Вирок № 123662781, 11.12.2024, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/803/20

Провадження № 1-кп/496/209/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

обвинуваченого ОСОБА_14 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, уродженця Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , повна вища освіта, поліцейський сектору реагування патрульної №2 Біляївського ВП ГУНП в Одеській області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_16 № 1366 о/с від 15.11.2016 року старшого сержанта поліції ОСОБА_14 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Біляївського ВП ГУНП в Одеській області та являючись службовою особою - працівником правоохоронного органу, ОСОБА_14 , відповідно до посадової інструкції поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 зобов`язаний:

- своєчасно реагувати на всі звернення та повідомлення про вчинені кримінальні, адміністративні правопорушення або події, надавати населенню всебічну допомого, здійснювати профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

- здійснювати контроль стану утримання дорожнього покриття вулиць і доріг, дорожніх споруд на них, технічних засобів регулювання дорожнього руху, транспортних та пішохідних огороджень, дорожньої розмітки, зовнішнього освітлення тощо, документувати виявлені недоліки та порушення у цій сфері з подальшою передачею отриманих відомостей начальникові ГРПП після закінчення зміни;

- складати, у межах компетенції, протоколи про адміністративні правопорушення та здійснювати, у визначених законом випадках, провадження у правах про адміністративні правопорушення.

Таким чином, займаючи посаду поліцейського сектору реагування Патрульної поліції №2 Біляївського ВП ГУНП в Одеській області, старший сержант поліції ОСОБА_14 , являючись представником державного органу виконавчої влади та будучи наділеним владними повноваженнями в межах своєї компетенції пред`являти вимоги, приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту за наступних обставин.

Так, 12.12.2017 року близько 16 год. 30 хв. поліцейський сектору реагування патрульної поліції №2 Біляївського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_14 , керуючи службовим автомобілем Renault Sandero № 1638, з затонованими вікнами, що обмежувало видимість, здійснював маневр розвороту рухаючись заднім ходом біля магазину «Лимон», розташованого по вул. Отамана Головатого у м. Біляївка, Одеської області.

При цьому, під час руху старший сержант поліції, водій ОСОБА_14 , проявляючи злочинну недбалість та будучи вкрай неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода похилого віку ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який оббігав автомобіль поліції ззаду, грубо порушив Правила дорожнього руху, а саме:

- п. 12.3 ПДР України - згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, які водій об`єктивно здатний виявити, він повинен негайно прийняти заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не вжив заходів для виконання зазначених вимог ПДР і в районі майданчика для паркування по вул. Отамана Головатого у м. Біляївка Одеській області здійснив наїзд, який виразився у поштовху задньою лівою частиною бамперу автомобіля, яким керував ОСОБА_14 пішохода ОСОБА_17 , в результаті чого останній впав та отримав ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1883 від 13.09.2018 року, у вигляді закритого перелому шийки правого стегна, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою провину у скоєнні інкримінованого йому злочині не визнав та пояснив, що в день події зранку заступив на чергування. Погоджуючись з часом, вказаним в обвинувальному акті пояснив, що була не надто темна пора доби, в цей час він підвіз до магазину «Лимон» дружину. Здійснював паркування біля магазину з порушенням ПДР України, перешкод жодних не бачив, розвертаючись в дзеркало заднього виду побачив чоловіка, що впав на тротуар. Вийшли до нього, останній пояснив, що запізнювався на автобус та впав, скаржився на біль в нозі, тоді вони відвезли його до лікарні. Зауважив, що контактування потерпілого з його транспортним засобом не було, чоловік був з явними ознаками сп`яніння (не чітка мова, запах з порожнини рота) сам впав коли оббігав авто, мабуть зачепився. Зазначив, що він не приймав участі у огляді автомобіля іншими співробітниками поліції та сином потерпілого, що мало місце біля лікарні, та взагалі не пам`ятає, що б в лікарні були інші поліцейські. Щодо тонування службового автомобіля, то не вважає це порушенням, це також, не заважало оглядовості.

Допитаний всудовому засіданняпотерпілий ОСОБА_17 пояснив, що в день події була світла та ясна погода, він запізнювався на автобус. В м. Біляївка біля магазину «Лимон», який розташований поряд з автобусною зупинкою, коли вже перейшов дорогу на бік зупинки, побачив автомобіль, який стояв передньою частиною до дороги та який перешкоджав йому шлях до автобуса. Спочатку вирішив оббігти автомобіль спереду, однак авто рухалось заднім ходом, тому вирішив пропустити та оббігти авто ззаду, тоді відчув як його збив цей автомобіль. Удар прийшовся в лівий бік, далі він впав на бордюр правим стегном, яке як наслідок зламав. Водій цього автомобіля, лиця якого потерпілий не пам`ятає, вибіг та допоміг йому встати та відвіз до лікарні. В своїй заяві до суду просив подальший судовий розгляд проводити без його участі. Міру покарання визначити на розсуд суду.

Незважаючи на те, що ОСОБА_14 своєї вини у скоєнні ДТП не визнав, його вина повністю доведена і підтверджується доказами дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- поясненнями потерпілого, який хоч і не пам`ятає лице водія транспортного засобу, що здійснив наїзд на нього, однак його пояснення у сукупності із дослідженими в судовому засіданні іншими доказами, вказують на те, що травма, яку він отримав в день події, дійсно отримана внаслідок зіткнення з авто під керуванням обвинуваченого, в наслідок чого потерпілий впав і отримав перелом шийки правого стегна;

- заявою потерпілого ОСОБА_17 про скоєний на нього наїзд 12.12.2017 року в м. Біляївка біля магазину «Лимон» (т. 1 а.с. 155);

- витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 42017160000001894 від 19.12.2017 року щодо обставин скоєння ДТП (т. 1 а.с. 154);

-протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 14.05.2018 року та описом речей і документів, які було вилучено, згідно якого в магазині «Саша» на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 26.04.2018 року було вилучено СД-диски з відеозаписом події з камер спостереження, що мала місце 12.12.2017 року біля магазину «Лимон» в м. Біляївка Одеської області по вул. Отамана Головатого (т. 1 а.с. 157-161);

- відео з камер спостереження в магазині «Саша», на якому зафіксовано подія ДТП, що мала місце 12.12.2017 року біля магазину «Лимон» в м. Біляївка Одеської області по вул. Отамана Головатого, яке було досліджено в судовому засіданні та на якому вбачається повний хід подій, та яке спростовує усі твердження обвинуваченого та захисника, що потерпілий впав сам. На відео чітко прослідковується, що автомобіль здійснив поштовх потерпілого, який ні є достатнім, щоб залишити пошкодження на автомобілі, на що наполегливо звертає увагу обвинувачений та захисник, але достатнім, щоб потерпілий впав і між цім поштовхом та падінням наявний причинний зв`язок.( т. 1 а.с.161)

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 14.05.2018 року та описом речей і документів, які було вилучено, згідно якого в КЗ «БРЦЛ» на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 26.04.2018 року було вилучено копію журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації на 3 арк., де зазначено, що 12.12.2017 року о 17:20 год. госпіталізовано ОСОБА_17 (т. 1 а.с. 162-168);

-висновком експерта № 1883, яка розпочата 30.08.2018 року закінчена 13.09.2018 року та згідно якої у гр. ОСОБА_17 виявлене наступне тілесне ушкодження: закритий перелом шийки правого стегна. Вказане ушкодження утворилося від дії травмувальної сили, прикладеної на відстані від місця перелому або безпосередньої дії тупого твердого предмету в область правого кульшового суглобу. Такий механізм утворення перелому міг мати місце в умовах ДТП. Враховуючі дані медичної документації слід вважати, що ушкодження виникло незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто могло бути спричинене 12.12.2107 р. Закритий перелом шийки правого стегна спричинив тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм згідно п.п. 2.2.2 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01 1995 р., відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості (т. 1 а.с. 169-170);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 07.11.2018 року, фотоілюстрацією до нього, згідно якого за участі потерпілого ОСОБА_17 , судового експерта, підозрюваного ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , а також у присутності двох понятих було відтворено подію, що мала місце 12.12.2017 року в м. Біляївка Одеського району Одеської області по вул. О.Головатого біля магазину «Лимон» та відповідно до якого складено схему ДТП та встановлено наступне: здійснено заміри як розташовувався транспортний засіб Renault Sandero № 1638 та пішохід ОСОБА_17 відносно один одного та кута будинку, а саме магазину «Лимон» в момент початку руху автомобілю Renault заднім ходом. Пішохід був розташований на початку смуги дорожньої розмітки, що позначає місце розташування транспортних засобів, на відстані 4-5 м від бордюрного каменю «заднього карману» у поперечному напрямку та на відстані 4,1 м до кута магазину «Лимон». Місце наїзду на пішохода було розташована на відстані 1,9 м від бордюрного каменю, на 3-й смузі дорожньої розмітки в напрямку руху вулиці Костіна, Успенської. Траєкторія руху (лінії) складала 3,6 м по діагоналі. Контактування автомобіля з тілом пішохода сталась задньою лівою частиною в районі заднього лівого ліхтаря. Момент, коли водій автомобіля Renault мав можливість побачити пішохода в скло задніх лівих дверей, автомобіль було розташовано, заднім лівим колесом на початку смуги дорожньої розмітки та відносно кута магазину лимон 4,1 м. Довжина дорожньої розмітки 4,39 м до бордюрного каменю. Відстань між лініями дорожньої розмітки поперечного напрямку 2,54 м в поперечному напрямку. На момент руху автомобілю (початку) було розташовано на відстані від правого переднього колеса 6,7 м, заднього правого 4,23 м. (т. 1 а.с. 171-177);

-висновком експерта № 1113-А від 17.12.2018 року, згідно якого для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації водій автомобіля «Рено Сандеро» ОСОБА_14 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній ситуації водій автомобіля «Рено Сандеро» ОСОБА_14 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_17 . Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової автотехнічної експертизи, у даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Рено Сандеро» ОСОБА_14 вбачається невідповідність вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_14 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди (т. 1 а.с. 184-187).

-показами допитаногов судовомузасіданні свідка ОСОБА_19 ,який пояснив, що працює лікарем травматологом Біляївської ЦРЛ з 2016 р. На день події працював лікарем прийомного відділення, потерпілого ОСОБА_17 було доставлено до лікарні в вечірній час доби, десь після 16:00 години на скаргу щодо травми при падінні. Йому було проведено рентгенографію та виявлено перелом шийки стегнової кістки, самостійно пересуватись він не міг. Щодо проведення перевірка на вміст алкоголю в крові, то нічого не пам`ятає з цього приводу. З потерпілим до лікарні прибули працівники поліції, чи був серед них обвинувачений, він не пам`ятає.

-показами допитаногов судовомузасіданні свідка ОСОБА_20 ,який пояснив, що є сином потерпілого, увечері того дня, близько 17:00 год. йому зателефонував батько і повідомив, що він потрапив в ДТП, він лежачий та наразі йому надають медичну допомогу, встановлюють гіпс. Батько не зміг пояснити, що з ним трапилось, мав ознаки сп`яніння. Декілька поліцейських, що були присутні в лікарні, заповнювали документи щодо обставин події. Лікар повідомив, що травма досить серйозна. Також поліцейські показували йому, що на автівці немає жодних слідів удару, на той момент ОСОБА_20 не розумів для чого це. Декілька співробітників поліції та фотографи оглядали та фотографували автомобіль. Співробітники поліції допомогли відвести батька додому та покласти на ліжко. Заяви до поліції він не писав, однак до СБУ його декілька разів викликали. Обвинувачений жодної допомоги не пропонував.

-показами допитаногов судовомузасіданні свідка ОСОБА_18 ,який пояснив, що в той день у 08:00 ранку разом з ОСОБА_14 приступив до обов`язків патрулювання. Під вечір біля магазину «Лимон» в м. Біляївка ОСОБА_14 керуючі службовим автомобілем здійснював розворот, а саме заднім ходом приїжджав до магазину, щоб поїхати в бік РЕС та побачив, що впав дідусь, коли вибігли до нього, то потерпілий пояснював, що поспішав на автобус та впав. Зіткнення авто з потерпілим він не відчув, вважає, що на відео сюжеті події, також не спостерігається, що саме авто під керуванням обвинуваченого збило з ніг потерпілого. Далі відвезли дідуся до лікарні, повідомили про подію сина потерпілого, а після медичної допомоги відвезли потерпілого додому. Автомобіль, яким керував ОСОБА_14 є службовим автомобілем, який ні за ким не закріплений та має затоновані вікна, що є порушенням, однак вони з цим питанням до керівництва не зверталась. Також, для забезпечення своєї невинуватості, оскільки вважає, що саме поліцейського зроблять у такій ситуації винним, у потерпілого в присутності його сина було отримано пояснення про відсутність претензій до ОСОБА_14 . За їх вказівкою в лікарні було виконано тест на вміст алкоголю в крові потерпілого.

Захисник обвинуваченого, подав під час судового розгляду клопотання про визнання протоколу допиту потерпілого ОСОБА_17 під час досудового розслідування та його допит під час судового розгляду неналежним та недопустимим доказом (т. 1 а.с. 209-210). (т. 1 а.с. 157-161).

Дослідивши вказане клопотання, дослідивши докази у кримінальному провадженні у їх сукупності, суд відмовляє у його задоволенні виходячи з наступного. Як зазначив у своєму клопотанні захисник, пояснення потерпілого мають розбіжності щодо погодних умов, часу доби дня події, напрямку свого руху по відношенню до автомобіля, місцерозташування автомобіля по відношенню до тротуару та те, яким чином потерпілий здійснював рух відносно автівки під керуванням обвинуваченого.

За приписами ст. 95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд у відповідності ч. 4 ст. 95 КПК України, сприймає лише ті покази, які отриманні від потерпілого у судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження.

Як встановлено в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_17 є особою похилого віку та на день події йому було повних 70 років. Крім того, з подія яка мала місце в грудні 2017р., до допиту потерпілого, яке відбулось у вересні 2022р., минуло майже 5 років, а також суд враховує той факт, що ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження, які могли вплинути на запам`ятовування події.

Також, суд погоджується з поясненнями потерпілого в частині погодних умов, що мали місце в день події 12.12.2017р., оскільки, дійсно погодні умови були такими, що не заважали водію впевнитись в правильності своїх дій під час руху транспортного засобу, а сама погода була не дощова, не сніжило, ожеледі або туману також не було. Ці обставини також, співпадають з поясненнями свідка ОСОБА_18 та обвинуваченого в частині твердження ними, що ані затемнені вікна транспортного засобу, ані інші обставини не заважали їх огляду у транспортному засобі.

Транспортний засіб під керуванням обвинуваченого здійснював рух, а саме заднім ходом до тротуару щоб виконати маневр розвороту, що також підтвердив судовому засіданні ОСОБА_14 та свідок ОСОБА_18 , за таких обставин потерпілий правильно зазначав, що автомобіль він побачив саме біля бордюру, або як він своїми словами зазначив «на тротуарі». Допит було проведено з дотриманням ст. 352-353 КПК України.

Достатня видимість в той день, також підтверджена відеозаписом з камери спостереження, що була досліджена в судовому засіданні.

Захисник обвинуваченого, також подав під час судового розгляду клопотання про визнання неналежними та недопустимими доказами протоколу слідчого експерименту від 07.11.2018 року складений слідчим в ОВС СВ СБУ в Одеській області ОСОБА_21 та додаток (схеми) до нього (т. 1 а.с. 211-219).

Дослідивши вказане клопотання, дослідивши докази у кримінальному провадженні у їх сукупності, суд відмовляє у його задоволенні виходячи з наступного.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчий експеримент було проведено в денний час доби (з 13:05 год. до 13:40 год), тоді як подія мала місце 16:30 год., тобто погодні умови не були наближеними до тих, що існували в день події. Сам слідчий експеримент був поверхневим, без встановлення швидкості руху авто, темпу руху пішохода. Додаток до протоколу складений з порушенням ст. 105 КПК України, а саме: відсутній підпис потерпілого, відсутнє вказання місця складання схеми, відсутня дата складання схеми, не вказано додатком до якого саме протоколу являється схема, відсутні умовні показчики, які «намальовані» на схемі та що саме вони позначають. З огляду на зазначене, протокол проведення слідчої діє та додаток (схема) на думку захисника, не відповідають нормам кримінального процесуального законодавства та слідчий експеримент проведений з порушенням ч. 1 ст. 240 КПК України та методичних рекомендацій, що призвело до отримання хибних даних.

Так, згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Так, відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Після проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, слідчий експеримент був проведений 07.11.2018 року, тобто близько місця до аналогічної дати, що мала місце 12.12.2017 року, що на думку суду, враховуючи погодні умови дня події, а саме (відсутність дощу, снігу, ожеледі, туману тощо), що підтверджувалось показаннями свідків та самого обвинуваченого, не вплинуло на достовірність даних отриманих в результаті експерименту. З огляду на те, що потерпілий отримав травму середньої тяжкості, внаслідок якої прийняти участь в слідчих діях одразу після події не міг, а також те, що закінчення досудового розслідування в строки передбаченні КПК України, є необхідним дотриманням засад кримінального провадження, то дату проведення експерименту, суд вважає найбільш приближеною до дати події. Слідчий експеримент було проведено з дотриманням ст. 240 КПК України.

Також, судом відхиляється посилання захисника на відсутність у додатку до протоколу слідчого експерименту (схемі) ДТП інформації, а саме підпису потерпілого, вказання місця складання схеми, відсутності дати складання схеми, зазначення додатком до якого саме протоколу являється вказана схема, відсутності умовних показчиків, які «намальовані» на схемі та що саме вони позначають.

Частиною 3 ст. 105 КПК України передбачено, що додатки до протоколу підписуються слідчим, спеціалістом, іншими особами, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Так, протокол і схема ДТП складені уповноваженою особою, відповідно до положень ст. ст. 104, 105, 240 КПК України; схема та фототаблиця доповнюють протокол проведення слідчого експерименту, підтверджують викладені в ньому дані та повністю узгоджуються між собою. Сама слідча дія відбувалася за участі двох понятих, підозрюваного, свідка, потерпілого та спеціаліста, як передбачено кримінальним процесуальним законом. При цьому, протокол містить підписи вказаних осіб, тоді як схема, що є додатком до протоколу, не містить лише підпис потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_17 не заперечував, що був присутнім при проведенні слідчого експерименту, що також підтверджується його підписом у нього та фототаблицею до нього.

До того ж, будь-які зауваження осіб, які брали участь в слідчому експерименті, та підписали його, в протоколі та схемі відсутні.

Тому вказаний протокол та схема ДТП до нього судом визнається допустимим доказом. При цьому неточності у розмірах чи позначках, зазначених на схемі ДТП, не вплинули на допустимість доказу з урахуванням показань свідків, потерпілого, що вказані в даному протоколі, а також вихідних даних, які використовувались про проведенні експертизи.

Також слід зазначити, що слідчий експеримент проведений з метою відтворення обстановки та обставин події дорожньо-транспортної пригоди та проведений в присутності ОСОБА_14 і понятих, де йому була надана можливість відтворити свою версію подій.

Суд зазначає, що до висновку про винуватість обвинуваченого, суддя дійшов дослідивши усі докази по справі у їх сукупності. При цьому слід також звернути увагу, що обвинувачений та захисник фактично заперечують саме факт, що потерпілий впав не сам а від поштовху автомобілю. Однак в умовах цього кримінального провадження на думку суду, саме відео камер спостереження досліджене в судовому засіданні розкриває розвиток подій настільки чітко, що ніякі схеми, слідчі експерименти не можуть порівнятись з цим доказом. Суд наголошує, що обвинувачений не заперечував при перегляді вказаного відео обставин, що саме він керував автомобілем, дати та часу події, а не визнавав саме те, що потерпілий впав від поштовху автомобіля. Слід також звернути увагу, що на слідчому експерименті використовувався поліцейський автомобіль, вікна якого на відміну від автомобілю який приймав участь в ДТП був не з затонованими вікнами.

Захисником також,подано клопотанняпро визнаннявисновку експертавід 17.12.2018року №1113-Аненалежним танедопустимим доказомз підставтого,що впостанові пропризначення інженерно-технічно(автотехнічної)експертизи,в порушенняІнструкції пропризначення тапроведення судовихекспертиз таекспертних дослідженьта Науково-методичнихрекомендацій зпитань підготовкита призначеннясудових експертизта експертнихдосліджень,затвердженої НаказомМЮУ за№ №53/5від 08.10.98, небуло зазначеноусіх необхіднихвихідних данихщодо обставинДТП,а тіякі зазначенні,не відповідаютьданим щодообставин,які малимісце вдень події,та напідставі якихбула проведенадана експертиза.Захисник зазначив,що експертв порушеннявимог Інструкції,провів дослідженняна підставівихідних даних,які надійшливід слідчого11.12.2018р.за№ 23270без належногооформлення тавикористав дляпроведення експертизинеіснуючі матеріали.Крім того,«вихідні дані»,на підставіяких проведеноекспертне дослідження,не відповідаютьобставинам події,зокрема,щодо освітленняпроїжджої частинидороги (т.1а.с.220-224).

Дослідивши вказане клопотання, дослідивши докази у кримінальному провадженні у їх сукупності, суд відмовляє у його задоволенні виходячи з наступного.

Як слідує з тексту висновку експерта № 1113-А від 17.12.2018 р. (т. 1 а.с. 184-187), для проведення судової експертиз до експертної установи було направлено копію постанови про призначення судової автомеханічної експерти, матеріали кримінального провадження у 1-му томі на 10 арк., прошиті, пронумеровані, опис складений, та на вирішення судової експертизи постановленні запитання. Експертом з наданої постанови про призначення експертизи були визначенні вихідні дані, які експерт визнав недостатніми для проведення вказаної експертизи, тому із супровідним листом № 19/116-22675 було надіслано клопотання експерта від 16.10.2018 року № 1113 А про надання додаткових матеріалів. В подальшому на виконання клопотання експерта, слідчим 11.12.2018 року за вхідним № 23270 було надіслано додаткові вихідні дані.

Пунктом 3.2. Розділу ІІІ Інструкції № № 53/5 від 08.10.98 щодо оформлення матеріалів для проведення експертиз (досліджень) визначено, що до експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

З чого слідує, що експерт, під час проведення експертизи, може подавати клопотання, зокрема, про надання вихідних даних.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для визнання висновку експерта неналежним та недопустимим доказом, через те, що постанова слідчого про призначення експертизи не мала всіх вихідних даних, що були використанні в подальшому для проведення експертизи. Крім того, у разі недостатньої кількості даних, що надійшли до експерта з матеріалами кримінального провадження, для надання відповідей на заданні слідчим питання, експерт не позбавлений права не надавати відповідь на питання, про що зазначає у висновку.

За вказаних обставин суд зазначає, що процесуальне рішення про призначення експертиз не є самостійним доказом у розумінні ст. 84 КПК України, адже не містить зафіксованих та зібраних відповідними суб`єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.

В матеріалах кримінального провадження наявне клопотання захисника про здійснення судом запиту в Гідрометцентр Чорно та Азовського морів, з метою отримання відомостей про погодні умови в день події. Проте, згодом адвокатом ОСОБА_15 з цього приводу надано відповідь на адвокатський запит, тому суд не розглядав його по суті (т. 1 а.с. 60, 83).

Наданні суду матеріали щодо службового розслідування відносно поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2, старшого сержанта поліції ОСОБА_14 (т. 1 а.с. 191-201) не розглядаються судом на підтвердження винуватості ОСОБА_14 в скоєні ДТП, оскільки доказового значення не мають.

Висновок експерта № 1112-А від 17.12.2018 року, суд не приймає за належний доказ, оскільки провести дослідження та вирішити питання, що були поставленні експерту не вдалось можливим (т. 1 а.с. 179-182).

Слід зазначити, що для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин. У цьому кримінальному провадженні суд з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення проти безпеки дорожнього руху.

Дослідивши та проаналізувавши зазначені письмові докази, пояснення свідків, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиві показання. Крім того, пояснення свідків відповідають іншим доказам, а саме даним протоколу проведення слідчого експерименту, висновками експертиз, відеозаписом події з камери спостереження, що мала місце 12.12.2017 року, які підтверджують винуватість ОСОБА_14 в скоєнні злочину при обставинах, визнаних судом доведеними та викладених у вироку.

Під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд. Даних обставин під час розгляду кримінального провадження та недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 85-89 КПК України, судом не встановлено.

Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку,в тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_14 зазначеного злочину та кваліфікує його дії за ч. 1ст. 286 КК України, а саме:порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалюючи вирок, суд дотримується критеріїв доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) у висновках у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 6 грудня 1998 року). У зазначених рішеннях вказано, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

До того ж слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 682/956/17, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 вказаної статті КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

Суд вважає, правильно встановленими фактичні обставини вчинення ОСОБА_14 даного ДТП, оскільки матеріалами кримінального провадження встановлено характер порушення обвинуваченим п. 12.3 правил ПДР України, причинний зв`язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху ним та суспільно небезпечними наслідками, що настали. При цьому сам ОСОБА_14 мав технічну можливість, шляхом виконання ПДР України, уникнути зіткнення, а отже і спричинення суспільно небезпечних наслідків. На думку суду, наявність на вікнах службового автомобілю тонування, яке по зовнішньому вигляду не відповідає діючим стандартам, з урахуванням, що згідно відповіді ОНУ «Астрономічна обсерваторія» наданої на адвокатський запит захиснику час доби коли відбулась ДТП відповідав вечірнім цивільним сутінкам (з 16.30 по 16.38) згідно запиту, зменшило ОСОБА_14 огляд дорожньої обстановки при русі заднім ходом.

Дійшовши висновку про доведеність винуватості ОСОБА_14 в скоєні інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 286 КК України та вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, необережним, межі санкції ч. 1 ст. 286 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_14 не перебуваєна облікуу нарколога(т.1а.с.190),раніше непритягувався докримінальної відповідальності(т.1а.с.188),є працівникомполіції.Даних прохарактеристику змісця роботита замісцем проживаннядо справине надано. В судових дебатах та останньому слові, ОСОБА_14 вину не визнав, відомостей про допомогу потерпілому, матеріали справи не містить.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 згідно ст. 67 КК України, та обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Відповідно доч.2,3ст.50КК України,покарання маєна метіне тількикару,а йвиправлення засуджених,а такожзапобігання вчиненнюнових кримінальнихправопорушень якзасудженими,так ііншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_14 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України станом на час події у виді штрафу.

Вирішуючи питання про призначення передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує, що ДТП сталось з необережності, за своєю суттю є наслідком неуважності водія ОСОБА_14 , обтяжуючих обставин судом не було встановлено, до тяжких наслідків, таких як тяжкі тілесні ушкодження або смерть потерпілого не призвело, а отже враховуючи, що в реаліях сьогодення, таке право, як керування транспортним засобом, є важливим фактором при влаштуванні на роботі та матеріальному забезпеченні себе та сім`ї, суд не вбачає підстав для призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування.

Судом встановлено, що ОСОБА_14 до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України не звертався, в судовому засіданні йому роз`яснено можливість закриття кримінального провадження за спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності, проте обвинувачений відмовився.

Частиною 5 ст. 74 КК України передбачено можливість звільнення особи за вироком суду від покарання у зв`язку із закінченням строків давності без виконання будь-яких додаткових умов (без звернення до суду з клопотанням). Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду (постанова по справі №512/380/19).

Враховуючи, що станом на теперішній час минуло 3 роки від часу скоєння кримінального правопорушення (дата події 12.12.2017 р.), а в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, що ОСОБА_14 ухилявся від явки до органів слідства, прокурора та суду, не переховувався а отже сплинули строки давності притягнення ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності, за відсутності клопотання сторін кримінального провадження про звільнення від кримінальної відповідальності, суд вважає, що наявні підстави для звільнення засудженого від покарання за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_14 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи відносно нього не застосовувалися.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експертів та проведення експертиз у розмірі 6006 грн.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Застосування запобіжного заходу не потребується.

Процесуальних рішень про арешт, накладений на речові докази на стадії досудового розслідування, у відповідності до ст. 174 КПК України, матеріали справи не містять.

Цивільний позов не подано.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 368, 370, 374, 615 КПК України, ст.ст. 12, 49, 50, 65-67, 70, 74, ч. 1 ст. 286 КК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 2400 (дві тисячі чотириста) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Стягнути з ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні витрати в дохід держави за проведення експертиз на загальну суму 6006 грн.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в Одеський апеляційний суд через Біляївський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим з моменту вручення вироку.

Суддя: ОСОБА_1