Рішення № 123633737, 06.12.2024, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/181/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2024 Справа № 908/2712/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (електронна пошта: uro@dss.com.ua; вул. Південне Шосе, буд. 81, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 00186536)

До відповідача: ОСОБА_1 (електронна пошта: невідома; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 24 575,95 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

09.10.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" до ОСОБА_1 про стягнення 24 575,95 грн.

09.10.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2712/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 07.11.2024.

Згідно відповіді № 840346 від 11.10.2024 з Єдиногго державного демографічного реєстру за запитом стосовно фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаними параметрами особу не знайдено.

Згідно з ч. 6 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Приписами ч. 7 ст. 176 ГПК України закріплено, що інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 11.10.2024 № 908/2712/24 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

На виконання вищевказаної ухвали суду 17.10.2024 від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь № 23554/0/2-24/3 від 15.10.2024 (вх. № 20470/08-08/24 від 17.10.2024), що станом на 14.10.2024 в ЄІБД ВПО відсутня інформація про запитувану особу.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 06.12.2024 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 09.07.2021 між Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (Приватним акціонерним товариством "Дніпроспецсталь" (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Лиходідом Олександром Сергійовичем (Орендар) укладений договір оренди № 06210322, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (об`єкт оренди), розташованого в будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, кім. 15 (1 поверх), загальною площею 24,73 м2, в тому числі - 17,3 м2 - основна площа та 7,43 м2 - місця загального користування. Пунктом 1.3. договору сторони визначили, що строк оренди з 01.08.2021 по 31.07.2022, строк дії договору оренди - з моменту його підписання. Орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати орендодавцю вартість оренди і компенсувати вартість спожитих енергоресурсів. 01.08.2021 за актом приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення відповідно до умов договору. Згідно акту про проведення одностороннього приймання приміщення від 31.07.2022, об`єкт оренди був повернутий відповідачем позивачу. В порушення умов договору, відповідач оплату за оренду приміщення та відшкодування витрат за спожиті енергоресурси у період з грудня 2021 по липень 2022 включно на загальну суму 18 715,96 грн. не здійснив. Позивачем направлялась вимога до відповідача про погашення заборгованості, проте вказана вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді. У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 25.01.2022 по 05.10.2024 на суму 1 337,24 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2022 по вересень 2024 у розмірі 4 522,75 грн. Крім цього, відповідно до виписки з ЄДРПОУ за РНОКПП НОМЕР_1 , фізична особа-підприємець Лиходід Олександр Сергійович припинив свою діяльність як ФОП 01.08.2022, про що свідчить запис: 2001030060005038190, підстава - власне рішення. Проте, враховуючи припинення відповідачем своєї діяльності як ФОП після закінчення строку дії вищевказаного договору оренди, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області про стягнення з Лиходіда Олександра Сергійовича вказаної заборгованості. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до даних "Діловодство спеціалізованого суду" Господарського суду Запорізької області у Лиходіда Олександра Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС.

Згідно з відповіді № 840360 від 11.10.2024, місцезнаходженням ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 .

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 10.10.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2712/24 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.

В матеріалах справи міститься копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.10.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2712/24, яка направлена судом на адресу Лиходіда Олександра Сергійовича рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулась до суду з відміткою АТ "Укрпошта" причина повернення - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи № 908/2712/24 в суді.

Станом на 06.12.2024 відповідач запропонований ухвалою суду від 10.10.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2712/24 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2021 між Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (Приватним акціонерним товариством "Дніпроспецсталь" (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Лиходідом Олександром Сергійовичем (Орендар) укладений договір оренди № 06210322 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (об`єкт оренди), розташованого в будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, кім. 15 (1 поверх), загальною площею 24,73 м2, в тому числі - 17,3 м2 - основна площа та 7,43 м2 - місця загального користування.

Мета користування - розміщення офісу (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору сторони визначили, що строк оренди з 01.08.2021 по 31.07.2022, строк дії договору оренди - з моменту його підписання.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонам тексту договору (п. 1.4. договору).

Відповідно п. 3.5 договору, орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати орендодавцю вартість оренди і компенсувати вартість спожитих енергоресурсів.

Згідно з п. 4.1 договору, за об`єкт оренди орендар сплачує щомісячно орендодавцю орендну плату за наступними тарифами: 80,00 грн. ( у т.ч. ПДВ) за 1 кв.м основної площі; 3,60 грн. (у т.ч. ПДВ) за 1 кв.м місць загального користування.

Щомісячний розмір орендної плати, зазначений у п. 4.1, починаючи з другого місяця оренди та за кожний наступний місяць підлягає індексації на коефіцієнт інфляції за попередній місяць, індексування розміру орендної плати здійснюється орендодавцем з наростаючим підсумком. У випадку зміни індексу інфляції у бік зменшення, розмір орендної плати за поточний місяць залишається без змін (п. 4.2).

За умовами п. 4.3 договору, оплата за спожиті енергоресурси проводиться на підставі доданого розрахунку, узгодженого сторонами.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що встановлену в п.п. 4.1, 4.3 оплату орендар зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок орендодавця щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. У разі виставлення рахунку пізніше зазначеного терміну, орендар зобов`язаний оплатити рахунок протягом 10 днів з дня його поштового відправлення орендодавцем, або вручення уповноваженому представнику орендаря під підпис.

У разі припинення дії цього договору, орендна плата вноситься включно до дня фактичної здачі об`єкта оренди (п. 4.6. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, згідно з чинним законодавством. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019р. із змінами і доповненнями до правові відносин, пов`язаних з даним договором, не застосовуються.

Як визначено в п. 7.4 договору, орендодавець направляє кореспонденцію, рахунки, акти наданих послуг орендарю за адресою: 69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, кім. 15.

До договору сторонами укладено додаток № 2 від 09.07.2021 "Розрахунок компенсації вартості спожитих орендарем енергоресурсів", в якому визначено порядок розрахунку вартості витрат енергоносіїв та каналізації.

01.08.2021 на підставі Акту приймання-передачі (додаток № 1 до договору) позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення в будівлі, розташованій за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 6, кв. 15, загальною площею 24,73 м2.

31.07.2022 представниками позивача, з залученням незацікавленої особи ФОП Хамаім А.Г. складений акт про проведення одностороннього приймання приміщення. Як зазначено в акті, він складений у зв`язку з розірванням з 31.07.2022 договору оренди від 09.07.2021 № 06210322 та ухилення ФОП Лиходідом О.С. від здачі приміщення площею 24,73 кв.м по пр. Металургів, 6, к. 15 у м. Запоріжжі. Комісією було встановлено, що орендар фактично не використовує об`єкт оренди в момент складання цього акту.

Позивачем за умовами договору виставлені рахунки-фактури у період з грудня 2021 по липень 2022 на загальну суму 18 715,96 грн.

Рахунки відповідачу надіслані поштою 09.06.2022 та 11.08.2024 на адресу, зазначену в договорі оренди, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.04.2024 позивачем на адресу місцезнаходження відповідача надіслано вимогу № 16/116 щодо погашення заборгованості за договором оренди в розмірі 18 715,96 грн.

Проте, вказана вимоги залишена ФОП Лиходідом О.С. без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим у відповідача наявна основна заборгованість за вказаним договором у період з грудня 2021 по липень 2022 включно на загальну суму 18 715,96 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 25.01.2022 по 05.10.2024 на суму 1 337,24 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2022 по вересень 2024 у розмірі 4 522,75 грн.

Крім цього, відповідно до виписки з ЄДРПОУ за РНОКПП НОМЕР_1 , фізична особа-підприємець Лиходід Олександр Сергійович припинив свою діяльність як ФОП - 01.08.2022, про що свідчить запис: 2001030060005038190, підстава - власне рішення. Проте, враховуючи припинення відповідачем своєї діяльності як ФОП після закінчення строку дії договору оренди № 06210322 від 09.07.2021, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області про стягнення з Лиходіда Олександра Сергійовича вищевказаної заборгованості.

Господарським процесуальним кодексом визначено, що сторонами в судовому процесі господарської юрисдикції - позивачами і відповідачами - можуть бути і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Припинення підприємницької діяльності ФОП до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, якщо спірні правовідносини виникли саме щодо виконання договору, укладеного між суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні положення закріплені в ст. 509 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 283 ГК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) - ч. 3 ст. 283 ГК України.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ч. 6 ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині першій статті 762 ЦК України за кріплено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання п. 1.1. договору, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування об`єкти оренди. В порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання зі сплати орендної плати та інших платежів передбачених договором не виконав, внаслідок чого у Лиходіда Олександра Сергійовича наявна основна заборгованість за договором № 06210322 від 09.07.2021 за період з грудня 2021 по липень 2022 включно на загальну суму 18 715,96 грн.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати за оренду майна та інших платежів у передбачений договором строк, отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором оренди № 06210322 від 09.07.2021 за період з грудня 2021 по липень 2022 включно у розмірі 18 715,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено 3 % річних за загальний період з 25.01.2022 по 05.10.2024 на суму 1 337,24 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2022 по вересень 2024 у розмірі 4 522,75 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 25.01.2022 по 05.10.2024 на суму 1 337,24 грн. та інфляційні витрати за загальний період з лютого 2022 по вересень 2024 у розмірі 4 522,75 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Лиходіда Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (вул. Південне Шосе, буд. 81, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 00186536) основну заборгованість у розмірі 18 715 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 96 коп., 3 % річних на суму 1 337 (одна тисяча триста тридцять сім) грн. 24 коп., інфляційні витрати на суму 4 522 (чотири тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 копВидати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.