Рішення № 12360181, 02.07.2010, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 липня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Слободяна В.С.

при секретарі Царук Г.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Стіомі – Холдінг” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

14.04.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду х позовом до ТОВ “Стіомі-Холдінг” про поновлення на роботі на посаді диспетчера та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що 19.03.2010 року тримала наказ № 98-К/ХВ від 7.10.2008 року, яким її – оператора ЕОМ відділу збуту, що фактично виконувала роботу диспетчера, звільнено з роботи з 21.05.2008 року за прогули (ст. 40 п.4 КЗпП України). Звільнення з роботи вважає незаконним так як прогулів не допускала.

В судовому засіданні позивачка та її представник наполягають на задоволені заявлених позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечує.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 3.10.2005 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ “Стіомі – Холдінг” на посаду старшого диспетчера відділу збуту (наказ №1-к від 3.10.2005 року). 8.02.2006 року її переведено диспетчером відділу збуту ( наказ № 14 к/хв. від 8.02.2006 року), а 12.09.2007 року – оператором ЕОМ відділу збуту (наказ №102 к/хв. від 19.10.2007 року). Наказом № 98 к/хв від 7.10.2008 року ОСОБА_1 – оператора ЕОМ відділу збуту звільнено з роботи з 21 травня 2008 року за прогули без поважних на те причин (п.4 ст. 40 КЗпП України).

Дані фати підтверджуються трудовою книжкою, наказами.

Відповідно до ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України “Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках :

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин”.

Судом встановлено, що позивачка – оператор ЕОМ відділу збуту ТОВ “Стіомі – Холдінг”, яка фактично виконувала обов’язки диспетчера відділу збуту цього товариства за специфікою виконуваної роботи працювала згідно встановленого на підприємстві графіка. Так в травні 2008 року вона працювала : 2, 4, 6, 8, 10, 12, 13, 15, 17, 19, 21 числа з 20 год. до 11 год. наступного дня і наступна її зміна мала бути з 23.05.2008 року з 20 год. до 11 год. 24.05.2008 року. Проте адміністрацією підприємства позивачку було обвинувачено у викраданні 21.05.2008 року товарно – матеріальних цінностей, наказом №23/1 від 23.05.2008 року за це їй оголошено догану, відсторонено від роботи, а матеріали направлено в правоохоронні органи. Постановою ДІМ Зарічанського ВМ ХМВ УМВСУ у Хмельницькій області в порушені кримінальної справи за ст. 185 КК України відмовлено на підставі ст. 6 п.2 КПК України (за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину).

Дані факти підтверджуються: табелем обліку використаного робочого часу, журналом позмінного обліку виходів на роботу, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.06.2008 року і ніким не оспорюються. Про фактичне виконання позивачкою обов’язків диспетчера та відсторонення її від робити ще 22.05.2008 року в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_2

Таким чином, складені відповідачем акти про відсутність позивачки на роботі без поважних на причин 22 та 23 травня 2008 року суперечать об’єктивно встановленим обставинам, адже 22.05.2010 року позивачка згідно графіка не повинна була виходити на роботу, а 23.05.2008 року вже була відсторонена від роботи (адміністрація підприємства працює до 17 год., а ОСОБА_1 повинна була заступати на роботу о 20 год.).

Більше того, позивачку звільнено з роботи з 21.05.2008 року, до якого вона прогулів не допускала.

Крім того, на момент звільнення з роботи позивачка являлась одинокою матір’ю, маючи на утриманні дванадцятирічного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України в такому випадку звільнення з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

До того, при накладенні на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи, відповідач в порушення вимог ст. 149 КЗпП України не зажадав від неї письмового пояснення та не дотримався встановленого ч.1 ст. 148 КЗпП України місячного строку накладення такого стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення з роботи - в місячний строк з дня вручення йому наказу про звільнення або з дня видачі йому трудової книжки.

Наказ про звільнення з роботи вручено позивачці 19.03.2010 року, в цей же день їй видано трудову книжку, чого не оспорює і представник відповідача. Посилання останньої на те, що позивачка умисно не з’являлась на підприємство за отриманням копії наказу та трудової книжки голослівні і на підтвердження цього докази не представлено.

Сам по собі переказ розрахункових коштів на картковий рахунок позивачки не підтверджує факту вручення їй копію наказу про звільнення чи трудової книжки. Більше, того, як встановлено судом вказаний рахунок був заблокований і фактично ОСОБА_1 отримала розрахункові кошти тільки 24.06.2010 року (коли справа знаходилась в провадженні суду).

За таких обставин по справі, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи є незаконним, строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права вона не пропустила, тому підлягає поновленню на роботі на посаді оператора ЕОМ відділу збуту ТОВ “Стромі – Холдінг (на посаду з якої її було звільнено з роботи).

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України “При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У вимушеному прогулі ОСОБА_1 перебуває з 23.05.2008 року (з моменту відсторонення її від роботи, законність якого відповідачем не доведена), тобто 771 день.

Враховуючи, що питання про поновлення на роботі вирішується понад один рік не з вини позивачки, а з вини ТОВ “Стіомі – Холдінг” (адже відповідач вручив позивачці копію наказу про звільнення з роботи та видав їй трудову книжку не в день звільнення з роботи, а більше ніж через рік та п’ять місяців після звільнення її з роботи у зв’язку з чим ОСОБА_1 не могла ініціювати питання про поновлення її на роботі), то суд вважає, що стягненню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу становить 41287 грн. 05 коп., з якого відповідач зобов’язаний провести утримання податку та інших обов’язкових платежів ((1387 грн. 11 коп. – заробіток за березень 2008 року + 1879 грн. 68 коп. – заробіток за квітень 2008 року) : 61 календарний день = 53 грн. 55 коп.;

53,55 грн. х 771 день = 41287, 05 грн.).

При цьому, виходячи із вимог ст. 235 КЗпП України, яка не вказує на необхідність врахування заробітку за новим місцем роботи та ст. 117 КЗпП України з якої виключено положення про необхідність зарахування заробітку за новим місцем роботи при визначенні середнього заробітку за час затримки виплат належних працівнику в день звільнення коштів, суд приходить до висновку, що заробіток ОСОБА_1 за місцем нової роботи (ВАТ “Видавництво “Поділля”) не повинен враховуватись при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 10, 60, 88 ЦПК України, ст.ст. 40, 147, 148, 149, 150, 184, 232, 233, 235 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

ОСОБА_1 поновити на роботі на посаді оператора ЕОМ ТОВ “Стіомі – Холдінг” .

Стягнути з ТОВ "Стіомі - Холдінг" на користь ОСОБА_1 41287 грн. 05 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з яких необхідно провести утримання податку та інших обов'язкових платежів.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ТОВ “Стіомі – Холдінг” на користь держави судовий збір в сумі 412 грн. 87 коп.

Стягнути з ТОВ “Стіомі – Холдінг” інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн. на р/р 31215259700002 в ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013 КЕКД 22050000, одержувач ВДК у м. Хмельницькому код ЗКПО 23565225.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня оголошення рішення.

Суддя