Ухвала суду № 123594536, 06.12.2024, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1263/24

Номер провадження по справі 1-кп/387/177/24

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

06 грудня 2024 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

з секретарем судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 12024121100000190 від 27.05.2024 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 , громадянки України, не одруженої, на утриманні має четверо малолітніх дітей, не працюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121100000190 від 27.05.2024, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Судовий розгляд призначено на 14 годину 00 хвилин 05 грудня 2024 року.

В судовому засіданні 05 грудня 2024 року прокурором ОСОБА_6 подано клопотання про продовження запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченої у вигляді тримання під вартою. Прокурор просить продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 застосований до неї запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а судовий розгляд по кримінальному провадженню не закінчений. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та не відпали. Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу.

В судовому засіданні 05 грудня 2024 року судом оголошено перерву до 13 години 30 хвилин 06 грудня 2024 року з метою ознайомлення обвинуваченої з клопотанням прокурора.

При розгляді клопотання прокурор підтримав його вимоги. Також вказав, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, не зможуть забезпечити виконання покладених на неї процесуальних обов`язків.

Потерпіла, в заяві, що надійшла до суду 06.12.2024, підтримала клопотання прокурора, вказуючи на те, що більш м`який запобіжний захід, який попередньо було застосовано до обвинуваченої, не забезпечить виконання останньою покладених на неї процесуальних обов`язків. Також зазначила, що обвинувачена намагається вийти з-під варти на новорічні свята і бути зі своєю родиною, чого ніколи вже не відбудеться у родині потерпілої, оскільки обвинувачена позбавила її родину такої можливості.

Захисник заперечував проти клопотання прокурора, просив в його задоволенні відмовити та замінити на більш м`який, а саме у виді домашнього арешту, покликаючись на те, що прокурором не обґрунтовано та не конкретизовано ризиків обумовлених положеннями ст. 177 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 заперечила проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, просила застосувати щодо неї більш м`який запобіжних захід у виді домашнього арешту, обґрунтовуючи тим, що вона повністю визнала свою вину. При цьому просила врахувати, що розуміє наслідки скоєного та бажає пояснити своїм дітям та підготувати їх до таких наслідків.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та поданого клопотання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Згідно із частиною другою статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах "Нечипорук і Йонкало проти України", "Харченко проти України" та "Лабіта проти Італії", обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

До того ж у п. 114 рішення ЄСПЛ у справі "Темченко проти України" Суд зазначив, що він неодноразово встановлював у своїй практиці, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється абстрактно. Інакше кажучи, п. 3 ст. 5 Конвенції не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ч.1ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієїстатті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Судом встановлено, що слідчим суддею Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області 14.06.2024 відносно підозрюваної ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем її проживання строком до 10.08.2024.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23.07.2024 ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14.06.2024 скасовано. Застосовано до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 18 днів, тобто до 10 серпня 2024 року.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.08.2024 продовжено обвинуваченій ОСОБА_4 строк тримання під вартою, який визначено в межах строку досудового розслідування, без права внесення застави до 11.09.2024 включно.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.09.2024 продовжено обвинуваченій ОСОБА_4 строк тримання під вартою, який визначено в межах строку досудового розслідування, без права внесення застави до 11.10.2024 включно.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08.10.2024 продовжено обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без права внесення застави, до 07.12.2024 включно.

Особливість застосування тримання під вартою у судовому провадженні відповідно до чинного КПК України полягає в тому, що законодавець не визначив граничний строк тримання під вартою, натомість зобов`язав суд періодично здійснювати судовий контроль за доцільністю подальшого застосування запобіжного заходу.

Такий спосіб визначення тривалості тримання обвинуваченого під вартою під час судового провадження є прийнятним у практиці ЄСПЛ і відповідає міжнародним стандартам права на свободу й особисту недоторканість, що вимагають процедури перегляду законності тривалого застосування такого запобіжного заходу, яку в чинному КПК України гарантує ч. 3 ст. 331.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність.

Продовжуючи строк запобіжного заходу обвинуваченій суд виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого їй злочину, а також ризиків, передбачених п.1, 4 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, про наявність яких свідчать наступні обставини.

Так, обвинуваченій ОСОБА_4 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину проти життя особи (людини), за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п`ятнадцяти років. Судом враховується наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою злочину, особу обвинуваченої у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, а також особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка, з огляду на наведені вище обставини, може незаконно впливати на свідків та потерпілу в даному кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином, що унеможливлює обрання їй більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час не змінилися, а отже, ці ризики не зменшилися, і разом з наявністю обґрунтованої підозри є підставами для продовження строку запобіжного заходу.

При продовженні запобіжного заходу судом враховано також вік обвинуваченої, сімейний стан, її стан здоров`я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченої, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя.

Також варто зазначити, що продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останньої, виконання нею процесуальних обов`язків.

Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 ..

Судовий розгляд з об`єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу оскільки судом було встановлено, що зазначені вище ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення перерахованих вище ризиків та можливість зміни обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу не встановлено.

Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Також судом досліджувалось питання можливості застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, але, з урахуванням вищевказаних ризиків та характеру і тяжкості обвинувачення суд вважає, що такі заходи, які не пов`язані з тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого. А з огляду на зазначені обставини, ризики та суспільний інтерес у справі, який полягає у забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, превалює над правом обвинуваченої на свободу.

Суд зважає на доводи обвинуваченої та захисника, проте такі доводи не спростовують та не мінімізують наявних ризиків.

В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченої під вартою, в тому числі за станом здоров`я, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбаченіст. 177 КПК України.

Виходячи з наведеного, наявні підстави свідчать про обґрунтованість клопотання прокурора, тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу в умовах ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», на 60 днів, а саме до 14 год. 25 хв. 04 лютого 2025 року.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України суд

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 14 години 25 хвилин 04 лютого 2025 року без визначення застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору, потерпілій та направити для відома та виконання Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор».

Дату закінчення дії ухвали суду встановити: 14 година 25 хвилин 04 лютого 2025 року.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та оголошено 09 грудня 2024 року о 13 годині 20 хвилин.

Суддя ОСОБА_1