Рішення № 123635102, 27.11.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2024Справа № 910/11417/24

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд»

про стягнення 6400404,24 грн.

Представники сторін:

від позивача: Слівінський І.О.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» про стягнення 6400404,24 грн, з яких 4193150,00 грн основного боргу, 361628,33 грн 3% річних та 1845625,91 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4193150,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 361628,33 грн 3% річних та 1845625,91 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 відкрито провадження у справі №910/11417/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2024, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

08.10.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на неправильність розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, а також вказав на існування обставин форс-мажору та послався на обставини, що є підставами для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

15.10.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 23.10.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого провадження на 06.11.2024.

У підготовчому засіданні 06.11.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляд по суті на 27.11.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.11.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали від 06.11.2024 до електронного кабінету відповідача.

У судовому засіданні 27.11.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2022 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа» (біржа) укладено Договір №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу, відповідно до умов якого на комерційному аукціоні з продажу скрапленого газу №8НГ-УУБ, що відбувся 23.09.2022, за результатами проведення торгів покупець купує у продавця газ нафтовий скраплений марки А власного виробництва; покупець зобов`язується сплатити та прийняти скраплений газ на умовах цього договору, а продавець зобов`язується передати покупцю скраплений газ відповідно до графіка поставки, вказаного в Додатку 1 до цього договору, загальною кількістю 2500,000 тонн.

Відповідно до п. 2.1 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 вартість скрапленого газу по даному договору становить 86263000,00грн.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 30.09.2022 вартість скрапленого газу по даному договору становить 95440973,29 грн.

У п. 4.2.1 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 зазначено, що покупець зобов`язаний сплатити на рахунок продавця вартість скрапленого газу відповідно до п. 5.2 договору.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 біржа зобов`язана протягом 1 робочого дня з дати отримання листів продавця перерахувати продавцю гарантійний внесок, який біржа отримала від покупця від участі в аукціоні згідно з реквізитами, вказаними в листах продавця, що надаються продавцем відповідно до п. 4.1.4 договору.

Покупець проводить оплату скрапленого газу по цьому договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, вказаний в розділі 10 цього договору (п. 5.1 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022).

Відповідно до п. 5.3 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 біржа перераховує продавцю гарантійний внесок, який вона отримала від покупця для участі в аукціоні, відповідно до п. 4.3.1 цього договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 договір вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4193150,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 361628,33 грн 3% річних та 1845625,91 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав на неправильність розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, а також вказав на існування обставин форс-мажору та послався на обставини, що є підставами для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 позивач поставив відповідачу продукцію загальним обсягом 2483,740 тонн на суму 94819777,93 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.2 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 покупець здійснює попередню оплату за скраплений газ відповідно до п. 5.1 цього договору за наступним графіком:

№Термін відвантаження Дата оплати Сума до сплатиПДВ ВСЬОГО 86263000,00 грн5643373,83 грн13 декада вересня - 1 декада жовтня 2022 рокуПротягом 3-х банківських днів з дати підписання договору27604160,00 грн1805879,63 грн22 декада жовтня 2022 рокуПротягом 3-х діб до початку декади27604160,00 грн1805879,63 грн33 декада жовтня 2022 рокуПротягом 3-х діб до початку декади31054680,00 грн2031614,57 грнОстання сума, зазначена в таблиці, перераховується з врахуванням сплаченого біржі гарантійного внеску в сумі 4193150,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від відповідача грошові кошти у загальному розмірі 94819777,93 грн.

Однак, судом враховані наступні обставини.

Відповідно до п. 49 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу №570, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 №570, який був чинним станом на дату укладення між сторонами Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022, сума гарантійного внеску повертається покупцям протягом двох робочих днів після виникнення підстави для її повернення, а саме: 1) відхилення аукціонним комітетом заявки на участь в аукціоні; 2) відкликання покупцем заявки на участь в аукціоні до закінчення строку її подання; 3) повернення заявки на участь в аукціоні, що надійшла з порушенням строку її подання; 4) визнання переможцем аукціону іншого покупця; 5) визнання аукціону таким, що не відбувся.

Згідно з п. 50 Порядку №570 сума гарантійного внеску не повертається покупцю, а перераховується продавцю у повному обсязі в разі, коли: 1) покупець став переможцем аукціону, в тому числі в разі, коли він відмовився від підписання аукціонного свідоцтва або від укладення договору купівлі-продажу; 2) покупець подав заявку на участь у аукціоні, але не прибув для участі в ньому, а під час проведення електронного аукціону не зареєструвався в системі у визначений регламентом організації та проведення аукціону строк.

При цьому, відповідно до п. 51 Порядку №570 розрахунки між продавцем та покупцем проводяться з урахуванням суми гарантійного внеску, перерахованого покупцем на рахунок біржі. На вимогу продавця розрахунки за договором купівлі-продажу можуть проводитися через біржу. Продавець виконує свої зобов`язання щодо постачання нафти сирої, газового конденсату і скрапленого газу після надходження коштів від покупця у повному обсязі відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що за участь в аукціоні відповідач сплатив на рахунок біржі гарантійний платіж у розмірі 4193150,00 грн.

При цьому, як вбачається з платіжної інструкції №139 від 29.09.2022, 29.09.2022 біржа перерахувала позивачу гарантійний внесок, який був сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» за участь в аукціоні, у розмірі 4193150,00 грн.

Однак, у п. 6.4 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 сторони погодили, якщо покупець не перерахував кошти у повному обсязі на рахунок продавця в терміни, визначені у п. 5.2 цього договору, гарантійний внесок покупця (отриманий продавцем відповідно до п. 4.3.1 цього договору у сумі, зазначеній у п. 5.2 цього договору) як штраф (компенсація) за неналежне виконання ним своїх зобов`язань залишається у продавця. Сума гарантійного внеску вважається зарахованою в сплату штрафу з моменту отримання покупцем про це повідомлення продавця. Сплата покупцем штрафу не звільняє його від належного виконання взятих на себе зобов`язань та відповідальності за їх порушення.

Як вбачається з п. 5.2 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022, перший платіж відповідач повинен був сплатити протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору, тобто до 28.09.2022 включно.

Втім, грошові кошти у сумі, встановленій у п. 5.2 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 (1 платіж) не були сплачені відповідачем у вказаний термін, а були сплачені 28.10.2022.

У зв`язку з викладеними обставинами позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 6.4 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022, та зарахував сплачений відповідачем гарантійний платіж не в рахунок оплати продукції, а як штрафну санкцію.

Листом №01/01-02/01/2123 «Про зарахування штрафу за договором №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23 вересня 2022 року та стягнення заборгованості» від 01 травня 2023 року позивач повідомив відповідача про зарахування ним гарантійного платежу в рахунок штрафу. Направлення цього листа за місцезнаходженням одержувача ТОВ «Бізнес Тренд» у місті Києві, підтверджується накладною № 0105494082892, виданою 08 травня 2023 року ВПЗ «Київ 54» АТ «УКРПОШТА», описом вкладення до поштового відправлення №0105494082892, засвідченим 08 травня 2023 року ВПЗ «Київ 54» АТ «УКРПОШТА» та даними Укрпошти про вручення 12 травня 2023 року поштового відправленню адресату (відповідачеві), що підтверджує роздруківка даних Укрпошти.

Також про вказані обставини відповідач був повідомлений листом №01/01-02/01/2124 «Про зарахування штрафу за договором № АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23 вересня 2022 року та стягнення заборгованості» від 01 травня 2023 року. Направлення цього листа, за місцезнаходженням одержувача ТОВ «Бізнес Тренд» у місті Чернігові Чернігівської області, підтверджується накладною № 0105494082906, виданою 08 травня 2023 року ВПЗ «Київ 54» АТ «УКРПОШТА», описом вкладення до поштового відправлення №0105494082892, засвідченим 08 травня 2023 року ВПЗ «Київ 54» АТ «УКРПОШТА» та даними Укрпошти про вручення 10 травня 2023 року поштового відправленню адресату (відповідачеві), що підтверджує роздруківка даних Укрпошти.

Суд зазначає, що умовами Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 не визначено, що листування між сторонами повинно здійснюватись виключно за адресами їх реєстрації (відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Більш того, розділ 10 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 містить поштову адресу відповідача (14013, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Менделеєва, буд. 5А), на яку позивачем було направлено лист №01/01-02/01/2124 «Про зарахування штрафу за договором № АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23 вересня 2022 року та стягнення заборгованості» від 01 травня 2023 року. Вказаний лист був отриманий відповідачем 10.05.2023.

Таким чином, враховуючи умови п. 6.4 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022, сума гарантійного внеску у розмірі 4193150,00 грн вважається зарахованою в сплату штрафу 10.05.2023.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 4193150,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» за Договором №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 у сумі 4193150,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» суми основного боргу у розмірі 4193150,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується посилань відповідача на існування обставин форс-мажору, суд зазначає наступне.

Так, відповідач звертає увагу, що внаслідок введення на території України Указом Президента України № 60/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, у нього виникло скрутне фінансове становище, що спричинило складнощі з розрахунками з контрагентами.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання сталося не з його вини, а через форс-мажорні обставини, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Також за умовами п. 7.1 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному договору, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.

Згідно з п. 7.2 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022 під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникають після підписання договору внаслідок передбачених сторонами подій надзвичайного характеру, включаючи аварії на газопереробних заводах та нафто-газотрубопроводах, аварійне відключення електроенергії, пожежі, землетруси, оповзні, інші стихійні лиха, вибухи, війни або військові дії. Дія таких обставин повинна бути підтверджена ТПП України або організацією, на яку Урядом покладено обов`язок по ліквідації таких обставин. Строк виконання зобов`язання відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Про настання таких обставин сторона, для якої вони наступили, повинна негайно повідомити другу сторону та аукціонний комітет в письмовому вигляді. У разі невиконання вимоги щодо повідомлення, сторона, що не виконує свої зобов`язання, позбавляється права посилатися на такі обставини (п. 7.3 Договору №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з тим, відповідач не надав суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом, стосовно неможливості виконання ним зобов`язань за Договором.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за Договором суд відхиляє, з огляду на таке.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Відповідач, у свою чергу, не надав жодного доказу в підтвердження впливу воєнного стану на можливість виконання ним своїх грошових зобов`язань за Договором №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022.

Посилання відповідача на вилучення у нього документів в ході кримінального провадження також не є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, Договір було укладено сторонами 23.09.2022, тобто вже після публікації листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Відтак зазначені в цьому листі обставини не були для відповідача непередбачуваними і існували на момент укладення договору, що також свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 361628,33 грн та інфляційні втрати у розмірі 1845625,91 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості, оскільки прострочення зі сплати грошової суми у розмірі 4193150,00 грн виникло 11.05.2023 (до 10.05.2023 вказана грошова сума була оплатою траншу №3).

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних є 289598,06 грн, а обґрунтованим розміром інфляційних втрат - 1663858,12 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» 3% річних у розмірі 361628,33 грн та інфляційних втрат у розмірі 1845625,91 грн підлягають частковому задоволенню.

Що стосується посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів понесення позивачем збитків у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором №АК8НГ-УУБ/4-1-СГ купівлі-продажу скрапленого газу від 23.09.2022, у зв`язку з чим нараховані 3% річних та інфляційні втрати підлягають зменшенню (відповідач не вказує суму, на яку необхідно їх зменшити), суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено правову позицію про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За обставинами справи №902/417/18 у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. За товар вартістю 205538,92 грн до подання позовної заяви до суду відповідач сплатив 107157,00 грн. Заборгованість в розмірі 98381,92 грн відповідач сплатив після відкриття провадження у справі. Водночас на цю заборгованість, яка на момент звернення до суду з позовом ще не була погашена, позивач нарахував 40306,19 грн пені, 30830,83 грн штрафу, 110887,30 грн відсотків річних, а разом 182024,32 грн, що майже в два рази перевищувало суму основного боргу.

Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.

Натомість в межах даної справи відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% та судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних, а відтак відсутній винятковий випадок для зменшення відсотків річних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що 3% річних та інфляційні втрат є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов`язання боржником свого грошового зобов`язання (наприклад, розмістивши дані кошти в якості депозиту).

Положення статті 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).

За таких обставин суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Тренд» (04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, буд. 1-А, офіс 1; ідентифікаційний код: 39726825) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) суму основного боргу у розмірі 4193150 (чотири мільйони сто дев`яносто три тисячі сто п`ятдесят) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 289598 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн 06 коп., інфляційні втрати у розмірі 1663858 (один мільйон шістсот шістдесят три тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) грн 12 коп. та судовий збір у розмірі 92199 (дев`яносто дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 09 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 09.12.2024.

Суддя О.М. Спичак