Рішення № 123650627, 18.11.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 рокуСправа №160/24258/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2-Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 2-Державної казначейської служби України, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 у вигляді недоотриманої частини державної пенсії по інвалідності, завданої дією припису першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, що визнано неконституційним, за період з 01.12.2022 по 19.03.2024 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок недоотриманої державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за період з 01.12.2022 по 19.03.2024 включно, як матеріальної шкоди ОСОБА_1 згідно частини третьої статті 152 Конституції України:

стягнути з Держави України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за період з 01.12.2022 по 19.03.2024 включно у розмірі 623090 грн. 40 коп., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 01.12.2022 отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ. Відповідно до постанов КМУ № 168 від 24 лютого 2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та № 185 від 23 лютого 2024 року «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» розмір пенсії Позивача було проіндексовано на коефіцієнт 1,197 і 1,0796 та розмір пенсії з обмеженням індексації та надбавками: на 01 березня 2023 року складає 61.169,02 грн. на 01 березня 2024 року складає 62.776,22 грн. 07 серпня 2024 року. При зверненні позивача із заявою, головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно відмовлено у відшкодуванні матеріальної шкоди, завданої внаслідок визнання першого речення частини 3 статті 67 Закону № 796-XII неконституційним, яким було обмежено виплату пенсії по інвалідності з 01 грудня 2022 року до 19 березня 2024 року, максимальною сумою в розмірі 10 прожиткових мінімумів, встановлених для непрацездатних осіб, та не здійснено перерахунок недоотриманої пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 року відкрито провадження у справі №160/24258/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

03.10.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідач-1 не визнає позовні вимоги з наступних підстав.

01.10.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), другою статтею якого встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За результатом розгляду заяви позивача, з 01.12.2022 переведено на пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розрахунок якої проведено на підставі нормативно-правових документів, чинних на грудень 2022 року, із застосуванням показників, розрахованих для призначення пенсій саме у 2022 році, таким чином, застосуванню підлягає редакція статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка містить приписи щодо обмеження розміру пенсії.

В подальшому, Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2024 від 20.03.2024 припис статті 3 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2024 від 20.03.2024

встановлено: Припис статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Позивач, у свою чергу, погоджувався і не оскаржував розмір отриманої ним у період з 01.12.2022 по 19.03.2024 пенсії, нарахованої та виплаченої йому у відповідності до діючого і чинного на той час законодавства (до ухвалення вказаного Рішення Конституційним Судом України).

За позицією значної кількості постанов Верховного Суду , наведених у відзиві, рішення Конституційного Суду України про неконституційність нормативно-правового акта не є підставою для визнання дій державних органів (в даному випадку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) неправомірними, оскільки в такому разі державний орган має застосовувати положення закону, який хоча і визнаний неконституційним, проте був чинним на момент існування спірних правовідносин.

Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).

У свою чергу, дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач через систему «Електронний суд» надіслав 05.10.2024 відповідь на відзив відповідача-1, в якому не погоджується з викладеними запереченнями, вказуючи на наступне.

Норми Конституції України є нормами прямої дії та не потребують додаткового обґрунтування дій посадовим особам Відповідача, які повинні зробити перерахунок пенсії.

Відповідач-1 посилається на постанову ВС від 14.12.2023 у справі № 140/3650/20 як на приклад у відмові нарахування матеріальної шкоди завданої актом, якій визнано неконституційним, але справа на яку звертає увагу відповідач та справа № 160/24258/24 не є аналогічними.

Правовідносини у справі № 140/3650/20 від 14.12.2023 року та у справі, що розглядається, не є подібними, а тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 14.12.2023, не можуть бути застосовними до спірних правовідносин.

Позивач також звертає увагу на те, що водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У будь-якому випадку рішення, що приймається суб`єктом владних повноважень у межах його дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає всім критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України.

Державна казначейська служба України відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала.

Відповідач-2 про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом доставлення 18.09.2024 ухвали суду до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.05.2019 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1) і відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 22.05.2007 інвалідом 2 групи.

З 01.12.2022 за заявою позивача його було переведено з пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон №796-ХІІ).

Позивачу було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (зі змінами від 09.12.2021), розмір якої з надбавками становив:59669,02 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» розмір пенсії позивача було проіндексовано на коефіцієнт 1,197 і з обмеженням індексації та надбавками на 01.03.2023 складає 61169,02 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» розмір пенсії позивача було проіндексовано на коефіцієнт 1,0796 і з обмеженням індексації та надбавками на 01.03.2024 складає 62776,22 грн.

За допомогою «Порталу Електронних Послуг» Пенсійного фонду України позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою ві 07.08.2024, в якій просив зробити нарахування та відшкодувати матеріальну шкоду за період з 01.12.2022 року по 19.03.2024 року, яка виникла внаслідок обмеження максимального розміру пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, внаслідок дії першого речення частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ зі змінами, яке визнано неконституційним.

Листом від 27.08.2024 №47595-34972/П-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що ОСОБА_1 отримує пенсію по ІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірі відшкодування фактичних збитків (70%) категорії 1 відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(Закон №796).

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремими категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України №2-р(ІІ)2024 від 20.03.2024 припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796 визнано неконституційним, який втратив чинність із дня ухвалення зазначеного Рішення.

Положення, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), не застосовуються при призначенні пенсії за нормами Закону №796 вперше, при переведенні на пенсію за нормами Закону №796 та при перерахунках пенсії після 20.03.2024.

З огляду на зазначене, для проведення виплати пенсії без урахування обмежень, передбачених частиною третьою статті 67 Закону №796, немає підстав.

Позивач також звернувся із заявою від 07.08.2024 до Державної казначейської служби України і просив стягнути з Держави Україна на свою користь матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за період з 01.12.2022 по 19.03.2024 року включно, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України, заподіяної прийняттям неконституційного правового акта відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 року №2-р(ІІ)2024.

У відповідь Державна казначейська служба України листом від 04.09.2024 №5-11-11/19856 повідомила, що згідно ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників відповідно до норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Відповідно до п. 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до законодавства Казначейство не наділене повноваженнями щодо вирішення стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за період з 01.12.2022 по 19.03.2024, на підставі особистих розрахунків.

Не погоджуючись з відмовою відповідачів, по нарахуванню та виплати матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої пенсії по інвалідності за період з 01.12.2022 до 19.03.2024 року, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту та з метою захисту своїх прав і законних інтересів, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістомстатті 46 Конституції Українигромадяни наділені правом на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон №796-ХІІ.)

За змістомст. 1 Закону №796-XIIцей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (ст. 49 Закону №796-ХІІ).

Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннямист. 54 Закону №796-XII

Частиною 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.Відповідно до ч. 3 ст.67 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За приписами ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закон №3668-VI) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 2 розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону №3668-VI зазначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Статтею 8 Конституції Українивизначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція Українимає найвищу юридичну силу.Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. Норми Конституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції України гарантується.

Частиною першоюстатті 129 Конституції Українивстановлено, що суди зобов`язані вирішувати спори, керуючись верховенством права.

20.03.2024 Конституційним Судом України прийнято рішення №2-р(II)/2024, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VIзізмінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зізмінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зізмінами.

В п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 зазначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VIзізмінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII зізмінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XIIзізмінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У мотивувальній частині даного Рішення зазначено, що з приписів статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку випливають не лише зобов`язання держави перед постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянами України, а й гарантії щодо цієї категорії громадян. Ураховуючи наведене, а також з огляду на особливий статус постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи громадян України, який випливає зі змісту статті 16 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що держава має відшкодувати шкоду громадянам України, на яких поширюється дія статті 67 Закону № 796-XII, завдану їм внаслідок дії припису першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII.

Згідно ч. 2ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 ст. 67 Закону України №796-XII таст. 2 Закону України №3668-VI зі змінами, що поширювались на Закон України №796-XII, не містять норм щодо обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Пенсійний фонд здійснити перерахунок позивачу недоотриманої державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за період з 01.12.2022 по 19.03.2024 включно, як матеріальної шкоди згідно частини третьої статті 152 Конституції України.

Тобто, застосування рішення Конституційного Суду України на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у постанові від 20.12.2023 у справі №420/17886/21 з приводу права на відшкодування шкоди, завданої дією норми, яку було визнано неконституційноюрішенням Конституційного Суду України, викладені наступні правові висновки, які суд вважає можливим застосувати і у даній справі:

«40…За своєю правовою природою визнання Конституційним Судом України неконституційностізакону, інших актів або їх окремих положень вказує на те, що такі суперечили нормамОсновного Законуз моменту їх прийняття. Ухвалення рішення Конституційного Суду України не створює юридичного факту неконституційності, таким рішенням лише визнається наявність чи відсутність такого факту, який виник в момент прийняття неконституційного акта. З дня прийняття рішення Конституційним Судом України, якщо іншого строку не зазначено у самому рішенні, неконституційні акти лише втрачають чинність.

41.Тобто, шкода завдана неконституційним актом, виникає у період, коли акт діяв та ще не був визнаний неконституційним, тобто в минулому, оскільки не можна заподіяти шкоду неконституційним актом після того, як він за рішенням Конституційного Суду України втратив чинність. Заподіяння шкоди завжди відбувається внаслідок вже прийнятого та застосовного в минулому до особи неконституційного акта.

43.Згідно з частиною третьоюстатті 152 Конституції Україниматеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленомузакономпорядку.

44.Отже, положення частини третьоїстатті 152 Конституції Українимістять посилання на спеціальнийзакон, а тому відшкодування шкоди, завданої актами і діями, які визнані неконституційними, не повинно здійснюватися в іншому, ніж у встановленомузакономпорядку.

45.Разом з тим,закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на час розгляду цієї справи, незважаючи на вимогистатті 152 Конституції України, не прийнятий.

46.Як було зазначено вищестаття 8 Конституції Українизакріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз`яснює його зміст наступним чином:

а) як найвищу юридичну силуКонституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Українита повинні відповідати їй;

б) як пряму дію нормОсновного Законукраїни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції України.

47.Пряма дія нормКонституції Україниозначає, що ці норми застосовуються безпосередньо.Законами Українита іншими нормативно-правовими актами можна лише розвивати конституційні норми, а не змінювати їх зміст.Закони Українита інші нормативно-правові акти застосовуються лише у частині, що не суперечитьКонституції України(абзац 2 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 08.09.2016 N 6-рп/2016).

48.Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 наголошував, що верховенство права як один із засадничих конституційних приписів слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади (абзац третій пункту 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 20.06.2019 № 6-р/2019).

49.Колегія суддів зазначає, що найголовнішою ознакою відповідальності держави є її специфічний, правовідновлюючий, публічно-правовий характер, оскільки держава, реалізуючистаттю 1 Конституції, що проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, за власною ініціативою повинна вживати заходи для поновлення визнаних нею і порушених з її вини прав, свобод та законних інтересів приватних осіб чи територіальних громад, хоча прямо публічно-правовий характер відповідальності держави в законодавстві не проголошується.

50.Дійсно, в Україні відсутні конкретні нормативні механізми відшкодування такої шкоди. Відтак можна стверджувати, що інститут позасудового, добровільного відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів влади, в Україні не працює, у зв`язку із чим з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень можливе ініціювання заінтересованими особами відшкодування шкоди (матеріальної та/або моральної) в судовому порядку.»

Виходячи з вищенаведених висновків Верховного Суду, суд зазначає, що визнанням неконституційним припису першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ зі змінами, Конституційний Суд України по суті припинив обмеження майнових прав пенсіонерів з боку держави, яке завдало їм збитків. Вказані збитки відносяться до шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, вони мають відшкодовуватись державою і за відсутностізакону, який установлює порядок такої компенсації, оскільки держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

В Україні діє нормаст. 1175 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенствоКонституції України, вирішує питання про відповідністьКонституції Українизаконів України та у передбаченихКонституцією Українивипадках інших актів, здійснює офіційне тлумаченняКонституції України, а також інші повноваження відповідно доКонституції України(ст. 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII).

Згідно п. 4 ч. 1ст. 89 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення Суду містить резолютивну частину із зазначенням: а) акта (його окремих положень), що його Суд визнав конституційним чи неконституційним, - у справі щодо конституційності акта (його окремих положень); б) офіційного тлумачення положенняКонституції України, щодо якого було подано конституційне подання, - у справі щодо офіційного тлумаченняКонституції України; в) того, що рішення Суду є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено; г) джерела, в якому рішення Суду має бути опубліковано.

З аналізу статусу Конституційного Суду України та його повноважень, суд приходить до висновку, що Конституційний Суд України не наділений повноваженнями щодо визнання незаконними і скасування нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, ст.1175 ЦК України неможливо застосувати до правовідносин щодо відшкодування шкоди завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, оскільки зазначена нормаЦивільного кодексу Українирегулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований.

Проаналізувавши положення законодавства, які визначають право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (дане право закріплене уст. 56 Конституції Україниі воно не є тотожним до права, закріпленого у ч. 3ст. 152 Конституції України), слід вважати, що відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності, яке визначенест. 1175 Цивільного кодексу України, є розширеним тлумаченням та похідним від права, яке закріплено саме уст. 56 Конституції України.

Крім того, право гарантованест. 56 Конституції Українизнайшло своє відображення уст. 1173 Цивільного кодексу України(Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування),ст. 1174 Цивільного кодексу України(Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування),ст. 1175 Цивільного кодексу України(Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності),ст. 1176 Цивільного кодексу України(Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду).

Як вже було зазначено вище, оскільки спеціального закону, який визначав би порядок відшкодування шкоди, право на яке визначене ч. 3ст. 152 Конституції України, на законодавчому рівні у державі Україна не прийнято, то у спірних правовідносинах нормиКонституціїповинні застосовуватись як норми прямої дії.

З 01 грудня 2022 було обмежено розмір пенсії по інвалідності позивача у зв`язку із дією першого речення ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII на якій поширив свою дію припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI, які згодом визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р (II)/2024.

Отже, з 20.03.2024 пенсія по інвалідності позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися без застосування обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленого дією першого речення ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII.

Таким чином, внаслідок неконституційного закону позивачу заподіяно матеріальну шкоду у вигляді недоотриманого ним доходу державної (основної) пенсії, визначеної у розмірі, встановленому статями 54 та 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

За приписами ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Jatridis v. Greece) [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Отже, діями та рішенням держави Україна було порушено право власності позивача (правомірні очікування позивача на отримання державної пенсії у повному розмірі, гарантованої ст. ст. 54 , 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII , чим завдано майнову шкоду позивачу.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007 було наголошено, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо застосування до спірних правовідносин норми прямої дії ч. 3 ст. 152 Конституції України.

Щодо позовних вимог в частині стягнути з Держави України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої частини державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за період з 01.12.2022 по 19.03.2024 включно у розмірі 623090 грн. 40 коп., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України, то такі вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Дані вимоги є передчасними, оскільки спрямовані на майбутнє, тоді як судовому захисту в адміністративному процесі підлягають лише порушені права позивача на час звернення за судовим захистом.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 244-246, 250, 262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до 1-Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд., 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427), 2-Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 у вигляді недоотриманої частини державної пенсії по інвалідності, завданої дією першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII, що визнано неконституційним, за період з 01.12.2022 по 19.03.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок недоотриманої державної пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків за період з 01.12.2022 по 19.03.2024 включно, як матеріальної шкоди ОСОБА_1 згідно частини третьої статті 152 Конституції України.

В решті позовних вимог -відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона