Рішення № 123612314, 09.12.2024, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6068/24

Провадження № 2/345/1554/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

09.12.2024 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Карпатнафтохім» про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути із відповідача середньомісячну заробітнуплатуза час затримки розрахунку при звільненні на день винесення рішення судом, а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано, ти що ОСОБА_1 працював на ТзОВ «Карпатнафтохім». Згідно наказу №399-К від 29.07.2024 року його звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю (ч. 3 ст.38 КЗпП України). На час його звільнення з роботи підприємство вже мало борг по заробітній платі у розмірі 79024,02 грн. Судовим наказом від 29.08.2024 з відповідача на його користь стягнуто заборговану заробітну плату. Однак відповідач не надав позивачу довідки про його середній заробіток, тому позивач не зміг заявити вимоги про виплату середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

На адвокатський запит відповідач надав довідку про середній заробіток, який становив 9372,41 грн. Оскільки прострочення виплати розрахункових було протерміновано на час подачі позову до суду, то відповідач повинен сплатити від 27899,52 грн. (435,93грн. х 64 днів = 27899,52 грн.) за час затримки виплати розрахункових по день винесення рішення суду, як це передбачено ст. 117 КЗпП України. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.10.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подавав, будь яких інших клопотань та заяв від відповідача до суду подано не було, відтак у відповідності до ч. 8ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Позивач 09.12.2024 подав до суду заяву в якій зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов слід задоволити, з наступних підстав.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 29.07.2024 було звільнено з роботи за власним бажанням, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю згідно зі ч. 3 ст.38КЗпПУ на підставі наказу №399-к від 29.07.2024 (а.с. 6-7).

Відповідно до довідки про середньомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_1 його середній заробіток, за травень-червень становив 9372,41 грн (а.с.8).

29.08.2024 року було винесено Калуським міськрайонним судом судовий наказ у справі №345/4990/24 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованої заробітної плати на час звернення до суду в сумі 79024,02 грн. (а.с. 10-11).

Розрахунковим періодом, за який позивач обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вказує період з 24.06.2024 року по 14.10.2024 року (день подання позовної заяви) у підсумку 49 робочих днів.

Згідно з розрахунками ОСОБА_1 належать до виплати за період з 30.07.2024 року по 25.10.2024 року (день подання позовної заяви) грошові кошти у розмірі 27899,52 грн. (а.с. 5).

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст.30Закону України«Про оплатупраці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Відповідно до ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із змісту ст.117КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст.117КЗпПУкраїни в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року, справа № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21, середній заробіток за статтею 117КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України№ 100від 8лютого 1995року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розд. ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньо годинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Як встановлено, станом на день ухвалення рішення у справі фактичний розрахунок відповідачем з позивачем не проведено.

Нарахований позивачу середньомісячний розмір заробітної плати, за травень-червень становив 9372,41 грн., а кількість фактично відпрацьованих позивачем робочих днів протягом двох місяців перед звільненням становить 43 дні, що підтверджується довідкою.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача без відрахування обов`язкових платежів та внесків становить 435,93 гривень (27899,52 грн./ 64 дні).

Розрахунковим періодом, за який позивач обчислює середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вказує період з липня 30.07.2024 року по 25.10.2024 року (день подання позовної заяви) у підсумку 64 робочих днів.

Отже, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи становить за період з 30.07.2024 року по 25.10.2024 становить 27899,52 грн. (435,93 грн. х 64 робочих днів).

Оскільки відповідно до вимог ст.117КЗпП з вини власника не було виплачено належних звільненому позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за період провадження справи в суді з 25.10.2024 по день ухвалення рішення суду 09.12.2024 є підставною, кількість робочих днів становить 31.

Отже, середній заробіток за вказаний період, що підлягає стягненню, становить 41413,35 грн. (435,93 грн. х 95 робочі дні), без утримання податків й інших обов`язкових платежів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в даній частині є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що підтверджується наданою квитанцією (а.с.4), а тому із відповідача на користь позивача слід стягнути вказану суму судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З урахуванням положень даної статті із відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 гривень, яка підтверджується договором про надання правової допомоги, актом та квитанцією (а.с.18,19,20).

На підставі викладено, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 94, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.1,21Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» (адреса: вул. Промислова, 4 м. Калуш Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ33129683) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку з 30.07.2024 по 09.12.2024 включно в сумі 41413,35 грн. з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТНАФТОХІМ» на користь ОСОБА_1 , 1211.20 грн. судового збору та 2000 грн витрат за надання правничої допомоги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішенняможе бутипереглянуто Калуським міськрайоннимсудом Івано-Франківськоїобласті записьмовою заявоювідповідача,поданою протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя