Ухвала суду № 123598681, 09.12.2024, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6769/24

Справа № 754/14876/24

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Сенюти В.О.

при секретарі - Кочерги І.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Телещак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Телещак Наталії Миколаївни про залишення позову без розгляду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 754/14876/24 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

14.11.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Телещак Н.М, надійшла заява про залишення позову без розгляду. Подану заяву обґрунтовано тим, що умови кредитного договору містять п. 12.1, відповідно до якого всі вимоги, які виникають при виконанні даного Договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів та справ у спорах за позовом Позичальника до Кредитодавця щодо виконання договору Кредитодавцем, підлягають розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду №007-2005 від 21.06.2005 р., видане Київським міським управлінням юстиції), згідно з регламентом третейського суду. Розгляд здійснюється одноособово суддею, який призначається в порядку, встановленому регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що є невід`ємною частиною даної третейської угоди, і з яким Сторони ознайомились. Враховуючи положення п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, представник відповідача вважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Сторона позивача в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Прохальна частина позовної заяви містить вимогу про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Представник відповідача подану заяву підтримала, просила задовольнити з викладених підстав, вказав, що предметом спору є споживчий кредит.

Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.10.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24.10.2024 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2023 між сторонами по справі укладено кредитний договір №27.01.2023-100002422.

Відповідно п 12.1 кредитного договору №27.01.2023-100002422 від 27.01.2023, всі вимоги, які виникають при виконанні даного Договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів та справ у спорах за позовом Позичальника до Кредитодавця щодо виконання договору Кредитодавцем, підлягають розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду №007-2005 від 21.06.2005 р., видане Київським міським управлінням юстиції), згідно з регламентом третейського суду. Розгляд здійснюється одноособово суддею, який призначається в порядку, встановленому регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що є невід`ємною частиною даної третейської угоди, і з яким Сторони ознайомились.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Так, відповідно до положення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови.

Відповідно до п. 13.12 кредитного договору №27.01.2023-100002422 від 27.01.2023 вказано, що позичальник підтверджує, що інформація, зазначена в частині 2 статті 12, частині другій статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» йому надана. Для прийняття позичальником усвідомленого рішення та задля зручності надання інформації кредитор до укладення договору надав позичальнику всю необхідну інформацію у обсязі та формі, встановлених Законом України «Про споживче кредитування».

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до преамбули Закону України «Про споживче кредитування» цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 грудня 2018р. у справі № 755/11648/15-ц, кредитні договори, укладені фізичними особами з банками за своєю суттю є споживчими договорами і на них розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому частина 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди» вказує на те, що третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Велика Палата Верховного Суду виклала у своїй постанові положення про те, що, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», тобто незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб споживачів товарів, робіт і послуг.

Згідно п. 3.2. кредитного договору №27.01.2023-100002422 від 27.01.2023 кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір №№27.01.2023-100002422 від 27.01.2023 за своїм змістом є договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи наведене, оскільки укладений між сторонами кредитний договір за своєю правовою природою є споживчим, а тому третейське застереження, викладене в п. 12.1 кредитного договору, не може бути виконане.

Законом України «Про третейські суди» виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Таким чином, суд приходить до висновку, що спір про стягнення заборгованості за кредитним договором №27.01.2023-100002422 від 27.01.2023 слід розглядати судом загальної юрисдикції, а тому у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Телещак Н.М. про залишення позову без розгляду слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257, 352, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Телещак Наталії Миколаївни про залишення позову без розгляду по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду виготовлено: 09.12.2024.

Суддя В.О.Сенюта