Ухвала суду № 123606773, 09.12.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11021/24

н/п 1-кп/953/1215/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження № 22024220000000324 від 01.03.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України та Ізраїлю, уродженець м. Макіївка Донецької області, зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадженні № 22024220000000324 від 01.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 02.12.2024 призначено проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні на 09.12.2024.

Прокурор ОСОБА_4 звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 11.12.2024, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 2, 5 ст. 177 КПК України, застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не може запобігти доведеним ризикам.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.10.2024 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 08.11.2024, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_6 продовжено до 11.12.2024, без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 закінчується 11.12.2024.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам; 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.

Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду (ч. 1 ст. 177 КПК).

На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжкого злочину, за який законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлює незворотність настання покарання, може намагатись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, почати переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, адже в Україні останній не має зареєстрованого місця проживання, а фактично проживає в республіки Франції у зв`язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду.

Суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд вважає встановленим продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК).

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування цього ризику, адже в обвинуваченого ОСОБА_6 можливо наявні зв`язки із представниками рф, зокрема працівниками силових та правоохоронних відомств, які можуть бути використані для надання допомоги у дистанційному знищенні відповідних цифрових слідів у вилучених електронних інформаційних системах, а також знищення ще не віднайденого майна, що має значення речових доказів у цьому провадженні.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 5 ст. 177 КПК).

Суд вважає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, як зазначає прокурор є обґрунтованим, та доведеним, з огляду на наступне:

-проходження ОСОБА_6 військової служби в лавах збройних сил російської федерації, а також отримання від невстановленого представника іноземної держави російської федерації завдання щодо збору та передачі інформації про наявність на території України фізичних та юридичних осіб, а також суб`єктів господарювання різної форми власності, які здійснюють виготовлення для потреб ЗСУ безпілотних літальних апаратів з метою блокування або повного припинення такої діяльності в інтересах рф, не з`явлення обвинуваченого до правоохоронних органів із заявою про факт проходження військової служби в лавах збройних сил країни-агресора та отримане злочинне завдання;

- наявність у телефоні обвинуваченого детального розписаного завдання щодо вчинення підривної діяльності на території України, що включала здійснення заходів конспірації, передбачала можливу ліквідацію осіб та знищення майна, що має велике значення для обороноздатності держави вказує на бажання вчинення злочинних дій, а також можливість повторного вчинення однорідних злочинів проти основ національної безпеки та інших правопорушень.

Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою для запобігання ризикам

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Обвинуваченому інкримінується злочин, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання суд вважає, що в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 може виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі, застава, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тримання під вартою).

Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258, 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437, 442 КК України.

Таку аргументацію, з огляду на обґрунтованість обвинувачення, доведеність наявних ризиків передбачених пунктами 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає достатньою для висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

Ризики зазначені у клопотанні прокурора (пункти 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 на більш м`який. Суд вважає, що на цей час існують підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Однак, з огляду на характер кримінальних правопорушень у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , керуючись правилами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.176, 177, 178, 182, 183, 196, 331 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 06.02.2025, включно, без визначення розміру застави.

Встановити строк дії ухвали до 06.02.2025 включно.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор», де утримується обвинувачений - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3