Рішення № 123660026, 13.11.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/7268/23

2/465/197/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

13.11.2024 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Величка О.В.,

з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,

представника позивача Андрусишина В.І.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування звернулася до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до наказу управління "Служба у справах дітей" департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 26.06.2023 року №313 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік у відділі "Служба у справах дітей" Сихівського району, як дитину, залишену без батьківського піклування, та тимчасово влаштовано у сім`ю бабусі (по лінії батька) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження (повторного) ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , виданого Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №210 від 03.06.2020 року, батьком дитини є ОСОБА_4 , матір`ю дитини - ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 27.07.2023 року №1.4-23647-2608 батько дитини - ОСОБА_4 відбуває покарання у державній установі "Дрогобицька виправна колонія (№40)" на підставі вироку Сихівського районного суду м. Львова від 02.02.2018 року.

Згідно з вироком Сихівського районного суду м. Львова від 02.02.2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання 1 (один) рік позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Сихівського районного суду м. Львова від 30.01.2015 року та визначено остаточне покарання ОСОБА_4 5 (п`ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.

Мати дитини - ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим відділом "Служба у справах дітей" Сихівського району скеровано у відділ "Служба у справах дітей" Франківського району лист від 23.06.2023 року №4-260001-27185 для з`ясування думки матері щодо участі у житті дитини, однак, згідно з наданою вказаним відділом інформацією двері вона не відчинила, у відділ не з`явилась та не телефонувала.

Згідно з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.02.2023 року старшого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрано від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав через неналежні умови проживання, навчання та виховання. Вказана інформація, як зазначає позивач, свідчить про неналежне виконання батьківських обов`язків не тільки щодо сина ОСОБА_3 , а також відносно іншої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_1 у своєму звернені зазначила, що її внук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишений матір`ю у 8-9 місячному віці від народження. З того часу вихованням та утриманням дитини займалась вона з цивільним чоловіком ОСОБА_7 , про що свідчить написана нею заява з підписами сусідів, які проживають в одному під`їзді.

У виписці із медичної картки зазначено, що дитина спостерігається у сімейного лікаря ОСОБА_8 з 12.06.2020 року, останні два роки на прийом з дитиною приходить бабуся - ОСОБА_1 , мама на прийом з дитиною не з`являлась.

Згідно з листом відділу поліції №2 ЛРУ №2 ГУНП України у Львівській області від 10.08.2023 року ОСОБА_2 у період з 2019 року по даний час 4 рази притягалась до адміністративної відповідальності, окрім цього, відносно неї працівниками патрульної поліції у Львівській області були винесені термінові заборонні приписи 29.11.2022 року та 18.04.2023 року.

Оскільки матір самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про духовний та фізичний розвиток дитини, матеріально її не забезпечує, не цікавиться її життям та здоров`ям, що свідчить про її свідоме нехтування своїми обов`язками, як матері, органом опіки та піклування Сихівської районної адміністрації прийнято висновок від 30.08.2023 року №260001-вих-106851 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з цим позивач просить суд прийняти відповідне рішення про позбавлення матері батьківських прав стосовно її малолітнього сина.

Окрім того, при задоволенні вимоги щодо позбавлення батьківських прав позивач просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі не меншому, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 06.12.2023року відкрито провадження у справі та визначено розглядати таку в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26.06.2024року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав, просив такі задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча належним чином, неодноразово була повідомлена про день, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судових повісток, та не подала відзив, тому на підставі ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних і доказів (постановляє заочне рішення), проти чого не заперечив представник позивача.

Представник відповідача - адвокат Баюш Л.В., будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, заяв, клопотань з обгрунтуванням поважних причин неприбуття не подавала. Попередньо двічі, а саме 18.07.2024 року та 17.10.2024 року, клопотала про відкладення розгляду справи і такі клопотання судом задовольнялися з метою гарантування права сторони відповідача на доступ до правосуддя. Однак, такі відкладення не супроводжувалися поданням представником відповідача будь-яких заяв по суті справи, представник відповідача жодного разу не скористалася наданою їй можливістю висловити позицію сторони відповідача по суті заявленого позову. А тому, вважаючи таку процесуальну поведінку представника відповідача такою, що спрямована виключно на затягування розгляду справи, судом визнано неповажною неявку представника відповідача в судове засідання.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та останнього тимчасово влаштовано у її сім`ю. ОСОБА_1 займається вихованням, навчанням та розвитком дитини, систематично відвідує із ОСОБА_3 логопеда, оскільки дитина має проблеми з мовленням. Відповідач ОСОБА_2 вихованням дитини не займається, до дитини не навідується, участі у вихованні та утриманні дитини не бере, відтак, вважає, що наявні підстави для позбавлення матері батьківських прав.

Заслухавши представника позивача та третю особу, дослідивши матеріали справи і всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками дитини є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.04.2021 року, виданим Дрогобицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою № 219 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрацію від 24.08.2023 року, сформованою Управлінням "Служба у справах дітей" м. Львова.

Батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вироком Сихівського районного суду м. Львова від 02.02.2018 року у справі №464/7464/16-к визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та йому призначено остаточне покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.02.2023 року у справі №465/2473/22 постановлено відібрати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до наказу управління "Служба у справах дітей" департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 26.06.2023 року №313 малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік у відділі "Служба у справах дітей" Сихівського району як дитину, залишену без батьківського піклування, та тимчасово влаштовано у сім`ю бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із листа начальника відділу «Служба у справах дітей» Франківського районного управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №4-260001-29128 від 04.07.2023 року, спеціалістами відділу «Служба у справах дітей» Франківського району, спільно із фахівцем з соціальної роботи Франківського району Львівського міського центру соціальних служб, неодноразово, а саме: 27.06.2023 року, 28.06.2023 року, 29.06.2023 року, здійснено візити з метою обстеження умов проживання та з`ясування думки ОСОБА_2 щодо участі у житті дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак, жодного разу дверей у помешкання ніхто не відчинив, поспілкуватися з ОСОБА_2 не вдалося. ІНФОРМАЦІЯ_4 при черговому візиті вдалось поспілкуватись крізь зачинені двері з особою, яка назвалась ОСОБА_2 , в помешкання двері не відчинила, натомість повідомила, що за вказаною адресою проводиться ремонт, фактично проживає в Сихівському районі, а також повідомила, що 03.07.2023 року прибуде у відділ «Служба у справах дітей» Франківського району за адресою: вул. Генерала Чупринки, 85, каб. № 308 - 310, для надання письмових пояснень. Спеціалістами відділу «Служба у справах дітей» Франківського району, спільно із фахівцем з соціальної роботи Франківського району Львівського міського центру соціальних служб, 03.07.2023 року здійснено черговий візит до ОСОБА_2 , однак, в черговий раз ніхто дверей не відчинив. Впродовж 03.07.2023 року та 04.07.2023 року ОСОБА_2 у відділ «Служба у справах дітей» Франківського району не з`явилась та не телефонувала.

Як зазначає ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях, внук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з народження з нею та дідусем. Місце перебування матері невідоме, від народження вона не займалась вихованням сина, матеріально не забезпечувала.

З відповіді ЛРУП №2 ГУНП України у Львівській області від 10.08.2023 року № 6969/34/04/08/23 встановлено, що ОСОБА_2 протягом 2019 - 2023 років неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, ч.1 ст.183 КУпАП, ч.2 ст.178 КУпАП, ч.3 ст.178 КУпАП .

Відповідно до виписки №54 із медичної карти хворого від 09.10.2024 року ОСОБА_3 має розлади мовлення. Дитина відвідує ІІ середню інклюзивну групу закладу дошкільної освіти №40 м. Львова з 01.09.2023 року, що підтверджується психолого-педагогічною характеристикою від 16.10.2024 року, виданою ЗДО (ясла-садок) №40. Даним документом підтверджується також те, що зв`язне мовлення у ОСОБА_3 відсутнє, хлопчик гіперактивний, постійно змінює місце локації. Вихованням дитини займається бабуся ОСОБА_1 , ставлення родини до дитини уважне, дитину в заклад дошкільної освіти приводить і забирає бабуся або дідусь, вихователі маму ОСОБА_3 ніколи не бачили.

Як вбачається із висновку органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації від 30.08.2023 року № 260001-вих-106851, враховуючи представлені документи, витяг з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 24.08.2023 року №19, оскільки матір самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про духовний та фізичний розвиток дитини, матеріально її не забезпечує, не цікавиться її життям та здоров`ям, що свідчить про її свідоме нехтування своїми обов`язками, як матері, керуючись ст. 141, 150, 164 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановок Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частина 8 ст.7 СК України також передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 р.), «дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

У відповідності до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності до ч.2 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Згідно з ч.2 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" ухиленням батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього стану; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не проявляє до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківської турботи, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, вихованням та навчанням дитини не займається та матеріально не підтримує, а тому, суд вважає, що така поведінка відповідача є достатньою підставою для застосування такої крайньої міри до неї, як позбавлення батьківських прав, відповідно, слід позов в частині позбавлення батьківських прав відповідача задовольнити.

Відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно із ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у відповідності до ст. 182 згаданого кодексу при визначенні розміру аліментів, суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у справі № 755/14148/18 не підтримав практику призначення аліментів у мінімальному розмірі і роз`яснив, що при ухваленні рішення про стягнення аліментів, суди мають керуватись інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення. ВС визначив, що аліменти не обов`язково мають присуджуватись у мінімальному розмірі, передбаченому ст.182 СК України, а також встановив, що відповідач має довести свою неспроможність платити аліменти, встановлені судом. Також ВС дійшов висновку, що сам факт відсутності у одного з батьків можливості надавати певний розмір утримання своїй дитині не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при встановленні розміру аліментів. Така обставина не є підставою звільнення батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 23.12.2019 року у справі № 344/10971/16-ц.

Згідно частин 2,3 ст. 193 СК України якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як вбачається із позовних вимог, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі не меншій, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду і до досягнення нею повноліття.

Згідно із положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні.

Відповідач не надала суду доказів щодо перебування на її утриманні інших дітей, непрацездатних осіб та про наявність інших обставин, що мають істотне значення для справи, а також того, що вона утримує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у позасудовому порядку.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментного забезпечення суд, вирішуючи справу, враховує стан здоров`я та матеріальне становище як дитини, так і платника аліментів.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ч.8 ст.7 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд враховує, що, дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України»).

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, а тому, слід стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок дитини, відкритий у фінансовій установі органом опіки і піклування, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 15.09.2023 року, і до досягнення дитиною повноліття.Зазначений розмір аліментів, на переконання суду, є релевантним встановленим у справі обставинам та відповідає інтересам дитини, її потребам у гармонійному розвитку і забезпеченні.

На підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 147 грн. 20 коп.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок дитини, відкритий у фінансовій установі органом опіки і піклування, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 15.09.2023 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 25.11.2024 року.

Позивач: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ - 25258931, м. Львів, проспект Червоної Калини, 66.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 .

Суддя Величко О.В.