Рішення № 12357461, 04.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2010 р. Справа № 01/93-10

вх. № 8683/5-01

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сеник С.Г., довіреність б/н від 09.06.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПАТ "МТС Україна", м. Київ

до ПП "Транс-Еліт", м. Харків

про стягнення 743,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 743,95 грн. заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання в частині оплати послуг за Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 2346013, укладеного між сторонами 19.07.2005 року та Додаткової угоди до нього № 4269222 від 18.03.2008 р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача до початку судового засідання звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству України, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх.

Відповідач у призначене судове засідання 25.10.2010 р., 04.11.2010 р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надав, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

19.07.2005 року між сторонами було укладено Договір про надання послуг мобільного зв'язку № 2346013 (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги мобільного зв'язку на номер телефону 503237843, а відповідач зобов'язався користуватися наданими послугами та сплачувати їх вартість відповідно до умов вказаного Договору та Додаткової угоди до Договору № 4269222, укладеної між сторонами від 18.03.2008 р.

Відповідачу було надано особовий рахунок № 1.11240164.

Згідно з умовами Договору, Додаткової угоди до нього та Правилами користування мережами стільникового зв'язку, як складовою частиною договору, в разі затримки оплати оператор має право відмовити абоненту в подальшому наданні послуги та розірвати цей договір. Призупинення надання послуги та розірвання договору не звільняє абонента від оплати суми заборгованості та виплати неустойки.

Судом встановлено, що 05.03.2010 р. позивач розірвав Договір про надання послуг мобільного зв'язку № 2346013, укладеного від 19.07.2005 року та на підставі п. 1.3. Додаткової угоди до Договору № 4269222 від 18.03.2008 р. нарахував договірну санкцію.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за Договором та Додатковою угодою до Договору виконав належним чином, надавав відповідачеві послуги мобільного зв'язку. Але відповідач свої зобов`язання по оплаті виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на день подачі позову до суду утворилась заборгованість за послуги зв'язку в сумі 397,69 грн., заборгованості по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 3,76 грн. та договірної санкції в сумі 342,50 грн., всього 743,95 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 16.03.2010 року №1.11240164/03 з вимогою сплатити заборгованість. Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань штрафні санкції.

Стаття 234 Господарського кодексу України визначає, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині сплати вартості наданих послуг, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 546, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 234 Господарського кодексу, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Транс-Еліт" (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, 1, кв. 215, код ЄДРПОУ 32950279, п/р 26005270700000 в АКіБ Укрсіббанк, МФО 351641) на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, р/р №26008526 в "Райффайзен банк Аваль" м. Києва, МФО 300335) 743,95 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя