Рішення № 123617758, 06.12.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 р. № 400/10540/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Устинова І.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,69005, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання протиправним та скасування рішення від 29.08.2024 року № 143150018616; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі -відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.08 2024 року за №143150018616 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 , 1961 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_2 , 1961 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , до загального страхового стажу спірні періоди роботи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, що призвело до протиправної відмови у призначенні пенсії.

Ухвалою від 13.11.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачам надати відзиви на позовну заяву.

Відповідачі надали відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити у задоволені позовних вимог та зазначили, що спірний період не підлягає зарахуванню, оскільки трудова книжка та довідки не відповідають Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 через неточності. А також через несплату и страхових внесків з 01.11.2022р. по 31.07.2024р. Тому, спірне рішення є правомірними, а підстави для зарахування спірного стажу та призначення пенсії відсутні.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.08.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058. 29.08.2024 було прийнято рішення № 143150018616, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.12.1980 року:

1) З 05.06.1980р. по 24.05.1981р. та з 06.04.1983р. по 01.08.1991р. у радгоспі ім. Черниша (Білорусь), оскільки нечитабельна печатка в записах про звільнення з роботи та за даними архівних довідок від 16.11.2021 № 04-10/Б-58, від 27.05.2021 № 04-10/Б-24, виданих Державною установою «Докшицький районний архів», оскільки відсутнє проставлення апостеля.

2) З 15.07.1996р. по 13.12.1998р. у ПХ «Комсомольське», оскільки запис про звільнення завірено печаткою іншого підприємства та період роботи перетинається з іншим періодом з 06.12.1996 по 09.04.1997, про що необхідно надати уточнюючу довідку про перейменування підприємства.

До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.07.1991 року:

3) З 16.07.1991р. по 15.10.1991р. в радгоспі «Червоний», оскільки нечитабельна печатка в записі про звільнення з роботи.

4) З 12.11.1992р. по 13.07.1996р. В колгоспі «Славутич», оскільки необхідно надати довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі у громадському господарстві та перейменування підприємства.

5) Період роботи з 01.11.2022р. по 31.07.2024р. у Первомайській селищній раді, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 року (далі Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відмовляючи позивачу у врахуванні спірного періоду згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.12.1980 року: З 05.06.1980р. по 24.05.1981р. та з 06.04.1983р. по 01.08.1991р. у радгоспі ім. Черниша (Білорусь) оскільки нечитабельна печатка в записах про звільнення з роботи та за даними архівних довідок від 16.11.2021 № 04-10/Б-58, від 27.05.2021 № 04-10/Б-24, виданих Державною установою «Докшицький районний архів», оскільки відсутнє проставлення апостеля; З 15.07.1996р. по 13.12.1998р. у ПХ «Комсомольське», оскільки запис про звільнення завірено печаткою іншого підприємства та період роботи перетинається з іншим періодом з 06.12.1996 по 09.04.1997, про що необхідно надати уточнюючу довідку про перейменування підприємства та згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.07.1991 року: З 16.07.1991р. по 15.10.1991р. в радгоспі «Червоний», оскільки нечитабельна печатка в записі про звільнення з роботи; З 12.11.1992р. по 13.07.1996р. В колгоспі «Славутич», оскільки необхідно надати довідки про встановлений та вироблений мінімум трудової участі у громадському господарстві та перейменування підприємства.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 року № 301 (далі Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці та дипломі, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Разом з тим, записи у трудовій книжці та довідках позивача, їх співставлення між собою не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи у спірний період.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи та дипломі про навчання є підтвердженням страхового стажу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, з огляду на наступне.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачалось зобов`язання дев`яти держав - учасниць СНД, в тому числі України та республіки Білорусь врахування для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди, трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, з аналізу наведеного вище, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.

Проте, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 580/3576/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо незарахування періоду роботи з 01.11.2022р. по 31.07.2024р. у Первомайській селищній раді, через відсутність даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 20 Закону №1058 визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону №1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Невнесення страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача.

Внаслідок невиконання страхувальниками обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідач 2 протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до його страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.12.1980 року: з 05.06.1980р. по 24.05.1981р. та з 06.04.1983р. по 01.08.1991р. у радгоспі ім. Черниша (Білорусь), з 15.07.1996р. по 13.12.1998р. у ПХ «Комсомольське» та згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 20.07.1991 року: з 16.07.1991р. по 15.10.1991р. в радгоспі «Червоний», з 12.11.1992р. по 13.07.1996р. у колгоспі «Славутич», з 01.11.2022р. по 31.07.2024р. у Первомайській селищній раді. Тому, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області від 29.08 2024 року за №143150018616 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а спірний стаж зарахуванню.

При цьому, обов`язок зарахування страхового стажу та повторного розгляду заяви позивача покладається саме на відповідача 1, оскільки місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позов належить задовольнити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Позивач сплатив судовий збір в сумі 968,96 грн і з урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 968,96 грн належить повернути позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2. Оскільки скасоване судом рішення прийнято саме відповідачем 2.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,69005 20490012) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.08 2024 року за №143150018616 про відмову у призначенні пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 05.06.1980р. по 24.05.1981р. та з 06.04.1983р. по 01.08.1991р. у радгоспі ім. Черниша (Білорусь), з 15.07.1996р. по 13.12.1998р. у ПХ «Комсомольське», з 16.07.1991р. по 15.10.1991р. в радгоспі «Червоний», з 12.11.1992р. по 13.07.1996р. у колгоспі «Славутич», з 01.11.2022р. по 31.07.2024р. у Первомайській селищній раді та повторно розглянути заяву від 22.08.2024 з урахуванням цього стажу.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,69005 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов