Ухвала суду № 123623355, 09.12.2024, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/12699/23

Провадження № 1-кп/204/1852/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальні провадження № 12023041680000931 внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань 15 серпня 2023 року та № 12023041680001150 внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань 12 жовтня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . В обґрунтування свого клопотання зазначила, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від п?яти до восьми років. В сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлює невідворотність покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності може переховуватись від суду. ОСОБА_3 постійного місця проживання та офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв?язків не має, тобто відсутні соціальні важелі впливу, що зможуть утримати обвинуваченого за місцем мешкання, що вказує на можливість переховування останнього від суду. Крім того, враховуючи, що Указом Президента України № 66/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено воєнний стан, останній може покинути території Дніпропетровської області та України. ОСОБА_3 може незаконно виливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, дають наступні факти: так, ОСОБА_3 у зв?язку із набуттям статусу підозрюваного та можливістю ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження, відомі особисті дані та місце проживання свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на них з метою уникнення відповідальності за вчинені тяжкі злочини шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди. Вважає, що ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення дають наступні факти: так, обвинувачений ОСОБА_3 не має офіційного місця роботи, що свідчить про відсутність законного достатнього джерела доходу, який здатний забезпечити достатній рівень життя обвинуваченого, а отже є всі підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 , у разі застосування до нього більш м?якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчинити інші корисливі кримінальні правопорушення. Крім цього, ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за злочини, судимість за які не знята та не погашена. Також, відносно ОСОБА_3 18 березня 2020 року Новокодацьким відділом ДВП ГУНП в Дніпропетровській області направлено обвинувальний акт до суду за ч. 2 ст. 309 КК України, 03 квітня 2020 року Новокодацьким відділом ДВП ГУНП в Дніпропетровській області направлено обвинувальний акт до суду за ч. 1 ст. 263 КК України та 31 серпня 2023 року ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області направлено обвинувальний акт до суду за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України. Крім цього, просила визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Пояснила, що ризики на які посилається прокурор у своєму клопотанні жодними доказами не підтвердженні. Вважала, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в повній мірі може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього судом обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника. Крім цього, пояснив, що він є особою з інвалідністю та отримує пенсію.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторонни кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК України).

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2024 року було продовжено ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 27 грудня 2024 року.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютасьомоюстатті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України,метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбаченіст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Українислідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України,підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_3 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Оскільки, згідно встановленого порядку дослідження доказів деякі свідки, залишаються не допитані судом, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання.

Слід також зазначити, що на теперішній час залишається ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на потерпілих, хоча вони й були допитані в судовому засіданні будучи під присягою, однак висловлювали побоювання щодо свого життя та здоров`я, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд також враховує те, що ОСОБА_3 є раніше судимою особою, окрім цього в провадженнях інших судів наявні кримінальні провадження відносно обвинуваченого, а тому є велика ймовірність того, що останній будучи не працевлаштованим, не маючий законного джерела доходу, може вдатися до дій щодо незаконного збагачення шляхом продовження вчинення нових кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

09 травня 2024 року вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки, а тому враховуючи наявність вказаного вироку суду ОСОБА_3 в разі зміни йому запобіжного заходу на більш м`який може вдатися до дій задля уникнення відповідальності та відбування покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Оцінюючи можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд у першу чергу враховує те, що за вчинення кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановленого ризику переховування від суду. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Суду не було надано будь-яких відомостей того, що на теперішній час стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 є такого ступеню тяжкості, який перешкоджає застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості надання належної допомоги в умовах пенітенціарної системи.

Більш того, згідно інформації отриманої від Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я ДКВС України» у Дніпропетровській та Донецьких областях від 08 січня 2024 року, на даний час стан здоров`я ОСОБА_3 стабільний, відповідає наявному діагнозу. Рекомендовано до обстеження в плановому порядку та нагляд лікаря-інфекціоніста в динаміці. Ургентного лікування в закладах охорони здоров`я МОЗ України не потребує.

Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.

Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку.

Також, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів з визначеним розміром застави, а саме у розмірі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 09 лютого 2025 року включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240(двісті сорок дві тисячі дві сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Покласти наобвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1