Рішення № 123594336, 14.10.2024, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Дата ухвалення
14.10.2024
Номер справи
369/2994/24
Номер документу
123594336
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 369/2994/24

Провадження № 2/369/4277/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Липченко О.С.

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року позивачка звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила дівчинку - ОСОБА_4 . 27 грудня 2022 року реєстратором Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі заяви гр. ОСОБА_2 від 23.12.2022 №80-22.28-39 внесені зміни до актового запису №485 ОСОБА_4 , а саме: відомості про дитини прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 ; по-батькові ОСОБА_7 змінено на ОСОБА_8 ; відомості про батька прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 ; ім`я ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 ; по батькові ОСОБА_11 змінено на ОСОБА_12 ; дата народження інформація відсутня змінено на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після її смерті залишилося двоє малолітніх дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перебувають у неї під опікою за рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради та влаштовані на тимчасове проживання до позивачки (бабусі) ОСОБА_1 .

Вкаазала, що малолітня ОСОБА_15 з народження проживала з нею та прабабусею - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 . Утриманням, вихованням, забезпеченням медичним обстеженням та лікуванням малолітньої ОСОБА_17 займалися лише вони, а відповідача ОСОБА_2 ніколи не бачили, до дитини він жодного разу не приходив. Тільки після смерті ОСОБА_3 їй стало відомо про зміну прізвища та по батькові її онуки ОСОБА_18 . Крім того, позивачці стало відомо, що ОСОБА_2 визнав батьківство трьох різних дітей, а 17.12.2022 року уклав шлюб з громадянкою ОСОБА_19 .

Згідно висновку органу опіки та піклування Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , гр. ОСОБА_2 вважається таким, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не проявляє батьківської турботи до доньки.

На підставі вищевикладеного, просила суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; призначити ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном малолітньої дитини ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягнути з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття на користь майбутнього опікуна.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено учасникам процесу строки на подачу до суду заяв по суті справи.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року задоволено клопотання позивача, витребувано у Прикордонної служби України інформацію, щодо перетину кордону (виїзду за межі України) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України за останні 3 роки.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2024 року витребувано з Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Білогородська, 134-Б, м. Боярка, 08153) належним чином засвідчені копії документів на підставі, яких було внесено зміни про внесення відомостей про визнання батьківства ОСОБА_2 в актовий запис про народження №00091588260 ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 червня 2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

24 липня 2024 року від Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) на виконання ухвали суду від 14.06.2024 року надійшов лист№836/30.25-27 від 11.07.2024 року з належним чином засвідчені копії документів на підставі, яких було внесено зміни про внесення відомостей про визнання батьківства ОСОБА_2 в актовий запис про народження №00091588260 ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З листа Головного центру спеціальної інформації Державної прикордонної служби вбачається, що ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 24.04.2024 року перетнув державний кордон України.

Враховуючи те, що судом були використані передбачені чинним законодавством способи для повідомлення відповідача про розгляд справи, та приймаючи до уваги той факт, що наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд зі згоди позивача у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

27 грудня 2022 року реєстратором Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі заяви гр. ОСОБА_2 від 23.12.2022 №80-22.28-39 внесені зміни до актового запису №485 ОСОБА_4 , а саме: відомості про дитини прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 ; по батькові ОСОБА_7 змінено на ОСОБА_8 ; відомості про батька прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 ; ім`я ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 ; по батькові ОСОБА_11 змінено на ОСОБА_12 ; дата народження інформація відсутня змінено на 05.05.1989.

Мати малолітньої ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до наказу начальника Служби у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради від 06.12.2023 року № 261 «» Про тимчасове влаштування ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » влаштована на тимчасове проживання до позивачки (бабусі) ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст. 164 СК України батько або матір дитини можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України в постанові за № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зокрема п.п. 15, 16, роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення відповідачів батьківських прав, позивач посилається на те, що відповідач покладених на нього батьківських обов`язків виховувати та утримувати свою дитину не виконує протягом тривалого часу, не здійснює жодних дій, спрямованих на її виховання.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків як позбавлення батьківських прав.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Як передбачено ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Стаття 164 СК України чітко встановлює перелік підстав позбавлення батьків батьківських прав. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Як випливає з Рішення Європейського суду з прав людини справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Згідно статей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

За роз`ясненнями п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р., позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За змістом п. 16 вищевказаної Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд враховує, що відповідач свідомо подав заяву про визнання батьківства, тому свідомо брав на себе обовязок по утриманню дитини, незважаючи не те, чи перебуває він на території України чи знаходиться за кордоном. До суду відповідач не надав жодного доказу або ж свої заперечення щодо недоцільності позбавлення його батьківських прав та відсутності його вини у невиконанні своїх обов`язків по догляду та вихованню малолітньої дитини, тому суд враховує лише ті докази, які містяться в матеріалах справи та вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків. Тому позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_21 та призначення позивача його опікуном, суд виходить з наступного.

Статтею 243 Сімейного кодексу України визначено, що опіка над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

У статті 58 Цивільного кодексу України зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування.

Згідно до ч.3 ст. 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу України, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Частиною 4 ст. 167 Сімейного кодексу України передбачено, якщо дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.

Згідно ст. 244 Сімейного Кодексу України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Відповідно до ст. 249 Сімейного Кодексу України, опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Бучанського району Київської області Вишневої міської ради, громадянка ОСОБА_1 може бути опікуном

Також, судом встановлено, що вихованням, піклуванням, утриманням малолітньої ОСОБА_21 , з народження займається її бабуся , яка забезпечує його харчуванням, лікуванням, піклується про його фізичний та духовний розвиток, саме вона створила умови для розвитку та росту дитини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я, забезпечена житлом, має сталий дохід, до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про обґрунтованість вимоги позивача ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення дитині ОСОБА_21 опікуна, так яка дана вимога ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову а відтак, вимога позивача підлягає задоволенню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 21.02.2024 року, у розмірі 1/4 частини доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Керуючись ст. 12-13, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Призначити ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном малолітньої дитини ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.01.2024 року і до досягнення дитиною повноліття на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 06 листопада 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ

Часті запитання

Який тип судового документу № 123594336 ?

Документ № 123594336 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 123594336 ?

Дата ухвалення - 14.10.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 123594336 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 123594336 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 123594336, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Судове рішення № 123594336, Києво-Святошинський районний суд Київської області було прийнято 14.10.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 123594336 відноситься до справи № 369/2994/24

Це рішення відноситься до справи № 369/2994/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 123594335
Наступний документ : 123594337