Рішення № 123651778, 28.11.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2024 року Справа № 280/6494/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Хижняк М.О.,

позивача: ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області,

представника відповідача: Нетреби Ю.В.., Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства фінансів України,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

до:Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, 04071, м.Київ, вул. Межигірська, буд. 11),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Рада прокурів України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд.13/15),

про:визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

11.07.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства фінансів України (далі відповідач), в якому позивач із урахуванням уточнень просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо включення до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600,00 грн. та до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 2102,00 грн.;

заборонити відповідачу включати до проектів Законів України «Про Державний бюджет на 2026 рік» та подальші роки положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі, меншому, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб;

вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він з травня 2021 року працює в Офісі генерального прокурора. У вересні 2023 року відповідач підготував та подав до Кабінету Міністрів України для схвалення проект Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», яким передбачається установити прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, на рівні 1600,00 грн.

На думку позивача, підготовка відповідачем проекту вказаного вище закону в частині встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора у розмірі, меншому за прожитковий мінімум для працездатних осіб, є очевидним порушенням прав прокурорів, що призводить до зменшення їх заробітної плати. Такий підхід позивача узгоджується з позицією третьої особи, викладеною у рішенні від 13.11.2023 № 12-нпз-23. Також позивач зауважив, що в обґрунтуванні розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму та інших додатків, направлених Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України разом із проектом Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», відсутнє будь-яке обґрунтування величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується у тому числі для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури. При цьому, норма щодо визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 1600,00 грн., яку відповідач включає до проектів законів про Державний бюджет, починаючи з 2021 року, не змінювалась, хоча офіційний рівень інфляції в Україні складає близько 50%.

Окремо у позовній заяві позивач акцентував увагу суду на тому, що за усталеною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в аналогічних спорах, що стосуються належного до сплати розміру суддівської винагороди, Закон України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» не визначає такого виду прожиткового мінімуму як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Крім того, як неодноразово наголошував Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, закони України про Державний бюджет не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Наведені вище доводи, на думку позивача, свідчать про протиправність та дискримінаційність дій відповідача щодо підготовки проектів законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в частині установлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600,00 грн. та 2102,00 грн. відповідно. Крім того, позивач вважає, що відповідач може застосувати подібний підхід і при підготовці проектів законів України про Державний бюджет України на послідуючі роки. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

Також на стадії відкриття провадження у справі суд залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Раду прокурів України (далі третя особа).

14.08.2024 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. №37866 від 14.08.2024), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідно до ст.ст.35-36 Бюджетного кодексу України відповідач готує проект закону про Державний бюджет України, який подається Кабінету Міністрів України. За результатами розгляду поданого відповідачем проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України. Отже, процедура розроблення, схвалення і прийняття закону про Державний бюджет України з урахуванням особливостей Бюджетного кодексу України має проміжний характер, у зв`язку з чим, за позицією відповідача, не може порушувати права та інтереси суб`ктів, щодо яких такий закон ухвалюється. Також відповідач зауважив, прийняття Закону України про Державний бюджет є виключною компетенцією Верховної Ради України та потребує подальшого підписання Президентом України.

Крім того, як зазначено у відзиві на позовну заяву, при розрахунку прожиткового мінімуму відповідачем було дотримано норми ст. 48 Конституції України, оскільки рівень матеріального забезпечення суддів, прокурорів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначається законом про державний бюджет на відповідний рік. Під час розробки проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України проводилась його правова експертиза Міністерством юстиції України. Окремо відповідач висловив позицію про те, що позовні вимоги стосовно заборони відповідачу включати до проектів Законів України «Про Державний бюджет на 2026 рік» та подальші роки положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі, меншому, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб спрямовані на майбутнє, а тому не можуть бути задоволені. З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

20.08.2024 судом отримано відповідь на відзив (вх. №38861 від 20.08.2024), в якій позивач зауважив, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України Законом про Державний бюджет України визначається розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період. Тобто, ці дані, як стверджує позивач, повинні бути передбачені у проекті Закону про Державний бюджет України, який готує відповідач.

Також позивач у відповіді на відзив зауважив, що законодавець у ст. 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» передбачив чотири основні соціальні і демографічні групи населення, а саме: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. При цьому, жоден нормативно-правовий документ (зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2016 № 780 «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення», спільний Наказ Мінсоцполітики, Мінекономіки та Держстату від 03.02.2017 № 178/147/31 «Про затвердження Методики визначення прожиткового мінімуму») не відносить прокурорів до основних соціальних і демографічних груп населення. Отже, позивач стверджує, що відповідач не має права самостійно включати у проект Закону про Державний бюджет України прокурорів як соціальну чи демографічну групу населення та, відповідно, визначати для них окремо прожитковий мінімум. При цьому, посилання відповідача на правову експертизу Міністерства юстиції України позивач оцінює як хибне, оскільки в ній відсутнє пояснення про встановлення окремого прожиткового мінімуму для прокурорів.

Крім того, у відповіді на відзив позивачем звернуто увагу суду на ту обставину, що відповідач не надав пояснення закладення ним у проектах Законів України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки дискримінаційної норми по відношенню до прокурорів у вигляді прожиткового мінімуму у розмірі 1600,00 грн. порівняно з іншими державними органами (зокрема НАБУ та ДБР). У свою чергу, позовні вимоги в частині заборони відповідачу включати до проектів Законів України «Про Державний бюджет на 2026 рік» та подальші роки положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі, меншому, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб мають на меті недопущення подальшого порушення права позивача як прокурора на належну заробітну плату у гарантованому законом розмірі. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

23.08.2024 судом отримано заперечення (вх. №39461 від 23.08.2024), в яких відповідач повторно навів аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково відповідачем зауважено, що Бюджетним кодексом України передбачена можливість прийняття Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України рішення щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних сил України, інших військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, залучених до виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави. Крім того, відповідач вказав, що позивачем не обґрунтовано, яким чином взаємодія відповідача між органами влади, порядок внесення законопроекту до Кабінету Міністрів України безпосередньо впливає на права та інтереси позивача. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2024 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та, відповідно, призначено підготовче засідання.

05.11.2024 судом отримано заперечення на уточнену позовну заяву (вх.№50675 від 05.11.2024), вяких відповідач зауважив, що відповідно до ст. 36 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, на предмет його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. Отже, відповідач стверджує, що лише на основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Дотримавшись наведеної вище процедури, відповідач 14.09.2024 на основі аналізу бюджетних запитів подав до Кабінету Міністрів України проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». З огляду на викладені вище обставини, відповідач ствердив про безпідставність позовних вимог.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2024 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2024.

21.11.2024 судом отримано пояснення на позовну заяву (вх. №53240 від 21.11.2024), в яких третя особа просить задовольнити позов повністю, оскільки єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір заробітної плати прокурора є Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру». Норми інших законодавчих актів до спірних правовідносин (щодо нарахування та виплати заробітної плати прокурора) застосовуватись не можуть. Так, у розумінні ч. 3 ст. 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» розмір посадового окладу прокурора, який є складовим елементом заробітної плати прокурора, залежить безпосередньо від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється станом на 1 січня календарного року. Також третя особа у письмових поясненнях висловила твердження про те, що Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» не визначений такий вид прожиткового мінімуму як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури». Враховуючи викладені обставини, а також зважаючи на те, що рівень прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 1600,0 грн. залишається незмінним з 2021 року, застосуванню у спірних відносинах, на думку третьої особи, підлягають положення ч. 3 ст. 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» як спеціального нормативно-правового акту. З огляду на викладені обставини, третя особа просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 28.11.2024 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та уточненій позовній заяві. У свою чергу, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

При цьому, третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання, призначене на 28.11.2024, не прибула, про причини свого неприбуття суд не повідомила.

У судовому засіданні 28.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу орган державної влади 26.08.1999. Згідно з Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII) третя особа є органом прокурорського самоврядування без статусу юридичної сили.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 13.05.2021 № 550ц позивача з 18.05.2021 призначено на посаду начальника четвертого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора у порядку переведення з Запорізької обласної прокуратури (т.1, а.с.6).

У жовтні 2023 року групою прокурорів Офісу Генерального прокурора та Сумської обласної прокуратури (у тому числі позивачем) на адресу третьої особи було направлено колективне звернення про загрозу незалежності прокурора у зв`язку з визначенням у проекті Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі Закон України від 09.11.2023 № 3460-IX) прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури на рівні 1600,00 грн.

Рішенням третьої особи від 13.11.2023 № 12-нзп-23 «Про розгляд повідомлень групи прокурорів про загрозу незалежності прокурора у зв`язку з визначенням у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури 1600,00 грн.»:

1)встановлено факт загрози незалежності прокурорам: заявникам та іншим прокурорам у зв`язку з визначенням у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури 1600,00 грн.;

2) доручено забезпечити постійну увагу і співпрацю з органами Верховної Ради України до розгляду листа Ради прокурорів України до Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України щодо внесення змін до ст.7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX та встановлення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури на рівні прожиткового мінімуму, який установлено для визначення базового розміру посадового окладу судді (т.1,а.с.8-12).

Також позивач виступав одним із ініціаторів звернення до Комітету Верховної ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів і Комітету Верховної ради України з питань правоохоронної діяльності стосовно розмірів прожиткового мінімуму, визначених у Законі України від 09.11.2023 № 3460-IX, розгляд якого доручено відповідачу.

Листом від 06.12.2023 № 08040-01-3/33848 «Про розгляд звернення» відповідач поінформував ініціаторів звернення про те, що законодавство не містить застережень щодо розширення переліку основних і демографічних груп населення, стосовно яких окремо розраховується прожитковий мінімум. Отже, цей перелік, за позицією відповідача, не є вичерпним (т.1, а.с.13-14).

Також у листі відповідача від 06.12.2023 № 08040-01-3/33848 «Про розгляд звернення» зазначено, що розмір прожиткового мінімуму щорічно затверджує Верховна Рада України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас, Бюджетним кодексом України одним із принципів бюджетної системи України визначено збалансованість, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Отже, як вбачається з листа відповідача від 06.12.2023 № 08040-01-3/33848 «Про розгляд звернення», кожного бюджетного періоду для визначення розмірів посадових окладів суддів, прокурорів використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім того, відповідач у листі від 06.12.2023 № 08040-01-3/33848 «Про розгляд звернення» зауважив, що матеріали, подані на розгляд Верховної Ради України разом із проектом Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX, містять обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення (т.1, а.с.13-14).

Також відповідач розглянув персональне звернення позивача від 03.11.2023 стосовно усунення у проекті Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX дискримінаційних норм по відношенню до прокурорів і виключення положення про окремий прожитковий мінімум для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури у розмірі 1600,00 грн. та використання для його визначення прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Листом від 12.12.2023 № 10040-46/К-1789/2268 «Про розгляд звернення», зміст якого є аналогічним листу від 06.12.2023 № 08040-01-3/33848 «Про розгляд звернення», відповідач повторно поінформував позивача про те, що розмір прожиткового мінімуму щорічно затверджує Верховна Рада України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Зважаючи на це, кожного бюджетного періоду для визначення розмірів посадових окладів суддів, прокурорів використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік (т.1, а.с.106).

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо включення до проекту Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX положення про визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600,00 грн. та до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 2102,00 грн., суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регламентовані Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII.

Із набранням чинності вказаним нормативно-правовим актом суттєвих змін зазнали, зокрема, умови оплати працівників прокуратури.

Так, згідно зі ст. 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Проте, положеннями ст.ст.8, 13 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР) регламентовано, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених ч.ч.3 і 5 ст. 8 та ч.1 ст. 10 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР.

За приписами ч.ч.1-2 ст. 23 Бюджетного кодексу України (далі БК України) будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Водночас, Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення БК України» доповнено п. 26, за змістом якого норми і положення ст. 81, ч.ч.16-18 ст. 86, п.п.13, 14 Розділу ХІІІ «Перехідні положення Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, у п. 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі Закон України від 28.12.2014 № 80-VIII) установлено, що положення ч. 2 ст. 33, ст. 81 Закону України Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування оскільки згідно зі ст.ст.89-90 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тобто, Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX як спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Забезпечення функціонування системи прокуратури за змістом ст.89-90 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII та ст.ст.23, 48 БК України передбачає визначення у державному бюджеті України видатків на фінансування прокуратури не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення нею повноважень відповідно до закону, проте будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ст. 89 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

Так, фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Варто зауважити, що порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ визначається відповідним Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (далі Порядок № 228).

Згідно з п. 5 Порядку № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету планів спеціального фонду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 №820/4648/15 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 58986558) та від 13.07.2016 № 818/3372/15 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 58986562), які є релевантним джерелом правозастосування.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також у контексті досліджуваних правовідносин необхідно проаналізувати роль і місце Міністерства фінансів України у бюджетному процесі.

Статтею 19 БК України регламентовано, що стадіями бюджетного процесу визнаються: 1) складання та розгляд Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) і прийняття рішення щодо них; 2) складання проектів бюджетів; 3) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 4)виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 5) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

За приписами ч.ч.1-2 ст. 32 БК України Кабінет Міністрів України розробляє Бюджетну декларацію та проект закону про Державний бюджет України.

Міністерство фінансів України відповідає за складання Бюджетної декларації та проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, що використовуються для розроблення Бюджетної декларації та проекту Державного бюджету України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 БК України за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

За приписами ст. 35 БК України головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують складання бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України відповідно до Бюджетної декларації та вимог інструкцій з підготовки бюджетних запитів з урахуванням планів діяльності на середньостроковий період, звітів про виконання паспортів бюджетних програм, результатів оцінки ефективності бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, рішень Кабінету Міністрів України за результатами огляду витрат державного бюджету у терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України (ч. 1 ст. 35 БК України).

Головні розпорядники бюджетних коштів включають до бюджетних запитів обсяги довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства на відповідні бюджетні періоди, показники за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних проектів, у разі їх схвалення або відбору у встановленому законодавством порядку та на підставі розрахунків обсягу витрат і вигод щодо реалізації таких інвестиційних проектів, та/або підписаного договору з іноземними державами, іноземними фінансовими установами, міжнародними фінансовими організаціями (ч. 2 ст. 35 БК України).

Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України та загалом бюджетних показників на середньостроковий період, згідно з вимогами Міністерства фінансів України (ч. 3 ст. 35 БК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 БК України Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, на предмет його відповідності Бюджетній декларації, а також ефективності використання бюджетних коштів, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, результатів оцінки ефективності бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, рішень Кабінету Міністрів України за результатами огляду витрат державного бюджету.

На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 36 БК України на основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до ст. 35 БК України, та з урахуванням положень та показників на плановий бюджетний період, визначених Бюджетною декларацією, схваленою у році, що передує плановому, і рекомендацій Верховної Ради України щодо бюджетної політики (якщо такі рекомендації схвалені відповідно до ч. 6 ст. 152 Регламенту Верховної Ради України) Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.

За приписами ч. 4 ст. 36 БК України Міністерство фінансів України під час підготовки проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів для усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проекту, який подається Кабінету Міністрів України.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст. 37 БК України Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проект закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України.

Кабінет Міністрів України схвалює проект закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

Слід зазначити, за змістом пп.11-12 п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 «Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України» (далі Положення про Мінфін) Мінфін відповідно до покладених на нього завдань:

складає разом з головними розпорядниками коштів державного бюджету Бюджетну декларацію (пп.11 п. 4 Положення);

розробляє в установленому порядку проект закону про Державний бюджет України на відповідний рік та готує відповідні матеріали, що додаються до нього (пп.12 п. 4 Положення).

Із наведених вище положень законодавства вбачається, що прийняття закону про Державний бюджет України є виключною компетенцією Верховної Ради України. При цьому, закон про Державний бюджет України набирає чинності після його підписання Президентом України. У свою чергу, до компетенції відповідача як центрального органу виконавчої влади належить виключно розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік на основі аналізу бюджетних запитів головних розпорядників коштів і його подальше внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Так, судом встановлено, що позивач з 18.05.2021 обіймає посаду начальника четвертого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв`язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора (т.1, а.с.6). У жовтні 2023 року позивач у складі групи прокурорів Офісу Генерального прокурора та Сумської обласної прокуратури звернувся до третьої особи з колективним зверненням про загрозу незалежності прокурора у зв`язку з визначенням у проекті Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури на рівні 1600,00 грн. Третя особа 13.11.2023 прийняла рішення № 12-нзп-23 «Про розгляд повідомлень групи прокурорів про загрозу незалежності прокурора у зв`язку з визначенням у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким встановила факт загрози незалежності прокурорам у зв`язку з визначенням у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, на рівні 1600,00 грн. Також рішенням третьої особи від 13.11.2023 № 12-нзп-23 «Про розгляд повідомлень групи прокурорів про загрозу незалежності прокурора у зв`язку з визначенням у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» було доручено забезпечити постійну увагу і співпрацю з органами Верховної Ради України до розгляду листа Ради прокурорів України до Комітету з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради України щодо внесення змін до ст.7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX та встановлення прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури на рівні прожиткового мінімуму, який установлено для визначення базового розміру посадового окладу судді (т.1,а.с.8-12).

Також суд встановив, що позивач як особисто, так і в складі групи прокурорів звертався до Комітету Верховної ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів і Комітету Верховної ради України з питань правоохоронної діяльності стосовно розмірів прожиткового мінімуму, визначених у Законі України від 09.11.2023 № 3460-IX. За результатами розгляду на виконання доручення Прем`єр-міністра України та Віце-прем`єр-міністра України вказаного вище звернення відповідач листом від 06.12.2023 № 08040-01-3/33848 «Про розгляд звернення» повідомив авторів звернення про те, що законодавство не містить застережень щодо розширення переліку основних і демографічних груп населення, стосовно яких окремо розраховується прожитковий мінімум. Отже, цей перелік, за позицією відповідача, не є вичерпним. При цьому, кожного бюджетного періоду для визначення розмірів посадових окладів суддів, прокурорів використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Подані на розгляд Верховної Ради України разом із проектом Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX додатки, як ствердив відповідач у листі від 06.12.2023 №08040-01-3/33848 «Про розгляд звернення», містять обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення (т.1, а.с.13-14).

Також позивачем у порядку відповіді на його персональне звернення був отриманий лист відповідача від 12.12.2023 № 10040-46/К-1789/2268 «Про розгляд звернення», зміст якого є аналогічним листу від 06.12.2023 № 08040-01-3/33848 «Про розгляд звернення». Зокрема, у ньому зазначено, що розмір прожиткового мінімуму щорічно затверджує Верховна Рада України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік (т.1,а.с.106).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що розробку Бюджетної декларації та проекту закону про Державний бюджет України в силу приписів ст.32 БК України здійснює Кабінет Міністрів України. Поряд із цим, відповідач як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової, бюджетної та боргової політики, є одним із учасників бюджетного процесу та органом бюджетного контролю. Саме відповідач за своїм функціонально-інституційним призначенням покликаний забезпечувати основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, визначати загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету, а також давати оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України та його індикативних прогнозних показників на наступні за плановим два бюджетні періоди.

При цьому, слід зазначити, що в основу реалізації вказаних повноважень, зокрема в частині розроблення в установленому порядку проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідачем покладаються бюджетні запити, подані головними розпорядниками бюджетних коштів.

Отже, отримавши від Офісу Генерального прокурора як головного розпорядника коштів бюджетний запит на 2024 рік, відповідач обґрунтовано у встановленому законом порядку врахував його при розробленні проекту Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX, у тому числі при визначенні розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, на рівні 1600,00 грн.

У свою чергу, дії по включенню до проекту Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600,00 грн. не належать до виключної компетенції відповідача, оскільки, як попередньо було встановлено, розроблення проекту закону про Державний бюджет України здійснює Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади. Належних та достатніх доказів зворотнього ані позивачем, ані третьою особою не надано.

Також суд приймає до уваги зміст наданого відповідачем листа Генерального прокурора від 05.09.2024 № 21-71699ВИХ-24, в якому Генеральний прокурор з метою недопущення дискримінаційного підходу в оплаті праці прокурорів та забезпечення їх незалежності просив Міністрів фінансів України передбачити у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» норму щодо встановлення з 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 2102,00 грн., а також запланувати Офісу Генерального прокурора на зазначені цілі додаткові кошти (т.1, а.с.194).

Відповідач при складанні проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» врахував бюджетний запит Офісу Генерального прокурора як головного розпорядника бюджетних коштів та, відповідно, відобразив в ньому положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 2102,00 грн.

З огляду на викладені вище обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що включення відповідачем в силу його інституційно-функціональних повноважень до проекту Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX положення про визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600,00 грн. та до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 2102,00 грн. є наслідком бюджетних запитів всіх учасників бюджетного процесу, зокрема головних розпорядників коштів (у тому числі Офісу Генерального прокурора).

Також суд вважає за необхідне зауважити, що саме по собі включення до проекту Закону про Державний бюджет положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури не породжує для відповідної категорії працівників органів державної влади жодних правових наслідків, оскільки, як попередньо вже було зазначено, що розробляє проект закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України, натомість, прийняття закону про Державний бюджет України є виключною компетенцією Верховної Ради України.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до проекту Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX положення про визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600,00 грн. та до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 2102,00 грн., на переконання суду. є необґрунтованими, а відтак, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Як наслідок, підстав для заборони відповідачу включати до проектів Законів України «Про Державний бюджет на 2026 рік» та подальші роки положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі, меншому, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, суд також не вбачає.

Відтак, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги. Зокрема, відповідачем вмотивовано, що він як учасник бюджетного процесу та орган бюджетного контролю при складанні проекту Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX та проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» враховував бюджетні запити Офісу Генерального прокурора як головного розпорядника бюджетних коштів. При цьому, розроблення проекту закону про Державний бюджет України здійснює Кабінет Міністрів України.

У свою чергу, позивачем, на переконання суду, не обґрунтовано факт порушення його права на отримання заробітної плати у належному розмірі внаслідок вчинення дій щодо включення до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 1600,00 грн. та до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» положення щодо визначення прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, підстави для присудження на користь позивача понесених судових витрат відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 10, 14, 90, 139, 241 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, 04071, м.Київ, вул. Межигірська, буд. 11), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Рада прокурів України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд.13/15), про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 6 грудня 2024 року.

Суддя О.В. Прудивус