Рішення № 123640699, 09.12.2024, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2024 Справа № 917/1622/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,

до Акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод», 36029, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6, код ЄДРПОУ 00110792,

про стягнення 423 509,20 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» про стягнення 423 509,20 грн., з яких 367 749,62 грн. заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р., 40 595,73 грн. пеня, 10 996,38 грн. втрати від інфляції, 4 167,47 грн. 3 % річних (в ред. заяви від 06.12.2024 р., вх. № 16518 від 06.12.2024 р.).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.10.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р., чим порушив умови господарських зобов`язань, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач клопотанням № 12/16-000555 від 25.10.2024 р. (вх. № 14242 від 25.10.2024 р.) повідомив про сплату частини заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р. в розмірі 150 000,00 грн. при цьому по тексту клоптання відповідач зазначає позивачем АТ "Полтаваобленерго", проте з поданої платіжної інструкції №17062 від 22.10.2024р. вбачається сплата 150 000,00 грн на користь саме позивача - Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», призначення платежу: "оплата за теплоенергію по грутож.вул.Репіна, 14, дог.№3639 від 01.10.2013р."

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.10.2013 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» та Акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» було укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 (а.с. 12-13), згідно з п. 1 якого Теплопостачальна організація (ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») взяла на себе зобов`язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень Споживача (АТ «Полтавський турбомеханічний завод») до межі розподілу балансової належності тепової мережі будівлі по вул. Репіна, 14 гуртожиток.

Також сторони узгодили, що при виконанні даного договору вони керуються Законами України «Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», «Правилами користування тепловою енергією».

Пунктом 25 договору визначено, що він укладений на період:

а) для опалення з 01.10.2013 р. по 31.12.2018 р.

б) для гарячого водопостачання з 01.10.2013 р. по 31.12.2018 р.

в) в частині розрахунків до їх повного завершення.

Договір вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення договору або його перегляд не буде заявлено однією із сторін.

Доказів заявлення однією із сторін про припинення договору або його перегляд до суду не надано.

Згідно з п. 17 договору № 3639 від 01.10.2013 р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.03.2017 р.) розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.

Відповідно до п. 18 договору Споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів.

За даними позивача, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р., що стало підставою для звернення позивача до суду із даною позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» 423 509,20 грн., з яких 367 749,62 грн. заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р., 40 595,73 грн. пеня, 10 996,38 грн. втрати від інфляції, 4 167,47 грн. 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р., додаткова угода № 1 від 01.03.2017 р. до вказаного договору, акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату за липень 2023 року червень 2024 року з доказами направлення та ін.

Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: платіжна інструкція № 17062 від 22.10.2024 р.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 р., вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору.

Відповідно до п. 32 Правил плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 1.4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого Постановою НКРЕКП № 1174 від 25.06.2019 р., умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини: планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво власними котельнями, витрат на виробництво теплової енергії власними теплоелектроцентралями, теплоелектростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та установками з використанням альтернативних джерел енергії, не враховуючи витрати на виробництво теплової енергії в системах автономного опалення (у тарифах, встановлених органом, уповноваженим встановлювати відповідні тарифи), планованих витрат на покупну теплову енергію, що змінюється прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Також у пункті 1.4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання визначено, що умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію це абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП без урахування податку на додану вартість.

Рішенням Полтавської обласної ради від 30.09.2022 р. № 477 з 01.11.2022 р. введено в дію двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб населення (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 1 040,21 грн./Гкал без ПДВ та умовно-постійна частина в розмірі 135 821,91 грн./Гкал без ПДВ.

Рішенням Полтавської обласної ради від 28.07.2023 р. № 669 (в ред. рішення Полтавської обласної ради від 26.09.2023 р. № 687) з 01.10.2023 р. введено в дію двоставкові тарифи на теплову енергію для потреб населення (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) в таких розмірах: умовно-змінна частина в розмірі 1 040,21 грн./Гкал без ПДВ та умовно-постійна частина в розмірі 135 821,91 грн./Гкал без ПДВ.

Як зазначено вище, у пункті 17 договору № 3639 від 01.10.2013 р. сторони визначили, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами, що кореспондується з положеннями п.п. 31, 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.

З урахуванням вказаних норм позивачем було здійснено нарахування Акціонерному товариству «Полтавський турбомеханічний завод» плати за послугу з постачання теплової енергії за період з липня 2023 року по червень 2024 року.

При цьому, у пункті 19 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р. визначено, що факт отримання Споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

Згідно з пунктом 16 договору у місяці, наступному за розрахунковим, Теплопостачальна організація визначає фактичний обсяг відпущеної теплової енергії за розрахунковий період з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і надає Споживачу рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії.

Відповідно до п. 12 договору Споживач зобов`язаний розглянути направлений йому Теплопостачальною організацією Акт приймання-передачі теплової енергії і при відсутності заперечень в 5-денний термін повернути його Теплопостачальній організації, підписаним та скріпленим печаткою.

У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії (абз. 2 п. 19 договору № 3639 від 01.10.2013 р.).

Сторонами було підписано акти прийняття-передачі послуг від 31.07.2023 р., 31.08.2023 р., 30.09.2023 р., 31.10.2023 р., 30.11.2023 р., 31.12.2023 р., 31.01.2024 р., 29.02.2024 р та 30.04.2024 р. (а.с. 23-26).

Крім того, позивачем було надіслано відповідачу акти приймання-передачі послуг від 31.08.2023 р. та 31.03.2024 р., 31.05.2024 р. та 30.06.2024 р. (а.с. 23, 25-27), що підтверджується реєстрами згрупованих поштових відправлень (а.с. 35, 42, 44, 45) та не заперечується відповідачем.

Доказів направлення відповідачем на адресу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заперечень на зазначені акти до суду не надано, відтак вони вважаються оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, вказані акти приймання-передачі за липень 2023 року червень 2024 року приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 3639 від 01.10.2013 р. на загальну суму 547 749,62 грн.

Як стверджує позивач, Акціонерним товариством «Полтавський турбомеханічний завод» не здійснено оплату заборгованості за теплову енергію за договором № 3639 від 01.10.2013 р. на суму 367 749,62 грн.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку вказаної заборгованості та встановлено, що він є обґрунтованим.

Відповідач станом на дату звернення позивача з позовною заявою у даній справі оплату у вказаному розмірі не здійснив.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 22.10.2024 р, тобто після подання Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» позову у даній справі, відповідачем було здійснено на користь позивача оплату заявленої до стягнення основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р. в сумі 150 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 17062 від 22.10.2024 р.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, наявні підстави для закриття провадження в даній справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р. в розмірі 150 000,00 грн.

Доказів сплати відповідачем решти основної заборгованості за вказаним договором до суду не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 217 749,62 грн. заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 20 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р. визначено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, якщо інше не передбачено чинним законодавством, а також стягується 3 % річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії за договором № 3639 від 01.10.2013 р. в розмірі 40 595,73 грн. за період з 10.08.2023 р. по 15.07.2024 р. (в т.ч. за прострочення здійснення оплати за липень 2023 року за період з 10.08.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за серпень 2023 року за період з 10.09.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за вересень 2023 року за період з 10.10.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за жовтень 2023 року за період з 10.11.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за грудень 2023 року за період з 10.01.2024 р. по 09.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за січень 2024 року за період з 10.02.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за лютий 2024 року за період з 10.03.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за березень 2024 року за період з 10.04.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за квітень 2024 року за період з 10.05.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за травень 2024 року за період з 10.06.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за червень 2024 року за період з 10.07.2024 р. по 15.07.2024 р.,) (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 10).

Водночас, як зазначено вище, у пункті 18 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р. Сторони узгодили, що Споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів.

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.09.2022 р. у справі № 918/1195/21 прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, останнім днем строку здійснення оплати спожитої теплової енергії за договором № 3639 від 01.10.2013 р. є:

- за липень 2023 року 10.08.2024 р.;

- за серпень 2023 року 11.09.2024 р.;

- за вересень 2023 року 10.10.2024 р.;

- за жовтень 2023 року 10.11.2024 р.;

- за грудень 2023 року 10.01.2024 р.;

- за січень 2024 року 12.02.2024 р.;

- за лютий 2024 року 11.03.2024 р.;

- за березень 2024 року 10.04.2024 р.;

- за квітень 2024 року 10.05.2024 р.;

- за травень 2024 року 10.06.2024 р.;

- за червень 2024 року 10.07.2024 р.

Врахувавши викладене, суд здійснив перерахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р. за період з 11.08.2023 р. по 15.07.2024 р. (в т.ч. за прострочення здійснення оплати за липень 2023 року за період з 11.08.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за серпень 2023 року за період з 12.09.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за вересень 2023 року за період з 11.10.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за жовтень 2023 року за період з 11.11.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за грудень 2023 року за період з 11.01.2024 р. по 09.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за січень 2024 року за період з 13.02.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за лютий 2024 року за період з 12.03.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за березень 2024 року за період з 11.04.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за квітень 2024 року за період з 11.05.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за травень 2024 року за період з 11.06.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за червень 2024 року за період з 11.07.2024 р. по 15.07.2024 р.) та дійшов висновку про обґрунтованість вказаних вимог позивача в сумі 39 265,73 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 10 996,38 грн. за період з вересня 2023 року по червень 2024 року та 3% річних в розмірі 4 164,47 грн. за період з 10.08.2023 р. по 15.07.2024 р. (в т.ч. за прострочення здійснення оплати за липень 2023 року за період з 10.08.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за серпень 2023 року за період з 10.09.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за вересень 2023 року за період з 10.10.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за жовтень 2023 року за період з 10.11.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за грудень 2023 року за період з 10.01.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за січень 2024 року за період з 10.02.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за лютий 2024 року за період з 10.03.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за березень 2024 року за період з 10.04.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за квітень 2024 року за період з 10.05.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за травень 2024 року за період з 10.06.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за червень 2024 року за період з 10.07.2024 р. по 15.07.2024 р.,) (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 8).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Водночас, суд здійснив перерахунок розміру відсотків річних за несвоєчасне здійснення платежів за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р. за період з 11.08.2023 р. по 15.07.2024 р. (в т.ч. за прострочення здійснення оплати за липень 2023 року за період з 11.08.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за серпень 2023 року за період з 12.09.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за вересень 2023 року за період з 11.10.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за жовтень 2023 року за період з 11.11.2023 р. по 30.11.2023 р., за прострочення здійснення оплати за грудень 2023 року за період з 11.01.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за січень 2024 року за період з 13.02.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за лютий 2024 року за період з 12.03.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за березень 2024 року за період з 11.04.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за квітень 2024 року за період з 11.05.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за травень 2024 року за період з 11.06.2024 р. по 15.07.2024 р., за прострочення здійснення оплати за червень 2024 року за період з 11.07.2024 р. по 15.07.2024 р.) та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 4 103,03 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» 217 749,62 грн. заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р., 39 265,73 грн. пеня, 10 996,38 грн. втрати від інфляції, 4 103,03 грн. 3 % річних, а також закриття провадження у справі в частині стягнення 150 000,00 грн. основного боргу. В решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 3 265,38 грн.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідного клопотання від позивача до суду не надходило.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» (36029, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6, код ЄДРПОУ 00110792) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) 217 749,62 грн. заборгованість за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3639 від 01.10.2013 р., 39 265,73 грн. пеня, 10 996,38 грн. втрати від інфляції, 4 103,03 грн. 3 % річних; 3 265,38 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В частині стягнення 150 000,00 грн. основного боргу закрити провадження у справі.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 09.12.2024 р.

Суддя О.С. Мацко