Рішення № 123580057, 06.12.2024, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року Справа № 280/9002/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року по справі №280/7355/21 та незастосування при цьому коефіцієнту 1,8 при розрахунку посадового окладу, а також зниженні відсотку надбавки за вислугу років з 39-ти до 35-ти;

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови виготовити нову довідку про грошове забезпечення для нарахування пенсії, в якій при розрахунку посадового окладу застосувати тарифний розряд «20»;

зобов`язати відповідача виготовити нову довідку про грошове забезпечення для нарахування пенсії позивачу з урахуванням рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/54/24 та по справі №280/7355/21, застосовуючи розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2023 року (2684 грн), відповідно до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №708 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за доступ до державної таємниці 10%, надбавки за особливості проходження служби 65%, премії 140%, застосовуючи коефіцієнт 1,8 для розрахунку посадового окладу, застосовуючи відсоток «39» для нарахування надбавки за вислугу років та застосовуючи тарифний розряд «20» та направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він отримав від відповідача довідку про грошове забезпечення №1297/с від 29.08.2024. З даної довідки про грошове забезпечення вбачається, що відповідачем при виготовлені довідки, не було застосовано: коефіцієнт 1,8 при розрахунку посадового окладу, відсоток 39 за вислугу років було зменшено до 35; на відміну від попередніх трьох довідок про грошове забезпечення (№831/с від 22.11.23; №455/с від 02.05.24 ; №1082/1 /с від 26.07.24), де був застосований коефіцієнт 1,8 та відсоток 39, що передбачено змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №729 від 14 липня 2021 року до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу». Крім того, відповідачем, при виготовлені довідки про грошове забезпечення, був занижений тарифний розряд з «20» до «19». На звернення позивача з проханням усунути зазначені недоліки, відповідачем було відмовлено у задоволенні його прохання. Вважає, що відповідачем були порушені його права при виконанні рішення суду по справі №280/54/24, та припиняючи при цьому, виконувати інше рішення суду по справі №280/7355/21, а також занижуючи тарифний розряд.

Ухвалою від 01.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області). Розгляд справи призначено без виклику сторін.

17.10.2024 засобами системи «Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення щодо позову. В поясненнях пенсійний орган посилається на те, що для вирішення питання про наявність у позивача права на отримання довідок про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 необхідно встановити, чи відбулось зростання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Відповідно до статті 7 Закону України «По державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні. Аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів військовослужбовців, у порівнянні з 01.01.2018, змінився з 01.01.2020 (з урахуванням дати скасування в судовому порядку пункту 4 Постанови №704 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18). За наведених обставин, підстави для видачі довідок про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача станом 01.01.2023 з підстав, з яких заявлено позов (зміна розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року),- відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

29.10.2024 засобами системи «Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідку для перерахунку пенсії вимагає від останнього. Зазначений факт вже свідчить про те, що позивач не належить до категорії пенсіонерів, на яку розповсюджуються правила застосування коефіцієнту, встановленого для військовослужбовців розвідувальних органів. Проте, якщо позивач бажає отримати довідку про грошове забезпечення із значенням вказаного коефіцієнту, він має звернутись до розвідувального органу Міноборони. ІНФОРМАЦІЯ_4 у цьому питанні не є належним відповідачем. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2021 по справі №280/7355/21, яке набрало законної сили, було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виготовити довідку про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії ОСОБА_1 з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №729 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704».

На виконання вимог вищезазначеного судового рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 було виготовлено та направлено до ГУ ПФУ в Запорізькій області довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 04 травня 2022 року №2723/с.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 по справі №280/1031/23, яке набрало законної сили, було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 виготовити оновлену Довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог ст.ст.43, 63 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 цієї Постанови та надіслати її до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем була виготовлена довідка про грошове забезпечення для нарахування пенсії №831/с від 22.11.2023 станом на 01.01.2023, в якій зазначені наступні види грошового забезпечення для обчислення пенсії: посадовий оклад: ТР 19 (2684 * 2,48 *1,8) 11980,00 грн.; оклад за військове звання: підполковник (2684 * 0,76) 2040,00 грн.; надбавка за вислугу років: 39% - 5467,80 грн.; надбавка за доступ до державної таємниці: 10% - 1198,00 грн.; надбавка за особливості проходження військової служби: 65%: - 8316,44 грн.; премія: 140% - 11011,80 грн. Всього для обчислення пенсії 40014,03 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2024 по справі №280/54/24, яке набрало законної сили, було зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 підготувати нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за доступ до державної таємниці 10%, надбавки за особливості проходження служби 65%, премії 140%, для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2023.

На виконання рішення суду по справі №280/54/24 від 28.02.2024 відповідачем була виготовлена довідка про грошове забезпечення для нарахування пенсії №455/с від 02.05.2024 станом на 01.01.2023, в якій зазначені наступні види грошового забезпечення для обчислення пенсії: посадовий оклад: ТР 19 (2684 * 2,48 *1,8) 11990,00 грн.; оклад за військове звання: майор (2684 * 0,76) 2040,00 грн.; надбавка за вислугу років (3% від ПОх13 календ.років): 39% - 4676,00 грн.; надбавка за доступ до державної таємниці: 10% - 1199,00 грн.; надбавка за особливості проходження військової служби: 65%: - 5158,99 грн.; премія: 140% - 6118,00 грн. Всього для обчислення пенсії 31181,99 грн.

25.07.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив виготовити нову довідку про розмір грошового забезпечення, в якій застосувати тарифний розряд «20».

Листом від 29.07.2024 за №5332/с позивача було повідомлено, що згідно додатку 21 Наказу «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» №90 від 01.03.2018 (із змінами). Схема тарифних розрядів за основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України рот (батарей), у тому числі рот (батарей) кадру (крім окремої роти (батареї), роти (батареї) спеціального призначення, навчальної, дисциплінарної, медичної), установлено для командира роти тарифний розряд 19.

Ураховуючи зазначене, під час складання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій відповідно до рішень судів, якими тарифний розряд визначено вірно.

Також у липні 2024 року від позивача до суду надійшла заява (в порядку ст.383 КАС України) про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, в якій заявник просив суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року по справі №280/54/24;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 виготовити оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року по справі №280/54/24, зазначивши наступні складові довідки: посадовий оклад ТР 19 (2684 х 2,48 х 1,8) 11981 грн.; оклад за військовим званням: майор 2684 х 0,76 2040 грн.; надбавка за вислугу років 39% - 5468 грн.; надбавка за доступ до державної таємниці 1198 грн; надбавка за особливості проходження військової служби 65% - 12667 грн.; премія 140% від посадового окладу 16773 грн.; всього 50127 грн.

Ухвалою суду від 25 липня 2024 року призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №280/54/24 в порядку письмового провадження.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2024 по справі №280/54/24: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року по справі №280/54/24 в частині визначення у довідці №1082/1/с від 26.07.2024 про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за особливості проходження військової служби та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1762,00 грн); зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення, та усунути порушення права ОСОБА_1 .

Також, з матеріалів справи вбачається, що після звернення до суду з заявою в порядку ст.383 КАС України, позивачем від відповідача була отримана ще одна довідка №1082/1/с від 26.07.2024 про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, в якій зазначений наступний розрахунок грошового забезпечення: посадовий оклад: ТР 19 (2684 * 2,48 *1,8) 11990,00 грн.; оклад за військове звання: майор (2684 * 0,76) 2040,00 грн.; надбавка за вислугу років (3% від ПОх13 календ.років): 39% - 5471,70 грн.; надбавка за доступ до державної таємниці: 10% - 1199,00 грн.; надбавка за особливості проходження військової служби: 65%: - 8318,70 грн.; премія: 140% - 11018,00 грн. Всього для обчислення пенсії 40037,40 грн.

На виконання ухвали суду від 16.08.2024 по справі №280/54/24 відповідачем виготовлена оновлена довідка про грошове забезпечення для нарахування пенсії ОСОБА_1 №1297/с від 29.08.2024 станом на 01.01.2023, в якій зазначено такий розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу: посадовий оклад: ТР 19 (2684 * 2,48) 6660,00 грн.; оклад за військове звання: майор (2684 * 0,76) 2040,00 грн.; надбавка за вислугу років 35% - 3045,00 грн.; надбавка за доступ до державної таємниці: 10% - 666,00 грн.; надбавка за особливості проходження військової служби: 65%: - 7634,25 грн.; премія: 140% - 9324,00 грн. Всього для обчислення пенсії 29369,25 грн.

Вважаючи, що відповідачем не вірно розрахований розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 01.01.1992 (Закон - №2262-ХІІ).

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За змістом частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наведена норма безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення (постанова Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18).

Водночас, питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону, згідно частин 1, 2, 4 якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону проводиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Відповідно вимог частини 4 статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45).

Пунктом 1 Порядку №45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено Постановою №704.

Пунктом 2 Постанови №704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2023 №481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, та викладено його у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Водночас, вказані зміни набули чинності з 20.05.2023, отже, на момент спірних правовідносин (01.01.2023) підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведеного на підставі рішення Кабінету Міністрів України, позаяк саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу, з якого пенсіонер звільнився зі служби, відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Отже, після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, п.4 Постанови №704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Між тим, згідно п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинність 01.01.2017, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням має обраховуватись з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, так як застосування останнього передбачалось скасованими положеннями Постанови №103.

Також слід враховувати правовий висновок Верховного Суду, за змістом якого суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (зокрема підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19), а тому у даній справі основним є з`ясування того, чи не суперечили норми постанови Уряду правовим актам вищої юридичної сили.

У постанові від 12 вересня 2022 року у справі №500/1813/21 Верховний Суд дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік (2020, 2021, 2022), у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Такий висновок у подальшому неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 вересня 2022 року у справі №500/3840/21, від 16 листопада 2022 року у справі №120/648/22-а, від 15 лютого 2023 року у справі №120/6288/21-а, від 27 лютого 2023 року у справі №640/11131/21, від 22 березня 2023 року у справі №340/10333/21, від 27 березня 2023 року у справі №280/11480/21, від 29 березня 2023 року у справі №640/8668/21, від 30 березня 2023 року у справі №320/9431/21, від 08 травня 2023 року у справі №520/12159/21, від 09 травня 2023 року у справі №380/5158/22 та інших.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та зростання розміру грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача з 01.01.2023 виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII.

На підставі зазначених норм та на виконання рішення суду від 28.02.2024 по справі №280/54/24, а також ухвали від 16.08.2024 по цій же справі, відповідачем було виготовлено нову (оновлену) довідку про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії ОСОБА_1 за №1297/с від 29.08.2024, проте позивач вважає, що йому не вірно розрахований розмір грошового забезпечення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача виготовити нову довідку про грошове забезпечення для нарахування пенсії, застосовуючи розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), відповідно до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №708 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за доступ до державної таємниці 10%, надбавки за особливості проходження служби 65%, премії 140%.

Суд зазначає, що вказані вимоги вже були предметом спору по справі №280/54/24.

Отже вимоги позивача, в цій частині, фактично стосуються неналежного (не повного) виконання рішення суду по справі №280/54/24.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно зі ч. 1 ст. 325, ст.370 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece №07/1995/613/701).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Отже, у разі невиконання (неналежного виконання) рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

У Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України.

Згідно з положеннями ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та Кодекс адміністративного судочинства України

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справам (в даному випадку) №280/7355/21 та №280/54/24, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 29.07.2021 у справі №460/350/19.

Таким чином, оскільки позивачем по суті частково заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного виконання (неналежного виконання) вищевказаних рішень суду, то відповідно, ним невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права.

Суд зауважує, що законодавством встановлено відповідний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які не було вчинено позивачем. Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а навпаки створює новий спір, який пов`язаний з іншим спором, який вирішений судовим рішенням однак його виконання не є завершеним.

Отже, в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.

Аналогічних правових висновків дійшла ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ в рішеннях від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного позовні вимоги, в цій частині, заявлені необґрунтовано та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині застосовуючи коефіцієнт 1,8 для розрахунку посадового окладу.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилається на пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в якому зазначено: «Установити, що посадові оклади військовослужбовців розвідувальних органів (крім військовослужбовців строкової військової служби) встановлюються відповідно до розмірів посадових окладів, установлених цією постановою для відповідних посад військовослужбовців Збройних Сил (додаток 2), із коефіцієнтом:

для військовослужбовців кадрового складу - 1,8;

для військовослужбовців, які не належать до кадрового складу, - 1,4.

Однак, позивач не проходив службу в розвідувальному органі. Згідно інформації наявній в матеріалах справи, він проходив службу на посаді командира розвідувальної 235 роти гвардійського мотострілецького полку НОМЕР_1 гвардійської мотострілецької дивізії.

Зазначений підрозділ не відноситься до системи розвідувальних органів (докази іншого матеріали справи не містять). Так, у відповідності до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до пункту 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. №45 на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються на осіб, які звільнені із служби:

у військових частинах Збройних Сил, підпорядкованих керівнику розвідувального органу Міноборони, - розвідувальним органом Міноборони за відповідними посадами у Збройних Силах на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Отже, позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , довідку для перерахунку пенсії вимагає від останнього. Зазначений факт підтверджує те, що позивач не належить до категорії пенсіонерів, на яку розповсюджуються правила застосування коефіцієнту, встановленого для військовослужбовців розвідувальних органів.

З урахуванням викладеного в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині застосовування відсотку «39» для нарахування надбавки за вислугу років.

Додаток №16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 визначає розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, а саме: 25, 30, 35, 40, 45, 50, тобто законодавством не передбачена надбавка за вислугу років 39%.

Зазначений додаток до постанови №704 не передбачає надбавку в розмірі 39%.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років станом на 01.08.2017 позивачу призначена пенсія за вислугу років з 04.07.1992.

Станом на 01.08.2017 процентна надбавка за вислугу років складала 25%.

Позивачем нормативно та документально не доведено, що він має право на надбавку за вислугу років в розмірі 39%, в зв`язку з чим в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, як в необґрунтованій.

Щодо позовних вимог в частині застосування тарифного розряд «20».

На обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначив: «Так, до введення в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», посадовий оклад моєї пенсії складав 1050 грн., що підтверджується розрахунком, станом на 01.08.2017, та відповідає 20 му тарифному розряду у відповідності до Додатку 23 Наказу Міністра Оборони України №90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» від 01.03.2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018 року за №315/31767».

Проте суд не погоджується з даним твердженням позивача з огляду на наступне.

В примітках до Додатку 23 Наказу Міністра Оборони України №90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» від 01.03.2018, зазначено, що ця Схема застосовується для встановлення співвідношення розмірів посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, які не визначені у схемах, наведених у додатках 1-22 за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Як вже зазначалось вище, позивач проходив службу на посаді командира розвідувальної 235 роти гвардійського мотострілецького полку 81 гвардійської мотострілецької дивізії.

Схема тарифних розрядів за основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України рот (батарей), у тому числі рот (батарей) кадру (крім окремої роти (батареї), роти (батареї) спеціального призначення, навчальної, дисциплінарної, медичної) встановлена Додатком 21 до наказу Міністерства оборони України 01.03.2018 №90.

Відповідно до вказаного додатку Командир роти, батареї має «19» тарифний розряд, про що правомірно було зазначено відповідачем в усіх довідках.

З огляду на вказане дана вимога також заявлена необґрунтовано та не підлягає задоволенню.

Щодо інших посилань позивача, то суд звертає увагу на положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (Consultative Council of European Judges) щодо якості судових рішень (пункти 32-41), про те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (European Court of Human Rights; далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89)), «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine) заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58)): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29)).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Обставини в адміністративній справі встановлені повно та всебічно, інші доводи позивача висновків суду не спростовують, а отже не потребують детальних відповідей.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд не встановив протиправності дій відповідача при проведенні розрахунку страхового стажу позивача, в зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову судом відмовлено, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано «06» грудня 2024 року.

СуддяР.В.Кисіль