Ухвала суду № 123645096, 04.12.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 344/2770/20-ц

пров. 6-649/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №344/2770/20-ц

учасники справи:

заявник: Державна казначейська служба України

стягувач: ОСОБА_1

заінтересовані особи: Державна судова адміністрація України, Чернівецький окружний адміністративний суд,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державної казначейської служби Українипро зміну способу виконання судового рішення у цивільній справі №344/2770/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа: Чернівецький окружний адміністративний суд, про стягнення додаткових коштів для придбання квартири та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі 3 % річних від несплаченої суми, -

представник заявника - Чигринова О. В.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року заявник звернувся до суду із вказаною заявою про зміну способу виконання судового рішення, у якій просить постановити ухвалу у справі №344/2770/20-ц, якою задовольнити заяву Казначейства та змінити спосіб виконання постанови Київського апеляційного суду від 13.02.2024 по справі №344/2770/20-ц шляхом стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795), шляхом нарахування на розрахунковий рахунок судді у відставці ОСОБА_1 додаткових коштів в сумі 701 165 гривень для придбання квартири для нього та членів його сім`ї загальною площею 73 кв. м. на загальну вартість 1 061 876, 25 грн та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду від 16.10.2009 року у розмірі 3 % річних від несплаченої суми - 360 711, 25 грн за період із 2013-2019 роки, яка становить 69 803 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2023 року, справа 344/2770/20-ц, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України Державної судової адміністрації України, третя особа Чернівецький окружний адміністративний суд, про стягнення додаткових коштів для придбання квартири та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі 3 %річних від несплаченої суми - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.02.2024 року, справа 344/2770/20-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.06.2023 року справа 344/2770/20-ц, - скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України Державної судової адміністрації України, третя особа Чернівецький окружний адміністративний суд, про стягнення додаткових коштів для придбання квартири та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі 3 %річних від несплаченої суми - задоволено, стягнуто за рахунок державного бюджету, з розрахункового рахунку Державного казначейства України, шляхом нарахування на розрахунковий рахунок судді у відставці ОСОБА_1 додаткових коштів в сумі 701 165 гривень для придбання квартири для нього та членів його сім`ї загальною площею 73 кв. м. на загальну вартість 1 061 876, 25 грн та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду від 16.10.2009 року у розмірі 3 % річних від несплаченої суми - 360 711, 25 грн за період із 2013-2019 роки, яка становить 69 803 гривень.

15.04.2024 року на адресу Державної казначейської служби України надійшла заява ОСОБА_1 від 09.04.2024 року про виконання виконавчого листа, виданого 29.03.2024 року Печерським районним судом м. Києва у справі №344/2770/20-ц.

Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено видатки за бюджетною програмою КПКВК 3504040 для виконання судових рішень та виконавчих документів, за якими боржниками є державні органи; державні підприємства, установи, організації; юридичні особи, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства.

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачені спеціальні бюджетні програми КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» та КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» передбачено видатки для відшкодування за бюджетною програмою КПКВК 3504030: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні.

Вказує, що ні за бюджетною програмою КПКВК 3504030, ні за бюджетною програмою КПКВК 3504040 не передбачено асигнувань для виплати додаткових коштів для придбання квартири позивачу та членів його сім`ї та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду від 16.10.2009 у розмірі 3 % річних від несплаченої суми.

Таким чином, вважає, що виникли наявні обставин, що унеможливлюють виконання постанови суду в обраний судом спосіб, що стало підставою для звернення до суду із вказаною заявою.

Відповідно до протоколу передачі справи судової справи раніше визначеному складу суду від 23.05.2024 року вказану заяву передано судді Матійчук Г. О.

24.05.2024 року суддею були направлені запити до відділу організаційного забезпечення з розгляду цивільних та адміністративних справ Печерського районного суду м. Києва для передачі судді матеріалів цивільної справи №344/2770/20-ц.

19.08.2024 року матеріали цивільної справи №344/2770/20-ц були передані судді.

У судовому засіданні представник заявника Чигринова О. В. надала пояснення, заяву підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Чернівецького окружного адміністративного суду подав пояснення, просив розглядати заяву у його відсутність та відмовити у задоволенні заяви.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22.05.2023 року, справа 344/2770/20-ц, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України Державної судової адміністрації України, третя особа Чернівецький окружний адміністративний суд, про стягнення додаткових коштів для придбання квартири та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі 3 %річних від несплаченої суми - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.02.2024 року, справа 344/2770/20-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 22.06.2023 року справа 344/2770/20-ц, - скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України Державної судової адміністрації України, третя особа Чернівецький окружний адміністративний суд, про стягнення додаткових коштів для придбання квартири та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі 3 %річних від несплаченої суми - задоволено, стягнуто за рахунок державного бюджету, з розрахункового рахунку Державного казначейства України, шляхом нарахування на розрахунковий рахунок судді у відставці ОСОБА_1 додаткових коштів в сумі 701 165 гривень для придбання квартири для нього та членів його сім`ї загальною площею 73 кв. м. на загальну вартість 1 061 876, 25 грн та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду від 16.10.2009 року у розмірі 3 % річних від несплаченої суми - 360 711, 25 грн за період із 2013-2019 роки, яка становить 69 803 гривень.

29.03.2024 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №344/2770/20-ц.

15.04.2024 року на адресу Державної казначейської служби України надійшла заява ОСОБА_1 від 09.04.2024 року про виконання виконавчого листа, виданого 29.03.2024 року Печерським районним судом м. Києва у справі №344/2770/20-ц.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 18 ЦПК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Але під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16-ц.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово, (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Отже, зі змісту зазначених правових приписів випливає те, що встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Так, звертаючись до суду із вказаною заявою стягувач посилається на те, що зміна способу виконання судового рішення шляхом стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795), не змінює суть самого рішення та не змінює порядок його виконання, а змінює тільки спосіб виконання рішення.

Разом з тим, суд не може погодитись із вказаним твердженням стягувача, виходячи із наступного.

Так, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню із Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року, справа №757/24363/20-ц, провадження №61-20822св21, а також постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №554/5980/18, постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року в справі №352/2255/19, постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі №591/6891/18, постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі №200/8310/18, постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року в справі №751/7182/19.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (ст. 174 ЦК України).

Це правило стосується як договірної, так і позадоговірної відповідальності держави. З огляду на те, що саме держава наділяє її органи майном, зокрема коштами, ці органи не мають власного майна. Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі незалежно від того, на якому казначейському рахунку вони обліковуються.

Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати цих коштів є держава Україна, а отже суд стягує відповідні суми саме із Державного бюджету України, а не з конкретних рахунків органу державної влади, що представляє інтереси держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року, справа №910/23967/16 та постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року, справа №569/12383/17 (провадження № 61-12864св19), від 08.09.2021 року, справа №751/7182/19 (провадження № 61-12426св20).

Крім того, суд зазначає, що задоволення такої заяви призведе до заміни боржника у виконавчому провадженні, оскільки із прохальної частини заяви вбачається, що заявник просить про стягнення коштів із Державного бюджету України за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

При цьому, у постанові Київського апеляційного суду від 13.02.2024 року, справа 344/2770/20-ц, ухвалено стягнути кошти на користь ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету, з розрахункового рахунку Державного казначейства України, а отже задоволення заяви також призведе до зміни резолютивної частині даного судового рішення.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 15, 524, 533 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 18, 76-82, 89, 258-259, 260-261, 435, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Державної казначейської служби Українипро зміну способу виконання судового рішення у цивільній справі №344/2770/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа: Чернівецький окружний адміністративний суд, про стягнення додаткових коштів для придбання квартири та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі 3 % річних від несплаченої суми - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Повний текст ухвали складено 10.12.2024 року.

Суддя Г.О. Матійчук