Ухвала суду № 123598942, 25.11.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18134/24

Провадження №: 1-кп/755/1641/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва, розглянувши клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100000000995 від 05 вересня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2024 року, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, проведення судового провадження у цьому кримінальному провадженні визначено головуючому судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, які дають підстави вважати, що останній може продовжувати злочинну діяльність, будучи обізнаним з покаранням за вчинені ним кримінальні правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення; більш м`які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала щодо обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що відсутня обґрунтована підозра та недоведені ризики. Обвинувачений має проблеми зі здоров`ям, в СІЗО йому не можуть надати належну медичну допомогу, мав оперативне втручання тому потрібно проходити постійні медичні обстеження, тому просила застосувати до останнього альтернативний запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або обрати мінімальний розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника.

Обговоривши у судовому засіданні клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного.

Розглядаючи клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу та визначення його виду, суд враховує вимоги кримінального процесуального законодавства України та висновки Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачуються, відповідно до вимог ст.12 КК України, у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачене покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна.

Також, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, оцінивши у сукупності всі обставини, зокрема, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зав`язків та його майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачуються, у кримінальному провадженні не досліджені матеріали та не допитані свідки, та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, - суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з моменту обрання запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Згідно з практикою ЄСПЛ об`єктивна тяжкість пред`явлених особі обвинувачень не може бути єдиною підставою для відмови звільнення особи під заставу, а «існування і збереження серйозних вказівок на винуватість особи» само по собі не виправдовує його «тривале утримання» під вартою, хоча, безумовно має значення при визначенні обґрунтованості тримання особи під вартою (рішення у справі «Томазі проти Франції» та інші).

Аналізуючи вимоги чинного національного та міжнародного законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , їх підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, міцність соціальних зв`язків, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, тривалість перебування обвинуваченого під вартою, відсутність у нього судимостей, суд приходить до висновку про можливість визначити обвинуваченому заставу, у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку суду, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості кримінальних правопорушень, що інкримінуються обвинуваченому, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 та належний контроль з боку можливих заставодавців під умовою звернення внесених коштів у дохід держави у разі невиконання обвинуваченим обов`язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 314, 199, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.

Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2, 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 23 січня 2025 року (включно).

Одночасно визначити розмір застави у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 363 360 (триста шістдесят три тисячі триста шістдесят гривень) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: № UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Офіс Генерального прокурора.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків два місяці з часу звільнення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та головуючого суддю Дніпровського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1