Рішення № 123604702, 09.12.2024, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №938/1161/24

Провадження № 2/938/279/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося через електронний суд до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №10.04.2024-100001524 від 10.04.2024 року в розмірі 14 700 гривень.

Позовна заява обґрунтована тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.04.2024 р. укладено кредитний договір (оферти) № 10.04.2024-100001524. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 7 000 гривень, строком на 42 дні. Відповідно до умов кредитного договору дата повернення (виплати) кредиту - 21.05.2024 року. Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі - "первинний період"). Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 2.33% = (6860.00/7000)/42 * 100%). Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Неустойка: 175 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2. Відповідно до договору від 10.04.2024 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 7 000 гривень строком на 42 дні. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 21.05.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 14 700 гривень, що складається зі заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000 гривень, за процентами в розмірі - 6 650 гривень та 1 050 гривень - неустойка, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою суду від 24.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

Від представника відповідача до суду поступив відзив на позовну заяву (а.с. 32-35), в якому він просить позов задоволити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Споживчий центр" суму заборгованості за кредитним договором № 10.04.2024-100001524 від 10.04.2024 року в розмірі 7000 гривень, суму заборгованості за нарахованими відсотками 3500 гривень, неустойку - 1050 гривень, всього 11550 гривень. Представник відповідача вважає, що нарахована позивачем сума відсотків за користування кредитом у розмірі 6650 гривень не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Крім того, посилається на те, що передбачені в договорі такі високі розміри відсотків порушують принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, є явно завищеною. При вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та врахуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 3500,00 грн, що узгоджується з ст.ст.11 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та складає 50% від суми заборгованості по кредиту. Саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Від представника позивача до суду поступила відповідь на відзив (а.с. 40-42), в якому він просив позов задоволити повністю, оскільки розмір процентів погоджено сторонами відповідно до умов договору. Щодо нарахованої неустойки зазначає, що на підставі змін, внесеними в Закон України «Про споживче кредитування» за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Представник позивачапро дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,у позовній заяві вказав про проведення розгляду справи за відсутності представника (а.с. 4 зворот).

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 53, 54), представник позивача у відзиві на позовну заяву вказала про розгляд справи за їх відсутності (а.с.34).

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У ч.6 ст.259 ЦПК України передбачено, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження- не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно зі ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02.12.2024 року, є дата складення повного судового рішення 09.12.2024 року (з врахуванням положення ч.3 ст.124 ЦПК України).

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

В абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року в справі №404/502/18, від 07.10.2020 року в справі №127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно зі ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 10.04.2024-100001524 шляхом підписання Заявки, яка є невід`ємною частиною цього Договору ( а.с. 12-16).Цей договір відповідач підписав одноразовим ідентифікатором Е344 заявку ТОВ «Споживчий центр» (а.с.17).

Згідно пункту 10.1 даного кредитного договору він набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитора на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитора.

Згідно з квитанцією ID 2448116242 платником «Швидкий кредит» (сайт sgroshi.com.ua) згідно з договором № 10.04.2024-100001524 перераховано грошові кошти в сумі 7 000 гривень на рахунок НОМЕР_3 (а.с.11).

Відповідно до умов кредитного договору № 10.04.2024-100001524 від 10.04.2024 позичальнику надається кредит на умовах зазначених у заявці кредитного договору № 10.04.2024-100001524 від 10.04.2024 року (кредитної лінії), зокрема: дата надання/видачі кредиту 10.04.2024 року; сума кредиту: 7 000 гривень. Строк, на який надається кредит, - 42 днів з дати його надання: дата повернення (виплати) кредиту 21.05.2024 року; первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі первинний). Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі - "черговий період"). Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1(один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім періоду застосування процентної ставки "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки. 2,33% = (6860/7000)/42 *100%. (п.9 Договору)

Згідно з п.14 Договору ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 174052,35%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 13860 гривень. Загальні витрати за споживчим кредитом 6860 гривень.

Неустойка: 175 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/меналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 912,5 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.( п.15-16 Договору).

Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов`язаний використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни:

а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти;

б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 10.04.2024-100001524 від 10.04.2024 року(а.с.8 зворот), заборгованість позичальника - ОСОБА_1 складає: 7000 гривень - основний борг; 6650 гривень - проценти,1050 гривень - неустойка. Разом 14700 гривень. Проценти по кредиту нараховані за період з 10.04.2024 року по 21.05.2024 року.

Стороною відповідача не заперечуються факти укладення вказаного договору та отримання кредиту за ним, не оспорюється розмір тіла кредиту та нараховану неустойку, однак він вважає, що розмір відсотків нарахований у порушення законодавства про захист прав споживачів. Зокрема, стороною відповідача аргументується, що за змістом ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування, а встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими.

Суд не погоджується з вищевказаними мотивами сторони відповідача.

Зоерема, згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 цього Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У постанові від 02.12.2015 року в справі №6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 року в справі №6-40цс13 зроблені такі висновки: «Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».

Як вбачається з умов кредитного договору (кредитна лінія) №10.04.2024-100001524 від 10.04.2024 року, первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання, за який нараховуються проценти за ставкою «Економ» (2% за 1 день користування кредитом), а за черговий період користування кредитом - нараховуються проценти за ставкою «Стандарт» (2,5% за 1 день користування кредитом застосовується після/в період закінчення первинного).Тобто, договором передбачено, що у разі повернення відповідачем кредиту в розмірі 7000 гривень до 24.04.2024 року, то розмір відстоків становить 1960 гривень.

Отже, нарахування процентів у сумі більшій, ніж 1960 грн., є наслідком несплати відповідачем заборгованості в повному обсязі в 14-денний строк з моменту отримання кредиту (первинний строк).

Також кредитним договором передбачено, що максимальний розмір процентів за договором становить 6860 гривень, після досягнення якого проценти не нараховуються.

Максимальний строк, на який надається кредит - це період, який складається з кількості календарних днів фактичного користування кредитом (залишком кредиту у разі його дострокового повернення), протягом якого нараховуються проценти до досягнення загальною сумою процентів їх максимального розміру (двісті процентів).

Судом встановлено, що відповідач не здійснював оплати за кредитним договором, що і призвело до виникнення заборгованості. А позивачем нараховано проценти у межах розміру та строків, встановлених кредитним договором.

Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України, вони не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні вищевказаного положення закону.

ОСОБА_1 , підписуючи договір був ознайомлений з його умовами, відповідно розумів їх зміст та розмір процентів, і надав свою згоду на отримання кредитних коштів.

Сума заборгованості за кредитом незначна і відповідно відповідач, ознайомившись з умовами договору, мав змогу розуміти, що розмір процентів буде залежати від строку, за який він поверне кредит.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2023 року в справі №216/23/15-ц (провадження №61-8113св21) зазначає, що недійсність - це така ознака правочину, який його сторони мали намір укласти чи уклали, яка має бути притаманна цьому юридичному факту на момент його вчинення. Якщо недійсність обґрунтовується обставинами, які на момент його вчинення не існували, це не може бути підставою для рішення суду про визнання його недійсним. Так само позивач у справі повинен мати право на позов у матеріальному сенсі на момент вчинення правочину.

У цій справі до звернення позивача до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості і ухвалення первісного рішення ОСОБА_1 не звертався до суду з вимогами про визнання недійсними певних пунктів кредитного договору, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору. Кредитор перед укладенням кредитного договору повідомив позичальника та ознайомив з усіма його умовами, а також надав їй інформацію щодо сукупної вартості кредиту, з урахуванням відсоткової ставки за ним та її складових. Також позичальник не звертався до банку з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз`ясненням положень, які були би йому незрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.

Суд зважає на те, що оспорюваний кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та досягли згоди з усіх істотних умов договору, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі. У текстах договору зазначено, що позичальник повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за цим договором та погоджується з ними.

Відтак, у суду відсутні підстави визнавати несправедливими умови договору щодо встановленого розміру відсотків за користування кредитом.

Схожі висновки викладено і в постанові Верховного Суду від 24.05.2023 року в справі №686/1696/15 (провадження №61-6727св21).

Переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено, адже позивач просить стягнути 7000 грн. тіла кредиту та 6650 грн. процентів за користування кредитом.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача 1050 гривень неустойки суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , тобто станом на 10.04.2024 року, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевказане, даний позов слід задоволити частково в розмірі 13650 гривень, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1050 гривень неустойки.

У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у цій справі сплачено через систему «електронний суд» судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, що становить 0,8 від відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджуєтьсяплатіжною інструкцією № СЦ00015793 від 18.09.2024 року (а.с. 20), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2249,37 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №10.04.2024-100001524 від 10.04.2024 року в розмірі 13650 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень, з яких 7000 (сім тисяч) гривень - заборгованість за тілом кредиту, 6650 (шість тисяч шістсот п`ятдесят) гривень - заборгованість за процентами.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьтовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2249 (дві тисячі двісті сорок дев`ять) гривень 37 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий цент» - код ЄДРПОУ 37356833, адреса місця знаходження: вул. Саксаганського, 133-А, місто Київ;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ЧЕКАН