Ухвала суду № 123580347, 05.12.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні відводу судді

05 грудня 2024 року №320/48168/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження питання про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-003/2023 від 27 жовтня 2023 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 заяву представника Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачем процесуальними правами - задоволено частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення №Х-003/2023 від 27 жовтня 2023 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - залишено без розгляду.

В задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року скасовано.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

17.10.2024 до суду надійшли матеріали справи №320/48168/23 та 22.10.2024 передані до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

03.12.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С.

В обґрунтування заяви зазначено, що суддя умисно затягує розгляд справи, через що подано скаргу до ВРП. Вказано, що суддя не читає матеріали справи, доказом є апеляція на ухвалу судді від 12 листопада 2024 року №320/48168/23, згідно якої вбачається, що суддя виносить рішення формально, без вивчення доводів сторін та матеріалів справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року заява ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С. в адміністративній справі №320/48168/23 визнано необґрунтованою, передано матеріали справи №320/48168/23 для вирішення питання про відвід судді Парненко В.С. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Панченко Н.Д.

Перевіривши доводи та аргументи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Згідно з ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, ч.4 ст.36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

У заяві про відвід судді Парненко В.С. позивач зазначив, що суддя не здійснила розгляд справи та не ухвалила рішення за результатами розгляду справи у встановлені КАС України строки, з приводу чого позивачем була подана відповідна скарга до Вищої ради правосуддя.

Оцінюючи заяву позивача про відвід судді Парненко В.С. суд зазначає наступне.

Однією з основних засад здійснення адміністративного судочинства, відповідно до положень ст.2 КАС України є розумність строків розгляду справи судом.

Пунктом 11 частини першої статті 4 КАС України, визначено, що розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах "Федіна проти України" від 2 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 8 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 2 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 5 лютого 2004 року тощо).

Таким чином, розумність строку повинна оцінюватись через призму наведених вище критеріїв на предмет можливості розгляду справи протягом більш або менш тривалого строку. Отже, навіть значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною з урахуванням певних індивідуальних обставин. У такому разі необхідно приділити особливу увагу тому, які саме причини зумовили більш тривалий розгляд справи та призвели до пропуску строків розгляду, встановлених законодавством.

У рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії»). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

У пункті 116 рішення у справі «Вергельський проти України» зазначено: «Суд зауважує, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів».

Суд зазначає, що дотримання процесуальних строків розгляду справ наразі є неможливим у зв`язку з надмірним навантаженням суддів Київського окружного адміністративного суду, яке спричинено ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва.

Після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва виникла потреба у розподілі справ, які перебували у його провадженні, між суддями Київського окружного адміністративного суду. Цей процес призвів до значного збільшення навантаження на суддів, які вже й так мали у провадженні справи.

Це свідчить про значний приріст справ, які мають бути розглянуті, та вказує на зростання навантаження на суддю.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 3237/0/15-20 від 24 листопада 2020 року рекомендовано Державній судовій адміністрації України та Раді суддів України застосовувати показники середньої тривалості розгляду судових справ при ухваленні рішень та здійсненні заходів з питань організаційного забезпечення діяльності судів. Так, відповідно до вказаних показників середній час, необхідний для розгляду окружними адміністративними судами, зокрема, справ адміністративного судочинства становить 597 хв (9 год 57 хв).

Отже, з урахуванням 8 годинного робочого дня, при середній кількості робочих днів на місяць - 21, нормою розгляду за календарний місяць є 17 справ (8 год х 21 день : 9 год 57 хв).

Із наведеного розрахунку убачається, що дотримання засад своєчасності розгляду справи не може не корелювати із кількістю справ у провадженні судді, при цьому, виходячи із розрахункового часу, визначеного Вищою радою правосуддя, кількість розглянутих справ значно перевищує рекомендовані норми, навіть без урахування щорічної відпустки та тимчасової втрати працездатності.

У зв`язку з цим, наразі судді Київського окружного адміністративного суду знаходяться в ситуації, в якій вони не можуть дотримуватися процесуальних строків розгляду справ з об`єктивних причин.

Крім цього, позивач, ймовірно, не враховує, що справа №320/48168/23 з квітня 2024 року по жовтень 2024 року була за межами Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з розглядом Шостим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на ухвалу від 02.04.2024 року.

Враховуючи вказане, несвоєчасний розгляд справи не свідчить про сумніви у неупередженості або об`єктивності судді Парненко В.С.

Стосовно обґрунтування позивачем заяви про відвід судді Парненко В.С. тією обставиною, що позивачем було подано скаргу щодо дисциплінарного проступку судді Парненко В.С. до Вищої ради правосуддя суд зазначає про таке.

Подання скарги не свідчить про упередженість судді під час розгляду справи, а тому не може бути підставою для відводу. Заявлення відводу судді є процесуальним правом учасників справи.

Згідно з рішенням Ради суддів України від 08.06.2017 року № 34, наявність скарги щодо судді у провадженні ВРП не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.

Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень права будь-якої особи на звернення до ВРП із скаргою стосовно дисциплінарного проступку судді, в тому числі й обмежень щодо звернення учасника судового провадження з дисциплінарною скаргою до закінчення судового розгляду справи.

У зв`язку із цим, саме лише подання учасником судового провадження скарги на дії судді до ВРП не перешкоджає судді продовжувати судовий розгляд та виконувати обов`язок справедливо, безсторонньо та своєчасно вирішувати справу відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства та не спричиняє конфлікту інтересів.

При цьому, що право подавати скарги на дії судді до ВРП можна віднести до одного із засобів контролю за діяльністю судді під час здійснення ним правосуддя, і в жодному разі можливість скористатися таким правом не є способом усунення певного судді від здійснення посадових обов`язків у конкретній справі за бажанням конкретних осіб.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді, суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Щодо суб`єктивного критерію, то він полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Що стосується об`єктивного критерію, то побоювання позивачів, що головуючий суддя є небезстороннім, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, позаяк по своїй суті вони є гіпотетичними і не підтверджуються такими фактами, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості судді. Жодних обставин, які б підтверджували, що головуючий суддя матиме упередженість щодо прийняття рішення у справі, окрім незгоди з процесуальними діями судді, у заяві про відвід не наведено.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24 лютого 1993 р. № 255), п. 42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява № 33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

При цьому суд вважає, що наявність об`єктивного критерію має визначатися виходячи з об`єктивно існуючих обставин, тобто обставин, які існували та існують поза волею учасників процесу. Суд звертає увагу на те, що в даному випадку, незгода з процесуальними діями судді у даній справі є волевиявленням самого заявника.

Натомість, будь-яких посилань на наявність суб`єктивного критерію, тобто вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи безсторонності, заявником не зазначено.

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73903174).

Отже, виходячи з викладеного вище в сукупності та виходячи з аналізу аргументів позивача вбачається, що останній фактично не погоджується з терміном розгляду справи та з процесуальними рішеннями судді, що в свою чергу, з урахуванням приписів процесуального законодавства, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви заявника та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.36, 39, 40, 41, 243, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Панченко Н.Д.