Рішення № 123651763, 09.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2024 року Справа № 280/9293/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі позивач) до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UА110150/2024/000030/2 від 16.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.05.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА110150/2024/000030/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 09.10.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 16.05.2024 №UА110150/2024/000030/2 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам законодавством та цілком обґрунтованим, про що свідчать дані гр. 33 цього рішення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

22.09.2023 позивач (покупець) уклало з компанією TIANJIN BORUITE BICYCLE CO. LTD., CHINA (Китай) (продавець) зовнішньоекономічний контракт № BTBB/2 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту, специфікації №2024-1 від 29.09.2023, рахунку-фактури від 10.01.2024 за №BTBB2024-1E було здійснено поставку товарів (велосипеди).

Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до митного поста Дніпровської митниці за електронною митною декларацією (далі - ЕМД) № 24UA110150006842U0 від 15.05.2024, а саме:

- велосипед SPARK MONTERO 24" ал11" ам лок-аут - 5шт;

- велосипед SPARK MONTERO 26" ал15" ам лок-аут - 14шт;

- велосипед SPARK FORESTER 2.0 26" ст13" ам лок-аут - 27шт;

- велосипед SPARK WAVE 24" ст12" ам лок-аут диск - 64шт;

- велосипед SPARK WAVE 26" ст12" ам лок-аут диск - 112шт;

- велосипед SPARK WAVE 26" ст14" ам лок-аут диск - 37шт;

- велосипед SPARK WAVE 26" ст16" ам лок-аут диск - 30шт;

- велосипед SPARK SHARP 2.0 26" ст14" ам лок-аут диск - 14шт;

- велосипед SPARK SHARP 2.0 26" ст16" ам лок-аут диск - 10шт;

- велосипед SPARK BMX 20" - 100шт;

- велосипед SPARK TRACKER 26" ал15" ам лок-аут диск - 2шт;

- велосипед SPARK TRACKER 27,5" ал17" ам лок-аут диск - 2шт;

- велосипед SPARK TRACKER 29" ал19" ам лок-аут диск - 1шт;

- велосипед SPARK HUNTER 24" ал14" ам лок-аут диск - 3шт;

- велосипед SPARK HUNTER 26" ал16" ам лок-аут диск - 2шт;

- велосипед SPARK HUNTER 27,5" ал18" ам лок-аут диск - 12шт;

- велосипед SPARK HUNTER 29" ал20" ам лок-аут диск - 2шт;

- велосипед SPARK MONTERO 27,5" ал15" ам лок-аут - 18шт;

- велосипед SPARK MONTERO 29" ал17" ам лок-аут - 27шт;

- велосипед SPARK FORESTER 2.0 24" ст11" ам лок-аут - 1шт;

- велосипед SPARK FORESTER 2.0 26" ст17" ам лок-аут - 1шт;

- велосипед SPARK FORESTER 2.0 27,5" ст17" ам лок-аут - 30шт;

- велосипед SPARK FORESTER 2.0 29" ст17" ам лок-аут - 11шт;

- велосипед SPARK SHARP 24" ст12" ам лок-аут диск - 1шт;

- велосипед SPARK SHARP 2.0 27,5" ст16" ам лок-аут диск - 4шт;

- велосипед SPARK SHARP 2.0 29 " ст18" ам лок-аут диск - 17шт.

Моделі комплектуються комплексом попереднього та заднього ліхтарів з кріпленням, окрім моделі SPARK BMX 20 що комплектується тільки світловідбивачами.

Митну вартість товару позивачем визначено виходячи з ціни контракту згідно вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.

До ЕМД № 24UA110150006842U0 від 15.05.2024, позивачем надано митному органу наступні документи:

- для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем було надано митному органу: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № BTBB/2 від 22.09.2023; додаток (специфікація) до нього №2024-1 від 29.09.2023; рахунок фактура від 10.01.2024р. за №BTBB2024-1E ; пакувальний лист; договір комісії №15031 від 15.03.2023; доручення №2808С від 28.08.2023 до договору комісії №1503-1 від 15.03.2023; платіжні інструкції №614 від 23.01.2024 та №727 від 09.04.2024; інструкція з експлуатації та листування з виробником щодо комплектації велосипедів з партії (листи від 23.04.2024. та від 30.04.2024);

- для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України позивачем надано: договір ТЕО №К-425/23 від 01.12.2023; заявка на ТЕО №2 від 10.01.2024; коносамент №HS124011387 від 21.01.2024; рахунок №CLL278/24 від 19.03.2024; акт виконаних робіт №CLL278/24 від 19.03.2024; довідка про транспортні витрати від 01.04.2024 № CLL17941 ; накладна №2813300327 від 29.03.2024 та відомість контейнерів.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею було направлено позивачу електронне повідомлення наступного змісту: "Враховуючи викладене, та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини".

Листом №15/05 від 15.05.2024 позивач надав відповідачу платіжну інструкцію №727 від 09.04.2024 та додатково виписки з банківського рахунку за січень і квітень 2024 року, платіжну інструкцію №801 від 30.04.2024, комерційну пропозицію та прайс-лист, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

16.05.2024 відповідачем прийнято рішення №UА110150/2024/000030/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МК України.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні ЕМД № 24UA110150006842U0 від 15.05.2024 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2024/000097 (а.с.15-18).

Позивачем з урахуванням рішення №UА110150/2024/000030/2 від 16.05.2024 до митного органу подано електрону митну декларацію №24UА110150007037U7 від 17.05.2024, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 336560,27 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UА110150/2024/000030/2 від 16.05.2024 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Так, митним органом в якості розбіжності зазначено, що за умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB, пункт 3.1.1 контракту від 22.09.2023 № BTBB/2 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилання митниці на пункт 3.1.1. контракту від 22.09.2023 № BTBB/2 є необґрунтованим, оскільки зазначений пункт не містить обов`язків для сторін вимагати та надавати документи, які підтверджують включення у вартість товару витрат, які несе Постачальник в країні відправлення.

З пунктів 3.5 та 3.6 вищевказаного контракту вбачається, що сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином, товариство не має

Твердження митниці про ненадання копії митної декларації країни відправлення є необґрунтованим, виходячи з того, що копія митної декларації країни відправлення не надавалась товариством митниці під час здійснення митного оформлення спірної товарної партії, оскільки вона передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контрактом № ВТВВ/2 (п. 3.5. та п. 3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином, позивач не може вимагати від іншої сторони документи, які не передбачені вищевказаним контрактом.

Суд зазначає, що ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 по справі №810/4116/17.

Щодо тверджень митниці відносно того, що відповідно до пункту 5.2 контракту від 22.09.2023 №ВТВВ/2 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних специфікаціях (додатках) до контракту, що наданій декларантом специфікації від 29.09.2023 №2024-1 визначено загальну вартість товарів - 246 909,00 дол.США та вказано умови оплати: 100% передоплата. Фактурна вартість гр.22 ЕМД (19566,85 дол.США) не кореспондується з вартістю специфікації, суд зазначає наступне.

Так, зазначені підстави для коригування є необґрунтованими, оскільки, суми, зазначені в гр.22 ЕМД № 24UА110150006842U0 від 15.05.2024 та специфікації №2024-1 від 29.09.2023 не кореспондуються у зв`язку з тим, в даному випадку декларувалася лише частина товару, поставленого за вищевказаною специфікацією.

Судом встановлено, що в гр.44 ЕМД №24UА110150006842U0 від 15.05.2024 є посилання на документ «Повідомлення щодо випуску товарів з митного складу»(а.с. 23).

Суми зазначені в гр.22 ЕМД № №24UА110150006842U0 від 15.05.2024 та інвойсу від 10.01.2024 за №ВТВВ2024-1Е повністю кореспондуються між собою, а відтак у митниці була змога ідентифікувати оцінюваний товар та здійснити контроль числових показників заявленої митної вартості.

Крім того, на підтвердження 100% оплати товару, поставленого за специфікацією №2024-1 від 29.09.2023, позивачем було надано платіжні інструкції №614 від 23.01.2024 та №727 від 09.04.2024.

Крім того, митним органом в якості розбіжності зазначено, що у рахунку від 19.03.2024 №CLL278/24, довідці про транспортні витрати від 01.04.2024, акті виконаних послуг від 26.03.2024, заявці на перевезення №2 від 10.01.2024 - відсутні відомості щодо понесених витрат(завантаження, перевантаження) на шляху TIANJIN - GDANSK. Згідно Накладної УМВС від 29.03.2024 №2813300327 товар переміщувався з порту Gdansk, POLAND до Медика/Мостиська та до Новомосковську залізничним транспортом. Враховуючи вищезазначене, товар був перевантажений у порту Gdansk, що свідчить про наявність додаткових витрат пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару. Згідно з пунктом 3.1 договору від 01.12.2023 №K-425/23 оплата послуг експедитору здійснюється замовником протягом 30 днів з дати виставлення рахунку (19.03.2024).До митного оформлення не надано документів, підтверджуючих оплату услуг експедитора. За змістом листа від 15.05.2024 №15/05 (фактично надісланий 16.05.2024) розбіжності, наведені у повідомленні митниці не усунуто. Крім того, митним органом зазначено, що надана платіжна інструкція від 30.04.2024 №801 на суму 350769,60 грн щодо оплати транспортних витрат не кореспондується із заявкою на перевезення №2 від 10.01.2024 на суму 13497,52 дол.США. Отже, наявні обґрунтовані підстави вважати, що покупцем понесено додаткові витрати на доставку та обробку оцінюваного товару, які у митній декларації не задекларовані.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору ТЕО №K-425/23 від 01.12.2023, згідно якого перевізником виступала компанія ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС».

Пунктом 3.2 договору ТЕО №K-425/23 від 01.12.2023 передбачено, що у разі надання послуг щодо організації перевезення вантажів перевантаження (перевалка) контейнерів в проміжних портах включається у загальну вартість транспортування, зазначену в інвойсі та акті виконаних робіт, в зв`язку з чим вартість перевантаження та інше не вважаються додатковими витратами для декларанта і не підлягають окремого виділення таких сум з загальної вартості транспортування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для підтвердження транспортних витрат як складової митної вартості надано митниці договір №K-425/23 від 01.12.2023, заявку на ТЕО №2 від 10.01.2024, рахунок-фактуру №CLL278/24 від 19.03.2024 на суму 350769,60 грн., акт виконаних робіт №CLL278/24 від 19.03.2024, довідку експедитора про вартість транспортних витрат від 01.04.2024 №CLL17941.

Судом становлено, що експедитором позивачу направлено рахунок-фактуру №CLL278/24 від 19.03.2024 на оплату транспортних витрат , понесених за маршрутом до кордону України. Актом виконаних робіт №CLL278/24 від 19.03.2024 сторони підтвердили зазначену суму витрат і погодились про відсутність інших додаткових витрат експедитора за межами України. На підтвердження оплати вартості транспортних витрат позивачем листом №15/05 від 15.05.2024 надано до митниці платіжну інструкція №801 від 30.04.2024.

Таким чином, митниці надані всі наявні документи, передбачені Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», якими зазначено , що при заповненні графи 20 декларації митної вартості: для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи містять числові значення вартості транспортних витрат , як складової митної вартості.

Також, суд зазначає, що товар поставлявся на умовах поставки FOB. Ціна товару, зазначена у наданих митниці документах, вже включала в себе витрати з навантаження(завантаження) вантажу на борт судна.

У постанові від 12.03.2019 по справі № 817/604/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у розумінні " Інкотермс 2010 " термін " франко борт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт. Витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.

Таким чином, витрати з навантаження(завантаження) не потребують додаткового виокремлення в грошовому еквіваленті.

Судом не виявлено розбіжностей між даними заявки ТЕО №2 від 10.01.2024 та рахунку №CLL278/24 від 19.03.2024. В пункті 11 заявки №2 від 10.01.2024 зазначена сума витрат (13947,52 дол.США) за повним маршрутом Ксінганг-Новомосковськ, а в рахунку №CLL278/24 від 19.03.2024 зазначена сума витрат (350769,60 грн., що становить 9000,00дол.США за курсом 38,9744) до кордону України - п/п Мостиська. Довідкою про транспортні витрати від 01.04.2024 № CLL17941 підтверджується розрахунок транспортних витрат, понесених як до кордону України, так і по території України (витрати до кордону України становлять 9000,00дол.США, а витрати по території України - 4947,52 дол.США, що разом складає суму 13947,52дол.США, зазначену в заявці №2 від 10.01.2024.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваного рішення №UА110150/2024/000030/2 від 16.05.2024 про коригування митної вартості слідує, що джерелом для коригування митної вартості слугувала електрона митна декларація: №24UА10023050727U1 від 15.04.2024.

Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА110150/2024/000030/2 від 16.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу позивача, що ним заявлено одну вимогу майнового характеру (ціна позову складає 336560, 27 грн), за яку сплачено судовий збір в розмірі 5048, 40 грн.

Частиною першою, другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тобто, при зверненні до суду позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 4038,72 грн. За таких обставин, позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 1009,68 грн.

За приписами статті 7 частини першої пункту 1 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 4038,72 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1009,68 грн. може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону № 3674-VI.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м.Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, код ЄДРПОУ 44830259) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UА110150/2024/000030/2 від 16.05.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4038,72 грн. (чотири тисячі тридцять вісім гривень сімдесят дві копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова