Рішення № 12363490, 15.11.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Цивільна справа №2-3289-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2010 року Соломянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зінченко С.В.

при секретарі Шолудченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Спринтер К» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики,

в с т а н о в и в :

В серпні 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 38471,00 гривень за договорами позики від 23.03.2005 року та від 20.09.2005 року, посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку вказану заборгованість не повертає.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач з 24.11.2004 року працював на посаді торгового представника ДП «Спрінтер К» та відповідно до укладених договорів позики отримав безвідсоткові позики в сумі 4000,00 гривень та 55160,00 гривень, з яких повернув 18979,00 гривень.

Враховуючи те, що відповідач решту позичених коштів в добровільному порядку не повертає, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами позики в сумі 38471,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що дійсно отримав позику в сумі 4000,00 гривень за договором безвідсоткової позики №25/03-1-2005 від 25.03.2005 року, яку частково повернув в сумі 1710,00 копійок.

Проте відповідач заперечив щодо фактичного отримання ним грошових коштів в сумі 55160,00 гривень за договором безвідсоткової позики №20/09-1-2005 від 20.09.2005 року, пояснивши, що хоча такий договір ним підписувався і складено відповідну розписку про отримання коштів, безпосередньо коштів на руки він не отримував, а договір та розписку написав під тиском керівництва ДП «Спрінтер К».

В судове засідання відповідач не з'явився, направивши свого представника, який проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивач взагалі не міг видати таку позику відповідачу через обмеження по встановленому ліміту каси, а також просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності, який пропущено позивачем.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи і які з'явились в судове засідання, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так судом встановлено, що наказом ДП «Спринтер К» №24/11-1-ВК від 24.11.2004 року відповідача призначено на посаду торгового представника ДП «Спринтер К» з 24.11.2004 року.

25 березня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір безвідсоткової позики №25/03-1-2005, за яким ДП «Спринтер К» зобовязалось надати, а ОСОБА_1 повернути безвідсоткову позику в сумі 4000,00 гривень на строк до 26 вересня 2005 року.

Факт надання та отримання відповідачем такої позики визнаний відповідачем в попередньому судовому засіданні, а також підтверджується матеріалами справи: розпискою про отримання грошових коштів (а.с.13), наказом ДП «Спринтер К» №40-ДП-ГД від 28.03.2005 року.

Також сторонами в судовому засіданні визнано факт повернення відповідачем позивачу суми грошових коштів в розмірі 1710,00 гривень в якості повернення отриманої позики за вищевказаним договором.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність факту наявності заборгованості відповідача в сумі (4000,00 1710,00 = 2290,00) 2290,00 гривень за договором безвідсоткової позики №25/03-1-2005 від 25.03.2005 року, а тому вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що 20 вересня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір безвідсоткової позики №20/09-1-2005, за яким позивач зобовязався надати, а відповідач зобовязався повернути позику в сумі 55160,00 гривень.

Згідно п. 3.1 вказаного договору відповідач зобовязався повернути позику в повному обсязі в касу позивача протягом семи календарних днів з дня одержання письмової вимоги кредитора.

Як встановлено в судовому засіданні, вимога про повернення суми позики була направлена відповідачу 21.10.2005 року (а.с.19, 23, 24) рекомендованим листом та отримана ним особисто, що не заперечувалось відповідачем в попередньому судовому засіданні.

Проте відповідач в попередньому судовому засіданні та його представник під час розгляду справи по суті заперечували безпосередньо факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 55160,00 гривень, посилаючись на те, що хоча договір позики і був укладений, проте самих коштів відповідач не отримував.

В обґрунтування таких заперечень представник відповідача посилався на неможливість видачі позивачем позики у вказаному розмірі через обмеження по ліміту каси позивача.

Представником позивача надано до суду копію наказу ДП «Спринтер К» №21-ДП-ГД від 14.02.2005 року, за яким встановлено з 15.02.2005 року ліміт каси для головного підприємства ДП «Спринтер Київ» у розмірі 218000,00 гривень.

Таким чином твердження представника відповідача про неможливість надання відповідачу позики у розмірі 55160,00 гривень через обмеження ліміту каси не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами, що є в матеріалах справи.

Дослідження та доручення до матеріалів справи інших фінансових документів, на яких наполягав представник відповідача, виявилось неможливим через те, що такі докази знищено ДП «Спринтер К» за закінченням терміну зберігання, що підтверджується актом №1 від 22.05.2009 року «Про вилучення для знищення документів, не віднесених до Національного архівного фонду», що долучений до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що на виконання своїх зобовязань за договором безвідсоткової позики №20/09-1-2005 від 20 вересня 2005 року, відповідачем повернуто позивачу грошові кошти в сумі 18979,00 гривень, тобто вчинено дії, що свідчать про визнання останнім заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача та його представника про фактичне неотримання відповідачем грошових коштів за договором безвідсоткової позики №20/09-1-2005 від 20 вересня 2005 року, оскільки відповідач приступив до виконання грошового зобовязання, наявність якого ним заперечується.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що на підтвердження отримання відповідачем позики в сумі 55160,00 гривень останнім складено розписку (а.с. 17) про отримання вказаної суми грошових коштів, а також особисто підписано видатковий касовий ордер №1457 від 20.09.2005 року про отримання 55160,00 гривень.

Справжність власного підпису на видатковому касовому ордеру відповідачем підтверджено в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає факт отримання відповідачем грошової позики в розмірі 55160,00 гривень таким, що знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною наявність заборгованості відповідача в сумі 2290,00 гривень за договором безвідсоткової позики №25/03-1-2005 від 25.03.2005 року та в сумі 36181,00 гривень за договором безвідсоткової позики №20/09-1-2005 від 20 вересня 2005 року, а отже приходить до остаточного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача вказаної заборгованості в загальному розмірі (2290,00 + 36181,00) 38471,00 гривень.

Щодо посилань представника відповідача на необхідність застосування судом наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, то суд вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки перебіг строку позовної давності переривався неодноразовим зверненням позивача до суду, а тому суд не вважає пропущеним строк позовної давності.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 385,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 27, 31, 60, 88, 208, 209, 212, 214-216 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов Дочірнього підприємства «Спринтер К» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, Ід.н. НОМЕР_1, проживаючого в АДРЕСА_1 на користь Дочірнього підприємства «Спринтер К» (ЄДРПОУ 31984286, місцезнаходження: 04201, м. Київ, вул. Кондратюка, 1, р/р 26006003130800 в АБ «ІНГ Банк Україна» МФО 300539) заборгованість в розмірі 38471 (тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят одна) гривень 00 копійок, судові витрати в сумі 505 грн. 00 коп., а всього стягнути 38976 (тридцять вісім тисяч девятсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: