Ухвала суду № 123595728, 06.12.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/281/24

н/п 1-кс/953/8933/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001350 від 22.11.2023 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5 , 2019 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

06.12.2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001350 від 22.11.2023 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що на підставі даних досудового розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою і в групі з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в умовах воєнного стану, вчинили напад на родину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я, як самого ОСОБА_12 так і членів його сім`ї, заволодівши майном, що належить ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинений в умовах воєнного стану.

13.02.2024 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

19.04.2024 ОСОБА_4 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Обґрунтованість пред`явленої підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від 03.07.2023; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_13 , від 05.07.2023; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 05.07.2023; рапортом співробітника СКП Чугуївського РУП ГУНП в Харківської області від 04.07.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 04.07.2023; рапортом заступника начальника ВБ в Харківській області (з дислокацією в м. Харків) 2 управління ГУ ВБ СБУ від 07.07.2023; протоколом огляду місця події від 07.07.2023;протоколом огляду місця події від 07.07.2023;протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_13 від 11.07.2023;протоколом пред`явлення речей для впізнання від 11.07.2023;протоколом обшуку від 15.07.2023;протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_14 від 01.08.2023;протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_13 від 22.01.2024;протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_12 від 22.01.2024;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2024 за участю ОСОБА_13 ;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2024 за участю ОСОБА_13 ;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2024 за участю ОСОБА_13 ;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2024 за участю ОСОБА_13 ;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2024 за участю ОСОБА_12 ;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2024 за участю ОСОБА_12 ;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2024 за участю ОСОБА_12 ;протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.01.2024 за участю ОСОБА_12 ;протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 від 29.01.2024;протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 від 29.01.2024;протоколом пред`явлення речей для впізнання за участю ОСОБА_12 від 29.01.2024; опрацьована інформація на абонентські номера та мобільні термінали якими користуються фігуранти по справі від 11.09.2023; протоколом НСРД від 12.09.2023; висновком експерта №СЕ-19/121-23/26121-ВЗ від 05.12.2023;протоколом огляду від 07.07.2023; висновком експерта №СЕ-19/121-23/16093-БЛ від 26.10.2023;протоколом обшуку від 07.07.2023; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

14.02.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_4 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

04.04.2024 першим заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000001350до трьох місяців, тобто до 13.05.2024 включно.

10.04.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_4 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, до 13.05.2024 включно.

22.04.2024 на підставі ст. 290 КПК України, підозрюваним ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та їх захисникам, потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000001350 від 22.11.2023 та надано доступ до матеріалів провадження, які складаються з 10 томів.

07.05.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_4 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, до 05.07.2024 включно.

02.07.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_15 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, до 30.08.2024 включно.

29.08.2024 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 27.10.2024 включно, але не більше ніж до проведення підготовчого судового засідання.

10.10.2024 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 08.12.2024 включно.

10.09.2024 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023220000001350 від 22.11.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 353 КК України та ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України направлено для розгляду до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

10.10.2024 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 08.12.2024 включно.

Орджонікідзевський районним судом м. Харкова підготовче засідання не проведено.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного суду від 05.11.2024 за клопотанням потерпілих Дягілевих у кримінальному провадженні № 12023220000001350 змінено територіальну підслідність, та справу передано на розгляд Чугуївського міського суду Харківської області.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 02.12.2024 призначено підготовче засідання на 04.12.2024, однак воно не відбулось, оскільки захисником обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_8 ОСОБА_16 заявлено відвід судді ОСОБА_17 .

Розгляд заяви про відвід призначено на 06.12.2024, таким чином, на теперішній час не проведено підготовче засідання у вказаному кримінальному провадженні, а строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 08.12.2024.

Згідно з ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Ризики, які враховані слідчим суддею під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу існують і на даний час, тому необхідно продовжити строк тримання під вартою, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, підстави застосування запобіжного заходу підозрюваному обґрунтовуються можливістю настання ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не перестали існувати, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду: ОСОБА_4 , усвідомлюючи реальність та невідворотність покарання, а також те, що у разі засудження за вчинення інкримінований злочин судом може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, будучи без запобіжного заходу, або при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від органу досудового розслідування, суду та намагатися уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. ОСОБА_4 є військовослужбовцем та може нести службу у тому числі в районі, де тривають бойові дії, та місцезнаходження військової частини в якій він несе військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації; і таким чином може спробувати переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання покарання; може впливати на потерпілих, свідків інших підозрюваних у кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному відомі анкетні дані, місця мешкання свідків, потерпілих, також може вчинити психологічний чи навіть фізичний вплив на них з метою зменшення вини, або взагалі з метою відмови від надання ними викривальних показань, для уникнення кримінальної відповідальності та покарання. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом; різик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності, у тому числі з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров`я, спрямовані на заволодіння майном у великих розмірах, вчинені в умовах воєнного стану. На теперішній час місце знаходження всіх осіб, причетних до вчинення вказаного правопорушення, не встановлено, а тому перебуваючи на волі може й в подальшому з цими особами продовжити кримінальне правопорушення чи вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відтак у сторони обвинувачення є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не втратили свою актуальність, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Також, слід врахувати положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення з погрозою застосуванням насильства, що свідчить про наявність у суду права не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, що в свою чергу надасть змогу досягнути завдань кримінального судочинства, можливо лише шляхом продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор в судовому засіданні підтримала подане клопотання, просила його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні причетність до інкримінованого злочину не визнав, від надання показань відмовився, щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави заперечував.

Захисник ОСОБА_6 , проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечувала, посилаючись на недоведеність причетності ОСОБА_4 до інкримінованого діяння, не доведенність продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, оскільки вони не підтверджені доказами, прокурором не доведено неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, клопотання прокурора обгрунтовується лише тяжкістю покарання. Захисник зазначила, що її підзахисний вперше притягається до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, є війсковослужбовцем, позитивно характеризується батьками, які допитані під час судового розгляду, позитивно характеризується за місцем проходження служби, має міцні cоціальні зв`язки, на підставі зазначеного просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Просила задовольнити клопотання подане стороною захисту про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту або визначити розмір застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в повній мірі забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість проходити подальшу службу.

Судом під час розгляду клопотання було заслухано свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які є батьками ОСОБА_4 , позитивно його охарактеризували як сина, чоловіка та батька.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст. 199 КПК України);

- наявність підстав, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (п.2 ч.3 ст.199 КПК України).

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: (1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; (2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ч. 3 ст. 197 КПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України). Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, яка наполягала на задоволенні клопотання, захисника, обвинуваченого, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, оскільки обставини, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, є доведеними.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути розглянуте згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Частиною 5 ст. 199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 . слідчий суддя керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків та спливу строків досудового розслідування.

Слідчим судею встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023220000001350 від 22.11.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 353 КК України та ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України направлено для розгляду до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.

10.10.2024 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова стосовно ОСОБА_4 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 08.12.2024 включно.

Орджонікідзевський районним судом м. Харкова підготовче засідання не проведено.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного суду від 05.11.2024 за клопотанням потерпілих Дягілевих у кримінальному провадженні № 12023220000001350 змінено територіальну підслідність, та справу передано на розгляд Чугуївського міського суду Харківської області.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 02.12.2024 призначено підготовче засідання на 04.12.2024, проте підготовче засідання не проведено, оскільки захисником обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_8 . ОСОБА_16 заявлено відвід судді ОСОБА_17 .

Розгляд заяви про відвід призначено на 06.12.2024, таким чином, на теперішній час не проведено підготовче засідання у вказаному кримінальному провадженні, а строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 08.12.2024.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, вчинений в умовах воєнного стану.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 виходячи з наданих стороною обвинувачення документів слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ним інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років з конфіскацією майна.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» пункт 88, «Erdagozv. Turkey» пункт 51, «Cebotari v. Moldova» пункт 48 «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Murray v. the United Kingdom». Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

При вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим та може вдатися до відповідних дій.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_4 не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Проте прокурором не надано підтвердження тому, що існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 з підстав наявної обгрунтовної підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопрушення, за таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність вказаного ризику.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконного впливу на потерпілого та свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, однак підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики та не можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою для запобігання ризикам.

Встановлені ризики не спростовуються тим, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має неповнолітню дитину, проходив до затримання війскову сулжбу та позитивно характеризується його батьками ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , яких було допитано у якості свідків та за місцем проходження служби. Це не вказує на те, що останнім можна запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відомостей про наявність тяжких хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню його під вартою, слідчій судді не надано.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі, застава, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий не буде достатнім запобіжним заходом, адже пов`язані з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.

Порушення домашнього арешту може зумовити лише ініціювання питання застосування до підозрюваного більш суворого запобіжного заходу.

Вирішуючи клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України на підставі наданих сторонами матеріалів враховує відомості про особу підозрюваного, вік та стан його здоров`я, майновий та сімейний стан, а саме те, що він, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації.

Приймаючи до уваги ризики, які продовжують існувати, конкретні обставини провадження та наявність обґрунтованої підозри щодо причетності до вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за вчинення якого можливе призначення покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років з конфіскацією майна, а також характер та ступінь суспільної небезпечності вказаного кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Суд враховує відомості про особу підозрюваного, проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

На підставі зазначеного клопотання сторони захисту про застосування домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

Щодо клопотання захисника про визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно п.2 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, визначення розміру застави є правом суду, а не його обов`язком.

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 даних про особу обвинуваченого його майнового та сімейного стану, тривалість застосуваня запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за можливе визначити заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 (сімсот п`ятдесят сім тисяч) гривень 00 копійок, яке буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

В разі внесення застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти та в такому випадку на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 199, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001350 від 22.11.2023 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187 КК України - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів - до 03 лютого 2025 року включно, але не більше ніж до проведення підготовчого судового засідання, в ДУ «Харківській слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_4 , заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 757 000 (сімсот п`ятдесят сім тисяч) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :

ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу - застава) до сплину терміну тримання під вартою.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 03 лютого 2025 року включно.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1