Рішення № 123650623, 10.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 рокуСправа №160/27531/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

Визнати дії Головного Управління Пенсійного Фонду у Дніпропетровській області в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи за записами трудової книжки № НОМЕР_1 з 01.09.1987 по 28.08.1989, викладені у рішеннях від 31.05.2022 року № 912050816524 та від 31.08.2022 № 912050816524 протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 26.05.2022 та врахувати висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду при її розгляді.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.11.2017 ОСОБА_1 було призначено пенсію. 26.05.2022 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії. Рішенням Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 31.05.2022 № 912050816524 відмовлено в перерахунку пенсії. 25.08.2022 позивач повторно звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії. Рішенням Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 31.08.2022 № 912050816524 відмовлено в перерахунку пенсії. Позивач вважає протиправними дії пенсійного органу, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 оку прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відзив на позовну заяву не надав; ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 16.10.2024р.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 з 17.11.2017 р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.

26.05.2022 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії.

Рішенням Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 31.05.2022 № 912050816524 відмовлено в перерахунку пенсії. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі відповідно до запису трудової книжки № НОМЕР_1 з 01.09.1987р. по 28.08.1989р. (не зазначений № лицьового рахунку та книги в якій виконаний відповідний запис)» (мовою оригіналу).

25.08.2022 позивач повторно звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.

Рішенням Головного Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 31.08.2022 № 912050816524 відмовлено в перерахунку пенсії. Зазначено: «В довідках вказано, що в первинних документах значиться « ОСОБА_3 » за 1987-1988рр. та « ОСОБА_4 » за 1989р. (дата народження не вказана, так в оригіналі книги обліку вироблених трудоднів). Надані довідки взяти до уваги при обчисленні стажу неможливо, так як не співпадає прізвище, ім`я та по батькові власника документу паспортним даним заявника.» (мовою оригіналу).

08.08.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням раніше наданих додаткових документів.

Відповіддю від 20.08.2024 № 46465-35152/К-01/8-0400/24 Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області повідомлено наступне: «За результатом розгляду Ваших заяв щодо перерахунку пенсії від 26.05.2022 та від 25.08.2022 було прийнято відповідне рішення, копія яких була направлена Вам листом за № 0400-010205-8/55708 від 02.06.2022 та № 0400-010205-8/89333 від 02.09.2022 на поштову адресу (зазначену в заяві): АДРЕСА_1 . На Вашу вимогу надсилаємо копії рішень про відмову в перерахунку пенсії від 31.05.2022 та від 31.08.2022.»

Позивач вважає протиправними дії пенсійного органу, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.09.1987 по 28.08.1989 згідно трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки не зазначений № лицьового рахунку та книги в якій виконаний відповідний запис.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Суд зауважує, що трудова книжка серії № НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, які підтверджують факт роботи позивача у спірний період з 01.09.1987 по 28.08.1989 р.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформлені трудової книжки, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди роботи не підтверджують факту перебування особи на відповідній посаді, до того ж, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 01.09.1987 по 28.08.1989 р. до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, рішення від 31.05.2022 року № 912050816524 та від 31.08.2022 № 912050816524 підлягають скасуванню судом.

При цьому, суд зауважує позивачу, що її право було порушено не протиправними діями пенсійного органу, а оскаржуваними рішеннями, а тому суд у відповідності до вимог ч.2 ст. 9 КАС України виходить за межі заявлених позовних вимог та визнає протиправними та скасовує рішення від 31.05.2022 року № 912050816524 та від 31.08.2022 № 912050816524.

Для ефективного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за записами трудової книжки № НОМЕР_1 з 01.09.1987 по 28.08.1989, оскільки це є необхідним для повного захисту права та законних інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Одночасно суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення з даним позовом до суду, оскільки відповідачем не надав суду доказів вручення позивачу копій оскаржуваних рішень від 31.05.2022 року № 912050816524 та від 31.08.2022 № 912050816524 раніше ніж 20.08.2024 року, як вказує позивач у позовній заяві.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

Позивачем до позову додано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6000 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи представником позивача додано:

- копія договору про надання правової допомоги №б/н від 14.10.2024року;

- опис наданих послуг виконаних адвокатом за договором № 34 від 14.10.2024р.

-квитанція № 1 від 14.10.2024 року про оплату 6000 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

- представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат входить розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/27531/24 в силу частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, суд зазначає, що спори даної категорії справ є типовими, підготовка таких позовних заяв не потребує значних зусиль та часу.

Таким чином, суд вважає, що визначена позивачем сума понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., за результатами розгляду справи №160/27531/24 є не належним чином обґрунтованою.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору, є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу не є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню в розмірі 1000,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду у Дніпропетровській області від 31.05.2022 року № 912050816524 та від 31.08.2022 № 912050816524.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за записами трудової книжки № НОМЕР_1 з 01.09.1987 по 28.08.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2022 та врахувати висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду при її розгляді.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Златін