Рішення № 123596, 29.06.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.06 р. Справа № 6/191

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ___Подколзіной Л.Д.

при секретарі Шабановой Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства об”єднання “Артемсіль” м.Соледар Донецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвторпласт” м.Донецьк

третьої особи ______________

про стягнення 1 749грн.11коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – Якушев Ю.В. - представник по довіреністю № 27/10-01-10 від 27.06.2006р.

від відповідача – Мальков О.В. – представник по довіреності від 28.06.2006р.

від третьої особи

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство об”єднання “Артемсіль” м.Соледар Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвторпласт” м.Донецьк основного боргу у сумі 1 446грн. 32коп., пені у сумі 201грн. 55коп. та штрафу у сумі 101грн. 24коп. відповідно договору №27 від 14.01.2005р. (Усього 1 749грн. 11коп.)

Відповідач у у судове засідання з"явився, але відзив на позов не надав.

29 червня 2006р. позивач надав заяву у порядку ст.22ГПК України, в якій, у зв»язку з тим, що відповідач частково погасив суму боргу в розмірі 319грн. 20коп. зменшив суму основного боргу та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвторпласт” м.Донецьк основний борг у сумі 1 127грн. 12коп., пеню у сумі 201грн. 55коп. та штраф у сумі 101грн. 24коп. (Усього 1 429грн. 91коп.) відповідно договору №27 від 14.01.2005р.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

14 січня 2005р. між Державним підприємством об”єднання “Артемсіль” м.Соледар Донецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрвторпласт” м.Донецьк був укладений договір №27, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов”язання поставити відповідачу плівку поліетиленову відходи в кількості 10тн. за ціною 125грн./тн.без ПДВ та плівку термоусадочну відходи в кількості 10тн. за ціною 500грн./тн. без ДДВ, полімерні відходи (гільзи, шпулі, конуса, пробки) в кількості 5тн. за ціною 250грн./тн. без ПДВ, а відповідач зобов”язався прийняти та оплатити їх вартість.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору, здійснив поставку у адресу відповідача товару на загальну суму 6 696грн. 50коп. У підтвердження заявлених вимог позивач представив суду докази поставки товару, а саме: податкові накладні, накладні відпуску матеріалів на сторону, довіреності, платіжні вимоги-доручення та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., підписаний уповноваженими особами обох підприємств та скріплений печатками і переконав суд у факті поставки метизу у адресу відповідача.

Пунктом 8 договору №27 від 14.01.2005р. сторони встановили, що відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача по факту поставки. Але відповідач договірні зобов’язання перед позивачем виконав частково, в результаті чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 1 127грн. 12коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що боржник повинен виконати зобов’язання у семиденний термін з дня пред’явлення вимог кредитором. Така вимога була пред”явлена 03.04.2006р. за № 27/05-25 на суму 1 678грн. 06коп., в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку перерахувати суму боргу. Але відповідач на претензію не відповів та заборгованість не погасив.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлений позивачем товар у сумі 1 127грн. 12коп. не оплачений, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 201грн. 55коп. та штраф у сумі 101грн. 24коп. посилаючись на п. 9 договору №27 від 14.01.2005р., згідно якого сторони передбачили, що у разі невиконання сторонами умов договору, вони несуть відповідальність відповідно зі ст. 231 ГК України.

Вимоги позивача по стягненню пені у сумі 201грн. 55коп. задоволенню не підлягають, оскільки згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96р. № 543/96-ВР платники грошових коштів оплачують на користь отримувачів цих коштів за прострочення оплати пеню у розмірі, який встановлюється за згодою сторін. Такій розмір сторонами не узгоджений.

Вимоги позивача по стягненню штрафу у сумі 101грн. 24коп. також не підлягають задоволенню, оскільки застосування штрафних санкцій відповідно ст.231 ГК України передбачено тільки у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, які відносяться до державного сектору економіки. Документи, якіб підтверджували, що хоча одна із сторін належить до державного сектора економіки у матеріалах справи відсутні. Також відсутні документи, якіб підтверджували порушення господарського контракту або виконання державного контракту тощо. Позивачем не представлений розрахунок штрафу з вказанням періоду його нарахування, та відповідно до якої накладної він відноситься, суд з"ясувати не може.

Крім того, відповідно вимог ст. ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання, якщо це передбачено договором. У даному випадку договором не передбачено нарахування пені та штрафу за несвоєчасну оплату товару

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита, та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необгрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства об”єднання “Артемсіль” м.Соледар Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвторпласт” м.Донецьк про стягнення 1 429грн. 91коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвторпласт” (83038, м.Донецьк, вул.Електровозна, 25, п/р № 26007051702554 в Донецьком РУ “Приватбанк” м.Донецька, МФО 335496, ЗКПО 14312453) на користь Державного підприємства об”єднання “Артемсіль” (м.Соледар, Донецької області, 84545, вул.Чкалова,1а, п/р № 260021 Соледарське відділення філії ПУМБ у м.Донецьку, МФО 335537, ЗКПО 00379790) основний борг у сумі 1 127грн. 12коп., витрати по сплаті держмита у сумі 102грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

В решті частині позову відмовити.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 29.06.2006р.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Подколзіна Л.Д.