Рішення № 123649566, 21.11.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9037/24

Провадження № 2/522/5306/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

21 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Звонецької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 29.11.2006 року було укладено кредитний договір № 11086239000 про надання останній кредиту у розмірі 90000,00 доларів США зі зі сплатою відсотків у розмірі 11,30 % річних. Крім того, 29.11.2006 року укладено договір поруки № 67820 з ОСОБА_2 . Оскільки у передбачені договором строки позичальник зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував тому утворилась заборгованість.

11.12.2013 року Приморським районним судом м. Одеси було вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 11086239000 від 29.11.2006 року у розмірі 720115,83 грн..

Оскільки розмір заборгованості відповідачів за кредитним договором, було визначено судом, саме у національній валюті України - гривні і саме на цей розмір заборгованості позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Станом на момент звернення до суду заборгованість за кредитним договором відповідачами не погашена, судовий наказ не виконаний. Позивач зазначає, що відповідачі належним чином не виконують рішення суду, у зв`язку з чим, на підставі положень ст. 625 ЦК України, позивач за період з 01 серпня 2017 року по 23 лютого 2022 року нарахував 3% річних у розмірі 98665,71 гривень, а також інфляційні втрати за період з 01 серпня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 307532,25 гривні. Саме ці кошти у загальному та судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Ухвалою суду від 11.06.2024 року провадження по справі відкрито.

31.07.2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 21.11.2024 року учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання сповіщені належним чином.

Відповідачі належним чином сповіщені про причини неявки до судового засідання не повідомили.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права відповідачів на доступ до правосуддя, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з`явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280ЦПК України суд вважає необхідним провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.

У разінеявки всудове засіданнявсіх учасниківсправи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 4ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 29.11.2006 року було укладено кредитний договір № 11086239000 про надання останній кредиту у розмірі 90000,00 доларів США зі зі сплатою відсотків у розмірі 11,30 % річних. Крім того, 29.11.2006 року укладено договір поруки № 67820 з ОСОБА_2 . Оскільки у передбачені договором строки позичальник зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував тому утворилась заборгованість.

11.12.2013 року Приморським районним судом м. Одеси було вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 11086239000 від 29.11.2006 року у розмірі 720115,83 грн

У зв`язку з укладенням 13.02.2012р. між ПАТ УкрСиббанк та ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ договору факторингу №2, право вимоги за кредитом, укладеним з відповідачем, перейшло до ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ як до правонаступника у зобов`язанні, яке виникло між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПАТ УкрСиббанк

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

За розрахунком позивача у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних в розмірі 98665,71 грн. та суму нарахованих інфляційних втрат в розмірі 307532,25 грн., які позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідачів.

Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей15,16 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. ст.524,533-535 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, викладено правовий висновок, згідно якого, виходячи із системного аналізу статей525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору таЦК України.

Загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення врегульовані нормамист. 625 ЦК України.

Приписи ч. 2ст.625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки та у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Отже, позивач має право на отримання 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання вираженого в іноземній валюті.

Із тексту позовної заяви вбачається, що стороною позивача за основу обрахувань 3 % річних була взята загальна сума боргового зобов`язання, що виражена у національній валюті України, оскільки судом було стягнуто саме еквівалентну суму.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13.01.2021 по справі № 127/13406/18.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на вище наведені норми, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачами належним чином не виконувано своїх зобов`язань за кредитним договором. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом з позичальника.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

Рішення суду не є підставою для виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачами грошового зобов`язання, яке виникло до ухвалення судового рішення на підставі договору. Зазначене рішення суду не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання.

У розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, виходячи зі змісту правової позиції наведеної у постанові Верховного суду від 12 березня 2018 року № 914/712/16, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Матеріали справи свідчать, що відповідачі у справі мають невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, яке виникло за кредитним договором №11086239000 від 29.11.2006 року. Рішення суду про стягнення з боржників коштів на час звернення до суду фактично не виконане.

У постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, викладено правовий висновок, згідно якого, виходячи із системного аналізу статей525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору суд дійшов висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення врегульовані нормами ст. 625 ЦК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки та у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Так, обставини, встановлені у рішенні суду від 11.12.2013 року у справі № 522/21661/13-ц, не підлягають доказуванню при розгляді справи у якій сторонами є ті ж самі особи, предмет позову є похідним від предмету позову, розглянутого у вказаній справі.

Достатніх, належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.77, 78, 80 ЦПК України на підтвердження виконання умов договору та судового рішення відповідачі не надали.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.4,7,8,11,12,13,76,77,81,83,141,247,258,259,263,265, 280-282, 353 ЦПК України, ст. ст.526,533-535,599,625,638,1048,1049,1050,1054 ЦК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» суму 3% річних у розмірі 98665,71 грн., суму нарахованих інфляційних витрат у розмірі 307532,25 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» суму сплаченого судового збору по 3046,4 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси повний текст рішення виготовлений 10.12.2024 року.

Суддя А.В. Науменко

21.11.2024