Рішення № 123594742, 01.12.2024, Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокуселище Петрове Справа № 941/502/24 Провадження № 2/941/277/24

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі - Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Петрове Кіровоградської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, мотивуючи тим, що 30.06.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір №4395969, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у строки, передбачені договором. Відповідач не виконує покладені на неї договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 33128 гривень 00 копійок. ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 03.05.2022 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» уклали договір факторингу №03-05/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступив на користь позивача право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №4395969 від 30.06.2021 року, згідно реєстру боржників, і в зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не виконує свої зобов`язання по договору, позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та сплачених судових витрат.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача надійшла заява в якій він просив відмовити в задоволенні позову наавши пояснення по суті позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна які вона посилається довести обставини, які мають значення для справи і на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, що передбачено статтею 83 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В ході судового розгляду встановлено, що 30.06.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір №4395969, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у строки, передбачені договором. Відповідач не виконує покладені на неї договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 33128 гривень 00 копійок. ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 03.05.2022 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» уклали договір факторингу №03-05/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступив на користь позивача право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №4395969 від 30.06.2021 року.

Тобто, між стронами було укладено електронний Договір № 4395969 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року (далі Правила) та які розміщені на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

З урахуванням вищезазначеного, позивач повинен надати докази, які б підвереджували, що саме відповідач була зареєстрована в інформаційно- телекомунікаційній системі, що саме відповідачем був отриманий логін та пароль в системі, що відповідачем було подано заявку на отримання кредиту, а також що відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами договору, та не надано доказів щодо зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу.

В матеріалах справи мається копія договору про надання споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, і паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису.

Але, позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) який належить саме відповідачу, що не дає підстав для задоволення позову.

Крім того, в пункті 2.1. вказаного Договору зазначається, що кошти кредиту надаються позивачем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно пункту 2.2. вказаного Договору сума кредиту(його частина) перераховується позивачем протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору.

Тобто в договорі вказаний номер карти і у якої зазначений номер становить НОМЕР_1 , але при цьому це не повний номер карти, а при шести невідомих варіантів становить 531441, і це за умови що цифри від 0 до 9 не будуть повторюватися.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року в справі № 161/16891/15-ц зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доводи позивача відносно того, що підтвердженням факту видачі відповідачу кредиту є інформація з листа ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 16.05.2022 року № 1968 щодо здійснення успішного переказу на безліч карток у тому числі на карку яка має номер НОМЕР_1 , не можна вважати достатнім доказом зазначеного факту з огляду на ненадання виписки з особового рахунку відповідача і персоналізації самої картки та належність її саме відповідачу.

Тобто, за таких обставинах відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% від простроченої суми за період з 25 листопада 2021 року по 18 грудня 2023 року та інфляційних втрат, нарахованих за період грудень 2021 року - червень 2023 року, то згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).

Але, як вбачається з умов кредитного договору від 30.06.2021 року його укладено строком на 30 днів, тобто до 30 липня 2021 року. Водночас, пунктом 4.3.1 договору передбачено автоматичну пролонгацію строку кредиту не більше ніж на 90 календарних днів у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом.

Про такі умови і строки наголошує сам Позивач, а відповідно строк виконання зобов`язань закінчується 28 жовтня 2021 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості сума заборгованості на 28 жовтня 2021 року становить 27946 гривень 70 копійок.

В свою чергу, нарахування заборгованості по відсоткам після закінчення строку дії кредитного договору тобто після 28.10.2021 року є неправомірним і необґрунтованим, що вбачається з правового висновку ВС у постанові від 14.02.2018 по справі №564/2199/15-ц.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Таким чином, підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат після 24 лютого 2022 року немає, і стягненню підлягають відповідні нарахування лише за період з 25 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Оскільки інфляція нараховується з наступного місяця після відповідної дати, тобто з листопада 2021 року, а сума заборгованості становить лише 27946 гривень 70 копійок то інфляція за листопад, грудень 2021 року, січень і лютий 2022 року буде становить 755 гривень 95 копійок.

А в період з 25 листопада 2021року по 23 лютого 2022 року 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 27946 гривень 70 копійок складає 587 гривень 37 копійок.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже позовні вимоги позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

Вказані правовідносини регулюються ст. 625 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 80, 81, 83 ЦПК України та Законом України «Про електронну комерцію».

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА`до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Петрівського районного суду

Кіровоградської області Ю. В. Шаєнко