Рішення № 12357464, 04.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2010 р. Справа № 01/96-10

вх. № 8691/5-01

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сеник С.Г., довіреність б/н від 09.06.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПАТ "МТС Україна", м. Київ

до ПП "Чумацький шлях-Харків", м. Харків

про стягнення 660,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 660,69 грн. заборгованості. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання в частині оплати послуг за Договором про надання безпровідного доступу до мережі Інтернет №4551516, укладеного між сторонами 15.12.2008 року та Додаткової угоди до нього №4167328 від 15.12.2008 р.

Представник позивача до початку судового засідання звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству України, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх.

Відповідач у призначене судове засідання 25.10.2010 р., 04.11.2010 р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надав, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

15.12.2008 року між сторонами було укладено Договір про надання безпровідного доступу до мережі Інтернет №4551516 та Додаткову угоду до нього №4167328 від 15.12.2008 р..

Відповідно до вказаного Договору та Додаткової угоди позивач зобов’язався надавати послуги безпровідного доступу до мережі Інтернет на номер телефону 000068202, а відповідач зобов’язався користуватися наданими послугами та сплачувати їх вартість відповідно до умов вказаного Договору та Додаткової угоди.

Відповідачу було надано особовий рахунок № 1.11335692.

Згідно з умовами Договору, Додаткової угоди та Правил користування мережами стільникового зв’язку, як складовою частиною договору, в разі затримки оплати оператор має право відмовити абоненту в подальшому наданні послуги та розірвати цей договір. Призупинення надання послуги та розірвання договору не звільняє абонента від оплати суми заборгованості та виплати неустойки.

Судом встановлено, що 28.03.2010 р. позивач розірвав вищевказаний Договір про надання послуг мобільного зв’язку та на підставі п. 1.4. Додаткової угоди нарахував договірну санкцію.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за вищевказаним Договором та Додатковою угодою виконав належним чином, надавав відповідачеві послуги з доступу до мережі Інтернет. Але відповідач свої зобов’язання по оплаті виконував неналежним чином, у зв’язку з чим станом на день подачі позову до суду утворилась заборгованість за послуги зв’язку в сумі 145,69 грн., заборгованість по сплаті збору до пенсійного фонду України в сумі 5,00 грн. та договірної санкції в сумі 510,00 грн., всього 660,69 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 13.04.2010 року №1.111335692/04 з вимогою сплатити заборгованість. Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань штрафні санкції.

Відповідно до ст. 234 Господарського кодексу України визначає, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором в частині сплати вартості наданих послуг, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 546, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 234 Господарського кодексу, ст. ст. 1, 4,12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Чумацький шлях-Харків" (61146, м. Харків, вул. Багратіона, 6, код ЄДРПОУ 33814947, п/р 26008811720690 в ХОД АК "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, р/р №26008526 в "Райффайзен банк Аваль" м. Києва, МФО 300335) 660,69 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 05.11.2010 р.