Рішення № 123634837, 09.12.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/11535/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - ОСОБА_1 , про стягнення 74 608,33 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - Компанія) на підставі статті 540 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 74 608,33 грн сплаченого позивачем страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалося на те, що відповідач є страховиком, який уклав інший внутрішній договір страхування по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, що був чинний на момент настання страхового випадку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

2 жовтня 2024 року на адресу суду від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2024 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11535/24, залучено до участі у справі ОСОБА_1 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду зобов`язано позивача надіслати на адресу третьої особи копію позовної заяви з доданими до неї документами, а також надати суду відповідні докази.

Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення

Враховуючи приписи цієї статті Кодексу, вищевказана ухвала суду була направлена та доставлена до електронного кабінету відповідача 7 жовтня 2024 року (20 година 56 хвилин), що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку відповідного електронного листа.

Крім того, за частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 7 жовтня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Однак, Компанія в установлений строк відзиву на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

5 листопада 2024 року на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання від цієї ж дати вих. № б/н з доказами направлення визначених ухвалою суду від 7 жовтня 2024 року документів на адресу третьої особи.

Жодних інших заяви чи клопотань від сторін справи до суду не надходило.

Третя особа про розгляд даної справи була повідомлена належним чином та в установленому законом порядку, проте жодних заяв чи клопотань на адресу суду також не направила.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача та третьої особи про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2023 року о 20 годині 55 хвилин на перехресті вулиць Свободи та Подільської в місті Хмельницькому відбулась ДТП за участю транспортних засобів: "Audi A4", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 рухаючись по вулиці Свободи на дозволений (зелений) сигнал світлофора та здійснюючи поворот ліворуч на вулицю Подільську, у порушення пункту 16.6 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не дав дорогу автомобілю "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку прямо по вулиці Свободи зі сторони вулиці Прибузької в напрямку вулиці Шевченка, у результаті чого допустив з ним зіткнення. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій автомобіля "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 - тілесні ушкодження.

Зазначені обставини були встановлені постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2024 року в справі № 686/1119/24, якою водія автомобіля "Audi A4", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2 , власником та страхувальником якого є ОСОБА_3 .

Судом також встановлено, що на дату ДТП (18 грудня 2023 року) цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Audi A4", державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_3 , була застрахована в Товариства згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР003986941, яким передбачений розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 160 000,00 грн, франшиза - 2 600,00 грн.

20 грудня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Товариства, як страховика цивільно-правової відповідальності осіб за полісом № АР003986941, з повідомленням про настання події, яка вподальшому може бути визнана страховим випадком, та заявою про страхове відшкодування.

Водночас на дату спірної ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом засобом "Audi A4", державний номерний знак НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_3 , була застрахована також у Компанії згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР214377702, за умовами якого страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, сума франшизи - 0,00 грн.

Враховуючи положення Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії Моторного транспортного страхового бюро України (далі - МТСБУ) від 26 лютого 2020 року № 464/2020 (далі - Порядок), Товариство звернулася до Компанії з повідомленням від 12 грудня 2023 року вих. № 9218-1/ДВЗ/ДВЗ про настання ДТП із транспортним засобом, який забезпечений декількома внутрішніми договорами та запропонувало відповідачу долучитися до процесу врегулювання події. Однак, відповідач явку свого уповноваженого представника для огляду пошкодженого транспортного засобу не забезпечив, чинність полісу № ЕР214377702 на час вчинення спірної ДТП не спростував.

26 грудня 2023 року за участю аварійного комісара Ковальчука Г.В. проведено огляд пошкодженого автомобіля "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного протоколу (акта) огляду вказаного транспортного засобу.

22 січня 2024 року суб`єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "СЗУ Україна Консалтинг", складено звіт "Про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу" № 32402, з якого вбачається, що: вартість відновлювального ремонту автомобіля автомобіля "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 476 311,37 грн; значення коефіцієнта фізичного зносу - 0,6063; ринкова вартість вказаного автомобіля - 358 025,06 грн; вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням у спірній ДТП транспортного засобу, з урахування коефіцієнту фізичного зносу - 358 025,06 грн.

Судом також встановлено, що на підставі: протоколу (акта) огляду вказаного транспортного засобу від 26 грудня 2023 року, вищевказаного звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 22 січня 2024 року № 32402, ремонтної калькуляції з системи "Audatex" від 22 січня 2024 року № 144834, - позивачем був здійснений розрахунок суми страхового відшкодування від 23 січня 2024 року № 144834/1 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи), відповідно до якого сума страхового відшкодування склала 149 216,66 грн (за вирахуванням вартості залишків пошкодженого транспортного засобу (207 908,40 грн), встановленого полісом № АР003986941 розміру франшизи (2 600,00 грн), а також з урахуванням додаткових збитків, понесених потерпілим, у розмірі 1 700,00 грн).

Товариство звернулося до Компанії з повідомленням від 30 січня 2024 року вих. № 9489/ДВЗ, у якому проінформувало відповідача про намір виплатити страхове відшкодування у вищевказаному розмірі та про обов`язок відповідача перерахувати Товариству 50% сплаченого останнім страхового відшкодування. Жодних заперечень відповідача щодо призначеної до виплати суми страхового відшкодування не надходило. Доказів зворотнього в матеріалах справи відсутні.

15 березня 2024 року позивачем складено страховий акт від вказаної дати № 144834/1/2023, відповідно до якого Товариство призначило до виплати власнику пошкодженого транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі 149 216,66 грн.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена сума була перерахована позивачем на рахунок власника застрахованого пошкодженого транспортного засобу, - ОСОБА_3 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 15 березня 2024 року № 5514.

Проте Компанія у добровільному порядку не перерахувала позивачу 50% суми сплаченого останнім страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, у зв`язку з чим Товариство звернулося до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Положеннями статті 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача в зв`язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП перейшло право вимоги на вказану суму.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".

Як було зазначено вище, відповідно до здійсненого позивачем розрахунку суми страхового відшкодування, а також враховуючи умови полісу № АР003986941, яким передбачений розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, - 160 000,00 грн, франшизи - 2 600,00 грн, Товариство виплатило за страховим актом від 15 березня 2024 року № 144834/1/2023 власнику пошкодженого транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі 149 216,66 грн.

Разом із тим, як було встановлено судом, відповідно до полісу № ЕР214377702 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "Audi A4", VIN-код НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_4 , на час настання спірної ДТП (18 грудня 2021 року) також була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 0,00 грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000,00 грн.

Таким чином, на дату скоєння спірної ДТП діяло два поліси страхування цивільно-правової відповідальності щодо забезпеченого транспортного засобу "Audi A4", VIN-код НОМЕР_5 .

Стаття 989 ЦК України встановлює обов`язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується.

Частиною 1 статті 989 ЦК України визначено, що якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, вони вважаються недійсними з моменту їх укладення, незалежно від пред`явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані із його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін (стаття 216 ЦК України).

Статтею 17 Закону передбачено, що при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих самих ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року в справі № 759/10739/16-ц.

Поряд із цим, Законом також врегульовано діяльність МТСБУ, яке згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону є єдиним об`єднанням страховиків, що здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пунктом 51.11 статті 51 Закону норми Статуту МТСБУ та рішення органів управління МТСБУ, прийняті в межах їхніх повноважень, є обов`язковими для виконання усіма членами МТСБУ та можуть містити додаткові вимоги до страховиків.

Протоколом Президії МТСБУ від 26 лютого 2020 року № 464/2020, з метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, був затверджений Порядок.

Згідно з вказаним Порядком останній є внутрішнім нормативним документом МТСБУ, що є обов`язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 1 березня 2020 року.

Пунктом 2.1 статті 2 Порядку, зокрема, визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов`язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 ЦК України та пунктом 17.3 статті 17 Закону).

З огляду на те, що спірна ДТП за участю транспортного засобу "Audi A4", VIN-код НОМЕР_5 (під керуванням водія ОСОБА_1 ) сталась після 1 березня 2020 року, а також враховуючи докази щодо наявності в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про два чинних договори страхування, укладені по відношенню до одного забезпеченого транспортного засобу, Порядок поширюється на врегулювання даного страхового випадку, а отже договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу "Audi A4", VIN-код НОМЕР_5 , укладені з Товариством та Компанією, є чинними.

Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Audi A4", VIN-код НОМЕР_5 , водій якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР214377702 та у позивача на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР003986941, суд дійшов висновку про те, що особами, відповідальними за завдані у даному випадку збитки, відповідно до положень Закону та в межах визначених вказаним нормативно-правовим актом та зазначених полісами лімітів відповідальності, є позивач та відповідач.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 21 серпня 2020 року в справі 904/2357/20.

Оскільки відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували, або визначали б інший розмір страхового відшкодування, суд вважає надані позивачем докази більш вірогідними, а тому погоджується з твердженнями позивача що належною сумою страхового відшкодування, яку останній мав сплатити потерпілій особі, є 149 216,66 грн.

Так само в матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які б спростовували визначену звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, від 22 січня 2024 року № 32402 ринкову вартість автомобіля "Nissan", державний номерний знак НОМЕР_2 , на час спірної ДТП - 358 025,06 грн. Відтак, за вирахування вартості залишків пошкодженого транспортного засобу в розмірі 207 908,40 грн, а також з урахуванням додаткових збитків, понесених потерпілим внаслідок спірної ДТП, у розмірі 1 700,00 грн, суд дійшов висновку про те, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку потерпілій особі, становить 151 816,66 грн (358 025,06 - 207 908,40 + 1 700,00).

Відповідно до статті 540 ЦК України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Відповідно до пункту 5.2. Порядку (у редакції протоколу Президії МТСБУ від 3 червня 2021 року № 500/2021, яка набрала чинності 1 липня 2021 року та була чинною на час спірної ДТП), розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визначається з огляду на положення статті 540 ЦК України (виконання зобов`язання, у якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці) за формулою: Ск = (Св - Сш/Кс)/(Кс-1) - Ф, де Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика; Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування; Кс - кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф - розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування.

Зважаючи на фактичне відшкодування позивачем збитків у загальному розмірі 149 216,66 грн, беручи до уваги визначені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР214377702 розміри лімітів відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (160 000,00 грн), та франшизи (0,00 грн), а також розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку, у розмірі 151 816,66 грн, за розрахунком суду розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного іншого страховика (Ск) становить 73 308,33 грн (149 216,66 - 151 816,66 грн/2)/(2 - 1) - 0,00 грн). Відтак, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку відшкодувати Товариству витрати у вищевказаному розмірі.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 300,00 грн є необґрунтованими, не відповідають приписам Порядку, на які посилався позивач у своєму позові, а відтак задоволенню не підлягають.

У свою чергу, Компанія належну до сплати суму страхового відшкодування на користь Товариства не сплатила, обґрунтованих заперечень до останньої не висунула, до суду їх також не подала. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

При цьому, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів як на спростування наявності в нього обов`язку сплатити страхове відшкодування за полісом № ЕР214377702, так і на спростування розрахованої позивачем суми страхового відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03067, місто Київ, вулиця Гарматна, будинок 8, приміщення 6; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102; ідентифікаційний код 22868348) 73 308 (сімдесят три тисячі триста вісім) грн 33 коп. основної заборгованості та 2 975 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 24 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 9 грудня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко