Рішення № 123594425, 09.12.2024, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1341/24

Провадження № 2/375/574/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Киричок В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 104555283 від 18.11.2021 в розмірі 78 993,20 грн, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18.11.2021 між первісним кредитором-ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №104555283. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем з у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 22 000,00 грн на банківську карту НОМЕР_1 , що належить відповідачу, свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконав, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в сумі 78 993,20 грн.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 104555283 від 18.11.2021.

В подальшому, 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 104555283 від 18.11.2021.

17.07.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу № 17/07/24, відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму 78993,20 грн.

02.09.2024 у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Банах-Кокус О.В.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 17.09.2024 було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. В позовній заяві заявлено про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та дату судового засідання повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до статті 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд постановив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.11.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 104555283 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, який було направлено позичальнику та який було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 18.11.2021 о 23:50:32 год.

28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01, та позивач вказує, що до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 104555283 від 18.11.2021.

05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, та позивач вказує, що відповідно до умов реєстру прав вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 104555283 від 18.11.2021.

В подальшому, 17.07.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та позивачем ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу № 17/07/24.

Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №17/07/24 від 17.07.2024 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму 78993,20 грн.

На підставі досліджених вище доказів суд дійшов висновку, що на момент укладення договору факторингу в 2018 році ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та боржником ОСОБА_1 , тобто у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу від 28.11.2018.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що оскільки ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги відносно боржника ОСОБА_1 у зобов`язанні не набуло, а тому таке право не могло бути в подальшому передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05.08.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", яке, в свою чергу, не могло передати таке право позивачу ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" за договором факторингу від 17.07.2024.

З урахуванням наведеного, суд вважає, позивач ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" є неналежним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки товариство не набуло права вимагати від боржника ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 18.11.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК).

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі N 752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорювані відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був укладений між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 18.11.2021, натомість, договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги ТОВ "Таліон Плюс", був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , і у первісного кредитора не виникло право вимоги за неіснуючим зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу від 28.11.2018.

Оскільки ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги відносно відповідача, як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі договору факторингу від 05.08.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", яке, у свою чергу, не могло передати таке право в подальшому на підставі договору факторингу від 17.07.2024 Таким чином, ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитним договором № 104555283, укладеним 18.11.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .

Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що договір факторингу укладений між первісним кредитором ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" 28.11.2018, до моменту виникнення у первісного кредитора права вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним 18.11.2021, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованості за кредитним договором № 104555283, укладеним 18.11.2021 між ТОВ"Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , оскільки на момент відступлення права вимоги шляхом укладення договору факторингу вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення.

Доводи сторони позивача про те, що договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, на підставі якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було передано ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги до відповідача за кредитним договором № 104555283, був чинний на момент укладення позивачем договору факторингу, що викладені у позові, суд вважає необґрунтованими, оскільки додатковими угодами лише продовжувався строк дії договору факторингу, який укладений між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", при цьому, обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 додатковою угодою не змінений, по своїй суті вона не є новим договором факторингу, і не свідчить жодним чином про перехід до ТОВ "Таліон Плюс" від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до відповідача у даній справі за кредитним договором № 104555283, який було укладено 18.11.2021.

Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті шостої Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, позивачем не доведено достатніми доказами те, що до ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" перейшло право вимоги за кредитним договором, отже позивач не набув прав нового кредитора за вказаним кредитним договором, а тому його права не порушені, і як наслідок не підлягають судовому захисту.

З огляду на викладене в позові належить відмовити з наведених вище підстав.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 6-13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс2005.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 9 грудня 2024 року.

Суддя Олена БАНАХ-КОКУС