Рішення № 12357457, 04.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2010 р. Справа № 01/97-10

вх. № 8678/5-01

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сеник С.Г., довіреність б/н від 09.06.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПАТ "МТС Україна", м. Київ

до ТОВ "Ландграл", м. Глибоке

про стягнення 1105,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1105,91 грн. заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання в частині оплати послуг за договором про надання послуг мобільного зв'язку № 4752237, укладеного між сторонами 22.07.2009 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача до початку судового засідання звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству України, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх.

Відповідач у призначене судове засідання 25.10.2010 р., 04.11.2010 р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надав, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

22.07.2009 року між сторонами було укладено договір про надання послуг мобільного зв'язку № 4752237 (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги мобільного зв'язку на номер телефону 503010252, а відповідач зобов'язався користуватися наданими послугами та сплачувати їх вартість відповідно до п. 3.3 договору.

Згідно з умовами Договору та Правилами користування мережами стільникового зв'язку, як складовою частиною договору, в разі затримки оплати оператор має право відмовити абоненту в подальшому наданні послуги та розірвати цей договір. Призупинення надання послуги та розірвання договору не звільняє абонента від оплати суми заборгованості та виплати неустойки.

Згідно п. 3.1. договору, оплата абонентом послуг мобільного зв'язку здійснюється згідно діючому Тарифному плану.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором виконав, надавав відповідачеві послуги мобільного зв'язку. Але відповідач свої зобов`язання по оплаті виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на день подачі позову до суду утворилась заборгованість за послуги зв'язку у розмірі 985,90 грн. та заборгованість по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 120,01 грн., всього 1105,91 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 09.02.2009 року №1.12102091/02. Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині сплати вартості наданих послуг, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 102,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 525, 530, 509, 526, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландграл" (Харківська область, Харківський район, м. Глибоке, вул. Кірова, 4, код ЄДРПОУ 35597815) на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, р/р №26008526 в "Райффайзен банк Аваль" м. Києва, МФО 300335) 1105,91 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 05.11.2010 р.