Рішення № 123635117, 27.11.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2024Справа № 910/11862/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг»

до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 1.045.087,47 грн.

Представники сторін:

від позивача: Батурський Д.О.; Бяков І.О.;

від відповідача: Васійчук Л.Ф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» з вимогами до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення 1045087,47 грн, з яких 1044195,21 грн основного боргу та 892,26 грн штрафних санкцій.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1044195,21 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 892,26 грн штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 відкрито провадження у справі №910/11862/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

10.10.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2024

17.10.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем було перевищено трудові витрати на відрядження працівників, які включені до актів виконаних робіт, у зв`язку з чим акти не були підписані відповідачем, а, отже, строк оплати по них не настав. Крім того, відповідач зауважив, що умовами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 сторони визначили інший розмір відсотків річних, а саме 0,3% річних, у зв`язку з чим розрахунки позивача є необгрунтованими.

У підготовчому засіданні 23.10.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадочї кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 06.11.2024.

У підготовчому засіданні 06.11.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.11.2024.

22.11.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення адвокатських витрат.

Представники позивача у судовому засіданні 27.11.2024 надали усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.2024 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 27.11.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2023 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» (підрядник) укладено Договір №2307000007 про закупівлю робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботи, зазначені у п. 1.2, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 1.2 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 найменування робіт «Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (Ремонт імпульсних ліній на пунктах виміру витрат газу)».

Відповідно до п. 3.1 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 ціна договору становить 5460000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 ціна цього договору включає відшкодування всіх витрат підрядника, які пов`язані з виконанням робіт за цим договором, та плату за виконані підрядником роботи. Якщо до ціни договору не включені якісь витрати підрядника, які можуть виникнути при виконанні робіт за цим договором, то такі витрати покладаються на підрядника.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 не у повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1044195,21 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 892,26 грн штрафних санкцій.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на те, що позивачем було перевищено трудові витрати на відрядження працівників, які включені до актів виконаних робіт, у зв`язку з чим акти не були підписані відповідачем, а, отже, строк оплати по них не настав. Крім того, відповідач зауважив, що умовами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 сторони визначили інший розмір відсотків річних, а саме 0,3% річних, у зв`язку з чим розрахунки позивача є необгрунтованими.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 є договором підряду.

Відповідно до положень статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як вбачається з Технічного завдання (Додаток №1 до договору), місцем виконання робіт є Стрийське ВУПЗГ, Дашавське ВУПЗГ, Пролетарське ВУПЗГ, Богородчанське ВУПЗГ, Опарське ВУПЗГ.

Судом встановлено, що 21.03.2024 позивач повідомив уповноваженого представника відповідача про завершення робіт на Опарському ВУПЗГ і просив включити до складу комісії представника позивача.

25.03.2024 позивачем за Актом приймання передачі по об`єкту: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (Ремонт імпульсних ліній на пунктах виміру витрат газу)» «Ремонт ПВВГ с. Опари, Дрогобицький р-н, Львівської області» була передана виконавчо-технічна документація.

29.03.2024 Протоколом виробничої наради з питань виконання робіт згідно з Договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 було вирішено встановити обсяг виконаних робіт по об`єкту «Ремонт ПВГВ с. Опари, Дрогобицький р-н, Львівської області» Опарського ВУПЗГ по фактично виконаним роботам та використаним матеріалам, згідно актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

29 березня 2024 року уповноваженими представниками сторін на об`єкті було складено Акт перевірки обсягів виконаних робіт з ремонту, в якому було зазначено, що обсяг робіт зазначений в Акті приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) відповідає виконаному та забезпечує нормальну роботу ПВВГ Опарського ВУПЗГ.

02 квітня 2024 року листом №02/04-24 позивач повідомив про готовність виконаних робіт та направив уповноваженому представнику відповідача Акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 (форма КБ-2в), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2024 (форма КБ-3) з підтверджуючими додатками, з об`ємами та якістю робіт підтвердженими уповноваженою особою Опарського ВУПЗГ АТ «УКРТРАСГАЗ», на суму 365970,28 грн з ПДВ.

17.04.2024 від відповідача надійшов лист №1001ВИХ-24-2456 «Щодо зауважень», в якому відповідач, розглянувши Акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024, повідомив наступне:

- нанесення шару ґрунту (п.3) та фінішного шару (п.6) виконано не в повному об`ємі, проте обсяг матеріалу списується повний;

- перевищення трудових витрат у відрядженні в 2 рази по актах виконаних робіт (408 люд-год у відрядженні проти 200,28 люд-годин в акті);

- відсутність інформації в наказах на відрядження, яка повинна бути зазначена;

- невідповідність форми КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

24.04.2024 позивач листом № 24/04-1/24 надав відповідь на вище зазначений лист, в якому зазначив, що:

- відповідно до листа ТОВ «Велесгард» №1904/24 від 19.04.2024 витрати лакофарбових матеріалів, зазначені в Акті №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 р. (форма КБ-2в), були закриті в повному обсязі;

- всі зауваження відповідача не відповідають Кошторисним нормам України «Настанова з визначення вартості будівництва» (затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281);

- підрядником до Акту №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 р. (форма КБ-2в) була надана Довідка-розрахунок фактичних витрат на відрядження за даними бухгалтерії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» за періоди з 31.01.2024 р. по 31.01.2024 р., з 01.02.2024 р. по 16.02.2024 р., з 14.03.2024 р. по 22.03.2024 р;

- розрахунок витрат труда відряджених працівників відповідає п. 6.14 Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва» (затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281), в якому зазначено, що при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва враховуються на підставі фактичних витрат на ці цілі, незалежно від виду договірної ціни;

- довідка про вартість виконаних робіт та витрати за квітень 2024 р. (форма №КБ-3) складена вірно, відповідно до Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва» (затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281);

- вимоги щодо форм наказів, надання наказів на відрядження є порушенням замовником п. 7.2.2 Договору, і є втручанням в господарську діяльність підрядника.

Також, судом встановлено, що 13 травня 2024 року листом №13/05-1/24 позивач повідомив про готовність виконаних робіт та направив уповноваженому представнику відповідача Акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 (форма КБ-2в), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 (форма КБ-3) з підтверджуючими додатками, з об`ємами та якістю робіт підтвердженими уповноваженою особою Стрийського ВУПЗГ АТ «УКРТРАСГАЗ», на суму 794246,62 грн з ПДВ.

Як вказує позивач, відповідач, наданий позивачем Акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 (форма КБ-3), в строк визначений п.5.9.1 договору, не підписав, причин відмови від їх підписання не зазначив та у визначений у Договорі строк оплату наданих послуг не здійснив.

У зв`язку з цим позивачем був направлений лист №29/05-1/24 від 29.05.2024 з проханням передати підписаний Акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 (форма КБ-3).

31.05.2024 від відповідача надійшов лист №1001ВИХ-24-3394 «Щодо зауважень», в якому відповідач, розглянувши Акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 повідомив наступне:

- трудові витрати на відрядження (760 людино-години) значно перевищують прямі трудові витрати на виконання будівельних робіт (255,3 людино-години);

- загальна кількість днів відрядження працівників повністю співпадає з кількістю діб проживання. Для визначення кількості діб проживання працівників у готелі, необхідно надати розшифровку з прізвищами працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» та датами проживання.

05.06.2024 позивач листом № 05/06-24 надав відповідь на вище зазначений лист, в якому зазначив, що:

- розрахунок витрат труда відряджених працівників відповідає п. 6.14 Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва» (затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281), в якому зазначено, що при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт кошти на відрядження працівників будівельних організацій на об`єкт будівництва враховуються на підставі фактичних витрат на ці цілі, незалежно від виду договірної ціни;

- витрати на відрядження по Договору від 04 липня 2023 року №2307000007, згідно Договірної ціни складають - 831650,00 грн, а витрати на відрядження по сумі актів №1 - №7 складають 584330,00 грн, що не перевищує загальну суму на відрядження по Договору. Всі зауваження відповідача не відповідають Кошторисним нормам України «Настанова з визначення вартості будівництва» (затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281);

- об`єкти, на яких виконуються роботи територіально знаходяться на одній виробничий площадці. Тому кількість діб проживання може дорівнювати кількості діб відрядження;

- відповідно до листа ФОП Холошнецький І.В.№11 від 29.02.2024 виправлена граматична помилка в актах; підтверджено, що фактична кількість працівників, які проживали в період 03.02.2024 по 19.02.2024 відповідає зазначеним актам.

А тому, лист відповідача № 1001ВИХ-24-3394 від 31.05.2024 не є мотивованою відмовою від прийняття робіт, відповідно до п.5.9.1 Договору та не містить обґрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт, відповідно до п.7.1.2 Договору.

Тобто, спір у справі виник не у зв`язку з безпосередньо роботами, які повинні були бути виконані позивачем відповідно до умов Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023.

Спір щодо обсягу безпосередньо самих робіт, їх якості, відповідності умовам договору, іншим вимогам між сторонами відсутній.

Про наявність такого спору (щодо обсягу безпосередньо самих робіт, їх якості, відповідності умовам договору, іншим вимогам) також не вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо викопаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обгрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі №910/16308/20.

Відповідно до п. 5.9.1 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 після одержання повідомлення від підрядника про готовність виконаних робіт до здачі, замовник має розпочати їх приймання протягом 5 (п`яти) робочих днів. Приймання виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3). При прийманні виконаних робіт замовник може затребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки, інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством України. Також, на вимогу замовника, підрядник надає електронні файли актів виконаних робіт в форматі, сумісному з програмним комплексом АВК-5 (що також можуть іменуватись - інформаційні моделі). Замовник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3) надсилає оформлені належним чином примірники актів підряднику. У випадку невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, технічної документації, цього договору, додатків до договору замовник надсилає підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт з переліком недоліків, які підлягають усуненню.

У п. 5.11 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 сторонами погоджено, що роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 замовник зобов`язаний не пізніше 10 робочих днів після одержання повідомлення від підрядника про готовність до передачі виконаних робіт здійснити заходи для приймання таких робіт та у разі відсутності зауважень підписати відповідний акт приймання виконаних робіт (форма КБ-2в). В разі наявності обгрунтованих зауважень щодо якості та обсягів виконаних робіт - письмово повідомити підрядника протягом того ж строку про відмову від підписання такого акту до моменту усуненні підрядником цих зауважень.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказані акти виконаних робіт, не зважаючи на те, що відповідачем не заперечувався обсяг виконаних позивачем робіт, не були підписані відповідачем, так як, на думку відповідача, вказані позивачем витрати на відрядження працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» були завищені.

З приводу цього суд зазначає, що умовами укладеного між сторонами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 не погоджено будь-якого механізму визначення розміру витрат на відрядження працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг», не встановлено граничних розмірів таких витрат та не вказано, яким чином вони визначаються (на підставі яких нормативних документів).

При цьому, як вбачається з наданих позивачем доказів, які також надавались відповідачу на його запити, визначення вартості витрат на відрядження здійснювалось на підставі внутрішніх нормативних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» (наказів).

Крім того, матеріали справи містять, як докази фактичного перебування працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» у відрядженнях з метою виконання зобов`язань за Договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023, так і докази розміру понесених позивачем витрат (акти приймання-передачі, рахунки, тощо), які відповідно до п. 3.2 договору підлягають відшкодуванню відповідачем.

Водночас, умовами договору не встановлено будь-яких обмежень щодо розміру витрат на відрядження, які відшкодовуються відповідачем.

Суд також зазначає, що ціна договору становить 5460000,00 грн, а виконані позивачем роботи разом з витратами на відрядження не перевищують договірну ціну.

Більш того, кошти на витрати, пов`язані з відрядженням працівників позивача на об`єкт будівництва, включені до договірної ціни та становлять 831650,00 грн. Сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує вказану суму, зазначену у договірній ціні.

Що стосується зауважень відповідача до Акту №6 стосовно того, що нанесення шару ґрунту (п.3) та фінішного шару (п.6) виконано не в повному об`ємі, проте обсяг матеріалу списується повний, суд зазначає, що вказані твердження відповідача були спростовані позивачем у листі-відповіді №24/04-1/24, в якому позивач зазначив, що відповідно до листа ТОВ «Велесгард» №1904/24 від 19.04.2024 витрати лакофарбових матеріалів, зазначені в Акті №6 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2024 р. (форма КБ-2в), були закриті в повному обсязі.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача від підписання спірних актів виконаних робіт не є мотивованою, не стосується безпосередньо самих виконаних робіт, а стосується витрат на відрядження, методика визначення яких умовами Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 не визначена, та в будь-якому випадку сума витрат на відрядження за спірними актами виконаних робіт не перевищує суму, погоджену сторонами у договірній ціні.

Інші ж наведені відповідачем підстави для відмови від підписання акту виконаних робіт №6 були спростовані позивачем у листі №24/04-1/24, відповіді на який відповідачем надано не було.

Таким чином, оскільки суд визнає відмову відповідача від підписання спірних актів виконаних робіт не мотивованою, то роботи за Актом №6 за квітень 2024 року на суму 365970,28 грн та роботи за Актом №7 за травень 2024 року на суму 794246,62 грн вважаються прийнятими відповідачем, та останній зобов`язаний їх оплатити відповідно до умов Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).

У розділі 4 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 сторонами погоджено порядок розрахунків. Зокрема, вказано, що замовник протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), перераховує на рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт (за виключенням 10% вартості прийнятих робіт). Остаточний розрахунок у розмірі 10% відсотків вартості прийнятих робіт проводиться замовником протягом 45 календарних днів, але не раніше ніж через 35 календарних днів, з моменту підписання сторонами останнього акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за цим договором.

Зважаючи на те, що відповідач не підписав надані позивачем акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрати, а також не надав мотивованої відмови від їх підписання (відмова відповідача визнана судом немотивованою), суд дійшов висновку, що роботи за Актом №6 за квітень 2024 року на суму 365970,28 грн є прийнятими відповідачем 03.04.2024 (дата отримання відповідачем акту) та роботи за Актом №7 за травень 2024 року на суму 794246,62 грн - 14.05.2024 (дата отримання відповідачем акту).

Доказів сплати 90% від вказаних сум (відповідно до умов розділу 4 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023), що становить 1.044.195,21 грн відповідачем суду не надано.

При цьому, відповідно до п. 4.3 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 підрядник зобов`язаний надати замовнику податкову накладну (якщо підрядник є платником ПДВ), складену в електронній формі та оформлену належним чином, з зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПКУ), з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України. Несвоєчасне надання підрядником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені ПКУ, є відкладальною обставиною для настання обов`язку замовника щодо здійснення оплати робіт за цим договором, до моменту одержання замовником такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з Єдиного реєстру податкових накладних про підтвердження факту здійснення такої реєстрації підрядником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.

Згідно з п. 4.4 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 у разі затримки виконання підрядником своїх зобов`язань за цим договором замовник має право затримати розрахунки на відповідний строк. Замовник також має право затримати розрахунки у разі наявності у нього претензій до кількості, комплектності чи якості виконаних робіт, в тому числі після їх прийняття, на строк необхідний підряднику для усунення таких претензій замовника, про що замовник письмово повідомляє підрядника.

Відповідно до п. 4.5 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 плата за виконані роботи, встановлена цим договором, може бути пропорційно зменшена, якщо роботи виконані підрядником з відступами від умов договору, технічного завдання, договірної ціни та/або з недоліками, дефектами тощо (далі - недоліки), якщо це не залежало від замовника.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву не вказувалось, а судом не встановлено існування вищевказаних обставин, які є підставами для відтермінування або зменшення плати за спірними актами виконаних робіт.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Акціонерного товариства «Укртрансгаз» за Договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 у сумі 1044195,21 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» суми основного боргу у розмірі 1044195,21 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача .3% річних у розмірі 892,26 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 8.8 Договору №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 за прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу підрядника замовник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки 0,3% річних, наведені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування.

Зокрема, правильним періодом нарахування 0,3% річних за актом №6 є період з 21.05.2024 по 26.09.2024, а за актом №7 - період з 29.06.2024 по 26.09.2024 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 0,3% річних та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 0,3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 875,60 грн (0,3% річних у сумі 348,27 грн за актом №6 та 0,3% річних у сумі 527,33 грн за актом №7), у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» 0,3% річних у розмірі 892,26 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 875,60 грн.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача адвокатські витрати у розмірі 60000,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №916/101/23 зазначила, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також частини четверта-шоста, сьома, дев`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

18.09.2024 між адвокатом Батурським Д.О. (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» (замовник) укладено Договір про надання правничої допомоги №18/09-24, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику правничу допомогу у справі по стягненню заборгованості за Договором №2307000007 про закупівлю робіт від 04.07.2023 у розмірі 1044195,21 грн.

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що ціна договору становить 60000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно змісту пункту 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а саме диспозицією вказаної норми визначено, що адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 60000,00 грн, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.

Крім того, суд зазначає, що так як сторони дійшли згоди встановити фіксований розмір гонорару адвоката, то надання детального опису робіт не є обов`язковим, оскільки фіксований розмір адвокатських витрат не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого адвокатом.

За таких обставин суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у поданому до суду 22.11.2024 клопотанні.

Однак, при цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,«Гімайдуліна і інші проти України»(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За висновком суду, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.

Судом враховано, що додані до матеріалів позову додатки не обтяжені великим обсягом документів та даний спір не є складним, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, так як дана справа є звичайним розрахунковим спором.

Крім того судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також зважаючи на часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим дійшов висновку стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 12541,06 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції №3003 від 26.09.2024 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 15676,31 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 3135,25 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27 А; ідентифікаційний код: 43062217) суму основного боргу у розмірі 1.044.195 (один мільйон сорок чотири тисячі сто дев`яносто п`ять) грн 21 коп., 0,3% річних у розмірі 875 (вісімсот сімдесят п`ять) грн 60 коп., судовий збір у розмірі 12540 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок) грн 86 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудінжиніринг» (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27 А; ідентифікаційний код: 43062217) судовий збір у розмірі 3135 (три тисячі сто тридцять п`ять) грн 25 коп., сплачений за платіжною інструкцією №3003 від 26.09.2024.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 09.12.2024.

Суддя О.М. Спичак