..

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2678,40 грн відповідно до пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто по 535,68 грн. з кожного.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води 11692,38 грн., та централізованого опалення/постачання теплової енергії в сумі 41438,58 грн; інфляційну складову боргу в сумі 14030,12 грн, 3 % річних в сумі 4103,03 грн, а всього 71264 (сімдесят одну тисячу двісті шістдесят чотири) гривні 11 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 535,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 535,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 535,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 535,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 535,68 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20, код ЄДРПОУ 37739041);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

Відповідач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

С у д д я