Рішення № 123617745, 05.12.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 р. № 400/10211/24

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А. з розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016,

провизнання протиправним та скасування рішення від 25.07.2024 №143050005394 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 143050005394 від 25.07.2024 (в зміну рішення № 143050005394 про відмову в призначенні пенсії від 19.09.2024);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017 згідно з записами вкладиша трудової книжки серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 18.07.2024 із зарахуванням до страхового стажу позивача періоди роботи з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017 згідно з записами вкладиша трудової книжки серії НОМЕР_1 ;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.07.2024 він звернувся до із заявою про призначення пенсії та додатками до неї. Відповідачем було розглянуто його заяву та прийнято рішення № 143050005394 від 25.07.2024 про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу, при цьому не було зараховано періоди роботи в РФ з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017 згідно з записами вкладиша трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також період роботи з 04.04.1988 по 30.09.1998. В подальшому відповідачем було переглянуто заяву позивача і прийнято рішення на заміну попередньому № 143050005394 про відмову в призначенні пенсії від 19.09.2024. Цим рішенням відмовлено у призначенні пенсії через відсутність страхового стажу, але зараховано період з 01.04.1988 по 30.09.1998 згідно записів трудової книжки, при цьому не зараховано періоди роботи в РФ з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017. Позивач вважає протиправним рішення № 143050005394 від 25.07.2024 про відмову у призначенні пенсії та не зарахування спірного періоду до його страхового стажу, тому звернувся до суду з позовом.

Ухвалою від 04.11.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за принципом ектериторіальності ним розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийнято рішення № 143050005394 від 25.07.2024 про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу, в подальшому заява позивача була переглянута і на заміну цього рішення було прийнято рішення № 143050005394 про відмову в призначенні пенсії від 19.09.2024. Позивачу правомірно не було зараховано спірний період роботи в РФ, оскільки 23.12.2023 припинено дію Угоди між Урядом України та Урядом РФ про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, а від відповідача заперечення на відповідь на відзив, однак у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч. 3 ст. 263 КАС України).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ст. 263 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 від 25.11.2005, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відповідачем було прийнято рішення № 143050005394 від 25.07.2024 про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу, при цьому не було зараховано періоди роботи в РФ з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017 згідно з записами вкладиша трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також період роботи з 04.04.1988 по 30.09.1998.

В подальшому відповідачем було переглянуто заяву позивача і прийнято рішення на заміну попередньому № 143050005394 про відмову в призначенні пенсії від 19.09.2024. Цим рішенням відмовлено у призначенні пенсії через відсутність страхового стажу, але зараховано період з 01.04.1988 по 30.09.1998 згідно записів трудової книжки, при цьому не зараховано періоди роботи в РФ з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017.

Позивач не погоджуючись з не зарахуванням до його страхового стажу періодів його роботи в російській федерації згідно вкладиша до трудової книжки, звернувся до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, ;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Пунктом 1 статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно зі статтею 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Згідно з приписами ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки аби відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Суд зазначає, що стаж позивача у спірний період підтверджується записами вкладиша трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Щодо посилання відповідачів на те, що періоди роботи в РФ з 01.01.1992 по теперішній час не передбачено чинним законодавством, суд зазначає наступне.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі також - Угода від 13.03.1992).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною у період роботи позивача в РФ.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Необхідно зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території РФ, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача в РФ з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017 згідно з записами вкладиша трудової книжки серії НОМЕР_1 підлягають врахуванню до страхового стажу позивача.

Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 143050005394 від 25.07.2024, однак зазначене рішення є нечинним, оскільки відповідач на заміну цього рішення під час повторного розгляду заяви позивача від 18.07.2024 прийняв рішення № 143050005394 про відмову в призначенні пенсії від 19.09.2024, що підтверджується відповідачем у відзиві та листом від 30.09.2024. Тому, суд керуючись п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України скасовує рішення № 143050005394 про відмову в призначенні пенсії від 19.09.2024 в частині незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017 згідно з записами вкладиша трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Також, задоволенню підлягає вимога позивача зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 18.07.2024.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

З огляду на вищезазначене, позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016 13814885) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) № 143050005394 про відмову в призначенні пенсії від 19.09.2024 в частині незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017 згідно з записами вкладиша трудової книжки серії НОМЕР_1 , прийнятого на заміну рішення № 143050005394 від 25.07.2024.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 18.07.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 17.11.2009 по 24.04.2012, з 29.05.2012 по 31.10.2014, з 01.1.2014 по 29.12.2015, з 19.01.2017 по 06.04.2017 згідно з записами вкладиша трудової книжки серії НОМЕР_1 .

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя І. А. Устинов