Рішення № 123640883, 10.12.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3563/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», місто Харків,

до фізичної особи підприємства ОСОБА_1 , місто Харків,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, фізичної особи підприємства ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 157 630,81 грн., з яких:

- 154 833,05 грн. за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року;

- 265,92 грн. абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2023 року по 31 травня 2024 року;

- 2 531,84 грн. заборгованість по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період з 01 жовтня 2023 року по 31 травня 2024 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та поштові витрати.

14.10.2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/3563/24. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 ГПК України від учасників даної справи не надходило.

14.11.2024 року позивач скерував до суду заяву (вх. № 28728) за змістом якої інформує суд про допущену описку в описовій та прохальній частин позову, а саме про помилковість зазначення періоду заборгованості за індивідуальним договором та просить вважати вірними позовні вимоги в такій редакції:

"Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість в сумі 157630 грн. 81 коп., з яких:

- 154 833,05 грн. заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.10.2023 по 30.04.2024;

- 265,92 грн. абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 по 31.05.2024;

- 2 531,84 грн. заборгованість по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період з 01.10.2023 року по 31.05.2024 року".

18 листопада 2024 року, суд розцінивши заяву позивача (вх. № 28728 від 14.11.2024 року), як зміну предмету позову (яка полягає у зміні вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача (в частині періоду до стягнення за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії) постановив ухвалу, за якою подальший розгляд справи постановлено здійснювати з урахуванням зміненого позивачем предмету позову.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що прохальна частина позовної заяви, яка розглядається по цій справі, є наступною:

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість в сумі 157630 грн. 81 коп., з яких:

- 154 833,05 грн. заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.10.2023 по 30.04.2024;

- 265,92 грн. абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 по 31.05.2024;

- 2 531,84 грн. заборгованість по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період з 01.10.2023 року по 31.05.2024 року.

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів, викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою не працює".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність відповідача за його адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3563/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

В матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача - адвоката Мазепи Г.Б., про ознайомленні з матеріалами справи, що додатково підтверджує факт обізнаності фізичної особи підприємства ОСОБА_1 про судовий розгляд цієї справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП Харківські теплові мережі, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , володіє наступними нежитловими приміщеннями, а саме:

-Нежитлові приміщення 1-го поверху № 26,27,28,29,30, антресоль 1-го поверху АДРЕСА_1 , загальною площею 139,4 кв. м в літ. «А-5», відповідно до теплового навантаження опалювальна площа складає 124, 6 кв. м.;

-Нежитлові приміщення підвалу № 10-:-27, 1-го поверху № 26-:-30, антресолі № 32 в літ. «А-5» по АДРЕСА_2 загальною площею 391,5 кв. м., відповідно до теплового навантаження опалювальна площа складає 262,3 кв.м.

На підтвердження факту споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень, позивач надав акти № 174/1486 від 28.10.2023 року; № 174/2436 від 26.03.2024 року про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024 до будівель в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

Будинок по АДРЕСА_2 не обладнаний приладом обліку, нарахування за послугу з постачання теплової енергії здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року за № 315.

В обґрунтування своєї позиції позивач вказує, що оскільки, нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 знаходяться в контурі житлового будинку, то починаючи з 01.12.2021 року надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (далі за текстом договір).

Згідно пункту 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Відповідно до пункту 34 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

На виконання умов договору, відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію.

Так, позивач вказує, що по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість у сумі 154 833,05 грн. за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.10.2023 по 30.04.2024 та 265,92 грн. абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 по 31.05.2024;

Крім того, позивач вказує, що з 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного, який опублікований на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року.

Відповідно до пункту 4 публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

Відповідно до положень пункту 30 публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Як вказує позивач, факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами включення та відключення до джерела теплової енергії. Вищезазначені акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

Позивач також вказує у змісті позову, що ним направлялися відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Однак, через невчинення відповідачем дій по оплаті за надану комунальну послугу, за останнім обліковується заборгованості в розмірі 2 531,84 грн. по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період з 01.10.2023 року по 31.05.2024 року.

Вище викладені обставини послугували підставою для звернення позивачем до суду для захисту прав та інтересів підприємства позивача про стягнення заборгованості за публічними договорами.

Як вказано вище, відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом судового розгляду у справі є вимога про стягнення заборгованості за комунальні послуги, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Так, відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України "Про житлово-комунальні послуги". Згідно зі статтею 1 вказаного Закону, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон) до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини шоста, сьома статті 276 ГК України).

За приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до обов`язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Фактом приєднання споживача до умов публічного договору на надання комунальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 (відповідач у справі) 24.07.2002 року зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію (перереестрацію) суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи.

У відповідності до довідки Державного комітету статистики України, відповідач є підприємцем, та здійснює у відповідності до видів діяльності: продаж і здавання в найм (в оренду) нерухомого майна невиробничого призначення.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 12 жовтня 2023 року, за відповідачем зареєстровано наступні об`єкти речових прав:

-Нежитлові приміщення 1-го поверху № 26,27,28,29,30, антресоль 1-го поверху № 32 по АДРЕСА_2 , загальною площею 139,4 кв. м в літ. «А-5», які обліковуються на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50293177 від 18.12.2019 року 11:13:05, приватний нотаріус Куксін Станіслав Юрійович, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область, та документів, які подані для державної реєстрації: висновок щодо технічної можливості поділу, серія та номер: 190442, виданий 11.12.2019 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації»;

-Нежитлові приміщення підвалу № 10-:-27, 1-го поверху № 26-:-30, антресолі № 32 в літ. «А-5» по АДРЕСА_2 загальною площею 391,5 кв. м., які обліковуються на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 24.02.2002, Київська районна рада м. Харкова.

Забезпечення безперервного постачання теплової енергії до житлових та нежитлових приміщень у місті Харкові здійснює комунальне підприємство Харківські теплові мережі», правовідносини з яким регулюються на договірній підставі, тобто шляхом укладання договору із споживачем такої послуги.

На підставі частини 5 статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року N 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року N 1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року за N 1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. N 1023), на офіційному сайті КП «Харківські теплові мережі» www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 року було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який набрав чинності з 01 грудня 2021 року.

Відповідно до положень пункту 51 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Відповідно до п. 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Крім того, з 1 липня 2022 року набрав чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного, який 01 червня 2022 року опублікований на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua.

Відповідно до пункту 4 публічного договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема шляхом оплати рахунка, отриманого від Виконавця послуги, або фактичного отримання послуги.

З огляду на матеріали справи та наведені нормативні акти, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, шляхом отримання Відповідачем (як споживачем) комунальної послуги (теплової енергії) за фактом споживання теплової енергії на потреби опалення приміщень, що підтверджується актами за № 174/1486 від 28.10.2023 року; за № 174/2436 від 26.03.2024 року про підключення та відключення опалення на початку та наприкінці опалюваного сезону 2023-2024 до будівель в цілому. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку.

Вказані договори є публічними договорами приєднання, що встановлюють порядок та умови надання відповідних житлово-комунальних послуг (постачання теплової енергії) та пов`язаних з ними послуг з технічного обслуговування систем постачання теплової енергії і гарячої води.

Заперечень з боку відповідача щодо отримання послуг з постачання теплової енергії за індивідуальним договором по нежитловому приміщенню приміщення 1-го поверху № 26,27,28,29,30, антресоль 1-го поверху № 32 по АДРЕСА_2 та по нежитловому приміщенню приміщення підвалу № 10-:-27, 1-го поверху № 26-:-30, антресолі № 32 в літ. «А-5» по АДРЕСА_2 загальною площею 391,5 кв. м. матеріали справи не містять.

Так, позивач, як виконавець комунальної послуги, у відповідності до пункту 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії надає відповідачу (як споживачу) послугу по постачанню теплової енергії відповідно до теплового навантаження будинку, зокрема, по нежитловому приміщенню приміщення 1-го поверху № 26,27,28,29,30, антресоль 1-го поверху № 32 по АДРЕСА_2 , загальною площею 139,4 кв. м в літ. «А-5», теплове навантаження складає 124, 6 кв. м., а по нежитловому приміщенню приміщення підвалу № 10-:-27, 1-го поверху № 26-:-30, антресолі № 32 в літ. «А-5» по АДРЕСА_2 загальною площею 391,5 кв. м., теплове навантаження складає 262,3 кв.м.

Зустрічний обов`язок споживача, як отримувача послуги є вчасна та повна оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифом на опалення приміщення, в обсягах за показами засобів вимірювальної техніки вузла (комерційного обліку) або у разі коли будинок не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Будинок по АДРЕСА_2 не обладнаний приладом обліку, що в свою чергу має своїм наслідком нарахування за послугу з постачання теплової енергії за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року за № 315.

Суд зазначає, що рахунки фактури на надані комунальні послуги по відпуску теплової енергії та послуг по технічному обслуговуванню та поточному ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, були сформовані та надіслані відповідачу поштовим шляхом, чим було проінформовано останнього щодо факту виконаних позивачем об`ємом послуг та встановленої тарифами заборгованості за ці послуги. Факт направлення підтверджується матеріалами справи (а.с. 28-40, т.1).

Втім, відповідач свої зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав, виставлені позивачем рахунки на оплату за надані послуги у порядку та строки, передбачені вищезазначеними договорами, не оплатив. Докази звернення відповідача до виконавця (позивача) щодо неналежного надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов`язку по перерахуванню коштів за надані комунальні послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача.

Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості по особовим рахунком відповідача, за останнім обліковується заборгованість в сумі 157630 грн. 81 коп., з яких:

- 154 833,05 грн. заборгованість за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.10.2023 по 30.04.2024;

- 265,92 грн. абонентська плата за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 по 31.05.2024;

- 2 531,84 грн. заборгованість по публічному договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період з 01.10.2023 року по 31.05.2024 року.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем за укладеними договорами.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, а також доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та договору з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які є публічними договорами приєднання та діючого законодавства та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено про покладання на відповідача витрат пов`язаних із поштовим відправленням.

За змістом частини 2 статті 128 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судовими витрати, пов`язаними з розглядом справи є витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 18.06.2024 року у cправі № 904/2559/23, об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 тощо).

На підтвердження поштових витрат позивач суду надав поштову накладну № 61037000110332 та опис вкладення у цінний лист із фіксальним чеком на суму 55,00 грн.

А відтак, з огляду на підтвердження суми понесених позивачем поштових витрат, які пов`язані із розглядом справи (надіслання позовної заяви відповідачу) суд вважає, що такі витрати підлягають повному задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути фізичної особи підприємства ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи 31557119) заборгованість у сумі 154 833 (сто п"ятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) грн.05 коп. за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.10.2023 року по 30.04.2024 року; у сумі 265 (двісті шістдесят п"ять) грн.92 коп. абонентської плати за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2023 року по 31.05.2024 року; у сумі 2 531 ( дві тисячі п"ятсот тридцять одна) грн. 84 коп. за публічним договором з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності за період з 01.10.2023 року по 31.05.2024 року, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 коп., а також витрати пов`язані із наданням поштового зв`язку у сумі 55(п"ятдесят п"ять) грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" грудня 2024 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/3563/24