Рішення № 123634636, 09.12.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/10468/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10468/24.

За позовом Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Каземира Малевича, буд. 31)

про стягнення 21 633, 13 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 21 633, 13 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування право на яке перейшло до позивача у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «Рено» д/н НОМЕР_1 (Договір страхування №250530439.21_003), в результаті ДТП, що мало місце 25.08.2021.

03.09.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10468/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.09.2024 засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.10.2024 засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

25.08.2021 в селі Петропавлівська Борщагівка по вулиці Весняна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault д.н.з. НОМЕР_1 та Fiat д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 (ТОВ «ОТП Лізинг») та Акціонерним товариством «Страхова компанія «Інго» (позивач, страховик) діяв договір добровільного страхування засобів наземного транспорту №250530439.21_003 від 22.02.2021, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванні матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику вище наведеному транспортному засобу.

Крім того, на момент вчинення ДТП цивільна відповідальність власника транспортного засобу Fiat д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом ЕР202745981 страховиком згідно якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (відповідач).

Постановою Києва-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2021 у справі №369/12361/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 25.08.2021), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності.

Згідно ремонтній калькуляції №4159587 від 15.09.2021 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 становить 79 839, 95 грн.

Згідно рахунку-фактури №ВР-0002489 від 06.09.2021 від ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» вартість відновлювального ремонту Renault д.н.з. НОМЕР_1 склала - 78 291, 78 грн з ПДВ.

Позивач стверджує, що він на підставі рахунку №ВР-0002489 від 06.09.2021 з урахуванням франшизи на підставі Положення про пряме врегулювання збитків здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 54 446, 70 грн, у зв`язку з чим позивач склав розпорядження №4422559 про виплату з прямого врегулювання збитків від 10.11.2021 та відповідний страховий акт на зазначену суму. В позовній заяві позивач стверджує, що на підтвердження виплати надає платіжну інструкцію №22849, проте, фактично позивач не долучив до позовної заяви зазначену платіжну інструкцію.

10.11.2021 позивач склав страховий акт №4422660 в якому визнав суму збитку у розмірі 78 291, 78 грн, однак зазначив, що з виключення виплати по Прямому врегулюванню збитків (54 446, 70 грн) сума, яка підлягає виплаті становить 21 663, 13 грн.

Позивач здійснив виплату власнику (ТОВ «ОТП Лізинг») пошкодженого транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 21 663, 13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №23197 від 19.11.2021.

Позивач стверджує, що надіслав на електронну пошту вимогу про виплату страхового відшкодування на підтвердження чого надав роздруківку електронної пошти з якої вбачаються вхідні/вихідні повідомлень, проте, позивач не додав до позовної заяви безпосередньо самої вимоги/претензії.

Позивач стверджує, що не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату страхового відшкодування.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу ЕР202745981 у розмірі 21 663, 13 грн.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього суми страхового відшкодування в розмірі 21 663, 13 грн.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 25.08.2021 сталась ДТП за участю транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 та Fiat д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу Fiat д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до постанови Києва-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2021 у справі №369/12361/21.

(3) Згідно рахунку-фактури №ВР-0002489 від 06.09.2021 від СТО вартість відновлювального ремонту Renault д.н.з. НОМЕР_1 склала - 78 291, 78 грн з ПДВ.

(4) Позивач по програмі Прямого врегулювання збитків здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 54 446, 70 грн.

(5) Іншу частину страхового відшкодування позивач згідно Договору страхування засобів наземного транспорту №250530439.21_003 від 22.02.2021 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 виплатив останньому у розмірі 21 663, 13 грн.

(6) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного засобу Fiat д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» (відповідач) згідно полісу ЕР202745981.

(7) Таким чином, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу страхове відшкодування у розмірі 21 663, 13 грн.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача, зазначає, що сторони у справі є учасниками Положення про пряме врегулювання збитків, затверджено протоколом Президії МТСБУ №376/2016 від 10.03.2016, а відтак, відповідач в межах зазначеного положення відшкодував позивачу страхову виплату у розмірі 54 446, 70 грн.

Таким чином, відповідач в повній мірі виконав власні зобов`язання зі сплати страхового відшкодування, а вимога про відшкодування іншої суми страхового відшкодування, яка була виплачена позивачем на підставі Договору страхування засобів наземного транспорту №250530439.21_003 від 22.02.2021 є неправомірною та необґрунтованою.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно Договору страхування засобів наземного транспорту №250530439.21_003 від 22.02.2021 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 21 663, 13 грн та переходу до позивача в порядку суброгації вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 25.08.2021.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи має місце перехід до позивача вимоги страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 25.08.2021?

- чи підтверджується, факт відшкодування позивачем страхового відшкодування?

- чи є рахунок від СТО належним та допустимим доказом для визначення вартості відновлювального ремонту?

- чи є заперечення відповідача обґрунтованими?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (стаття 27 Закону України «Про страхування» (закон який був чинний до 01.01.2024).

Згідно зі статті 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 .

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Fiat д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом ЕР202745981, який діяв на 25.08.2021.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн з франшизою у розмірі 0, 00 грн, згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу Fiat д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №911/482/17 від 20.03.2018 зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

В постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено наступний висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

З урахуванням вимог статті 29, пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 25 Закону України «Про страхування» (№85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин) суд дійшов висновку, що рахунок-фактури №ВР-0002489 від 06.09.2021 СТО є достатнім доказом вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 78 291, 78 грн з ПДВ.

Окрім цього, вищезазначене також підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи актом виконаних робіт №ЗН-202281 від 08.11.2021 на 78 291, 78 грн від СТО (ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський») та платіжним доручення №56223 від 05.10.2021 з якого вбачається, що власник пошкодженого транспортного засобу перерахував на рахунок СТО грошові кошти у розмірі 78 291, 78 грн за ремонт транспортного засобу.

Позивач стверджує, що здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу у розмірі 54 446, 70 грн на підставі Положення про пряме врегулювання збитків.

Проте, відповідних доказів, а саме платіжну інструкцію №22849 від 15.11.2021, на яку останній посилається до матеріалів справи не надав.

Одночасно з цим, матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 21 663, 13 грн, що підтверджується платіжним дорученням №23197 від 19.11.2021, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог позивача зазначає, що він виконав свій обов`язок по відшкодуванню позивачу страхового відшкодування в межах Прямого врегулювання збитків у розмірі 54 446, 70 грн, а відтак, зазначені обставини позбавляють права позивача на отримання страхового відшкодування у більшому розмірі.

Положення про пряме врегулювання страхових випадків затверджується радою МТСБУ із загальних питань та оприлюднюється на веб-сайті МТСБУ (абзац 2 частина 5 стаття 19 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Суд констатує, що текст Положення про пряме врегулювання збитків для загального ознайомлення на офіційному веб-сайті Моторно транспортного (страхового) бюро України http://www.mtsbu.ua не викладений.

Натомість, позивач до відзиву на позовну заяву долучив текст Положення про пряме врегулювання збитків (надалі - Положення), яке затверджене протоколом Президії МТСБУ №376/2016 від 10.03.2016.

Так, згідно пункту 1.1. Положення, пряме врегулювання збитків (ПВЗ) - виконання страховиком, який застрахував цивільно-правову відповідальність потерпілого, обов`язків страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність відповідальної особи за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, у частині відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу потерпілого.

Згідно пункту 2.1. Положення, при прямому врегулюванні збитків страховик потерпілого організовує проведення страхової виплати потерпілому в ДТП, з яким такий страховик уклав договір ОСЦПВВНТЗ, який є чинним на момент ДТП. Після проведення такої страхової виплати страховик відповідального компенсує страховику потерпілого сплачені кошти відповідно до умов розділу 5 цього Положення.

Суд констатує, що відповідач, в свою чергу, також не надає доказів відшкодування позивачу 54 446, 70 грн в порядку Положення про пряме врегулювання збитків, натомість сторони не заперечують власні дії, які були ними здійснені в межах Положення про пряме врегулювання збитків (ПВЗ), а навпаки визнають їх.

Однак, суд зазначає, що питання здійснення позивачем страхового відшкодування в порядку ПВЗ та компенсації відповідачем страхової суми в порядку ПВЗ не є предметом позову в даній справі, тому заперечення відповідача в даній частині судом не беруться до уваги.

Предметом позову в даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього в порядку суброгації страхового відшкодування, яке позивач сплатив на користь власника пошкодженого забезпеченого транспортного засобу на підставі договору добровільного страхування засобів наземного транспорту №250530439.21_003 від 22.02.2021 у розмірі 21 663, 13 грн.

Отже, як зазначено вище, в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сторонами надано обґрунтування щодо часткової оплати страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу в межах ПВЗ.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з страховика винної в ДТП особи суми страхового відшкодування, яка не була відшкодована в порядку суброгації є правомірною.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_3 , копія якого наявна в матеріалах справи, роком випуску зазначеного ТЗ є 2015, а ДТП відбулось 25.08.2021, тобто на момент скоєння ДТП пошкоджений транспортний засіб перебував в експлуатації 6 років.

З огляду на зазначене з урахуванням приписів пункту 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу дорівнює нулю.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (абзац 2 пункт 36.2. стаття 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком (постанова Верховного Суду від 28.02.2018 по справі 744/22706/15-ц).

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з`ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.

Відповідно до копії платіжної інструкції №23197 від 19.11.2021 позивач сплатив на рахунок власника пошкодженого транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_1 ТОВ «ОТП Лізинг» суму страхового відшкодування у розмірі 21 663, 13 грн, в платіжному дорученні міститься зазначення, що зазначена сума перерахована без ПДВ.

Однак, як судом зазначено вище, в матеріалах справи наявні докази здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та факт здійснення оплати власником ремонтних робіт, а саме платіжне доручення №56223 від 05.10.2021, акт №ЗН-202281 від 08.11.2021.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (абзац 2 пункт 12.1. стаття 12 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком (стаття 9 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин).

Оскільки, полісом ЕР202745981 франшиза встановлена в розмірі 0, 00 грн, тому враховуючи вище зазначені норми, сума яка підлягає стягнення та яку просить стягнути позивач, а саме не сплачена відповідачем сума страхового відшкодування становить - 21 663, 13 грн.

Доказів відшкодування відповідачем шкоди в розмірі 21 663, 13 грн, заподіяної під час ДТП 25.08.2021, яка сталася за участю забезпеченого транспортного Fiat д.н.з. НОМЕР_2 позивачу матеріали справи не містять.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вищевикладеного, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 21 663, 13 грн. Відповідно позовні вимоги задовольняються судом повністю.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

Про понесення інших судових витрати у зв`язку з розглядом даної справи позивач не повідомляв.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення 21 633, 13 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Каземира Малевича, буд. 31; ідентифікаційний код: 31650052) на користь Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33; ідентифікаційний код: 16285602) суму страхового відшкодування у розмірі 21 633 (двадцять одна тисяча шістсот тридцять три) грн 13 коп. та судовий збір у розмірі розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких