Рішення № 12357302, 03.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2010 р.Справа № 15/97-1622

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом: Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 46000

про стягнення 16.618,51 грн. заборгованості та 14.731,48 грн. пені

за участю представників сторін:

позивача: юрисконсульт Яковенчук Богдана Іванівна довіреність № 1656/1 від 27.07.10р.;

відповідача:ОСОБА_1

Суть справи:

Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, звернулося з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, про стягнення 16.618,51 грн. заборгованості та 14.731,48 грн. пені.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, однак у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості визнав у повному обсязі, а також надав суду докази часткової оплати основного боргу в сумі 4.500 грн.. В частині стягнення пені проти позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, зареєстрований Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 08.12.1997р., що підтверджується довідкою АА № 169510 Головного управління статистики у Тернопільській області, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається із матеріалів справи, між Комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль (Енергопостачальна організація), та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (Споживач), 01.11.2007р. укладено договір № 1609 про постачання теплової енергії, у відповідності до умов якого, позивач, як "Енергопостачальна організація" по договору, зобовязується постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору).

Облік та споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом (п. п. 5.1. п. 5 договору).

У відповідності до п. п. 6.1, 6.2. п. 6. договору сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. В разі зміни тарифів розрахунок за теплову енергію проводиться із дня вводу нових тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 10.1 договору, сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2010р..

Припинення дії договору не звільняє споживача від обовязку повної оплати спожитої теплової енергії (п. 10.3. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. договору).

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем у справі, що в порушення умов договору, Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1, АДРЕСА_1, не виконано своїх договірних зобовязань та не проведено в повній мірі розрахунків за надані послуги у строки та порядку, визначеному розділом 6 Договору на підставі виставлених йому рахунків, внаслідок чого станом на день порушення провадження у справі за відповідачем рахувалася заборгованість сумі 16.618,51 грн..

Однак, в ході судового розгляду зясовано, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу, на підтвердження чого останнім надано копії платіжних доручень № 21 від 02.11.2010р. на суму 500 грн. та № 20 від 02.11.2010р. на суму 4.000 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, ., і станом на час розгляду спору за ним рахується заборгованість в сумі 12.118,51 грн., яка підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена і підтверджена матеріалами справи.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Належне виконання грошових зобовязань по здійсненню розрахунків за теплову енергію Споживачем забезпечено сторонами у п. 7.2.3. Договору у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Абзацом 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 14.731,48 грн. пені за порушення строків оплати наданих послуг, нарахованої на суму заборгованості, за період з 01.03.10р. по 31.08.10р., з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Разом з тим, за правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 14.731,48 грн. заявлений безпідставно, позивачем всупереч приписам п.6 ст. 232 ГК України розраховувався розмір пені в межах шестимісячного строку нарахування останньої не від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а на власний розсуд, визначивши його з 01.03.2010р. по 31.08.2010р., що суперечить вимогам чинного законодавства України, а також без врахування умов договору щодо термінів виконання зобовязань відповідачем по оплаті за теплову енергію (тобто нарахування пені здійснюється позивачем починаючи з березня 2010р. на суму загальної заборгованості (11767,77 грн.), яка виникла за період березень 2009р. березень 2010р.)

У відповідності до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач станом на день розгляду спору не надав суду будь-яких доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 12.118,51 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 526, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, код 14034534 12.118,51 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, 166,18 грн. державного мита та 125,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 4.500 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання провадження по справі припинити.

4.В частині стягнення 14.731,48 грн. пені в позові відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).

6.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "18" листопада 2010 року через місцевий господарський суд.

СуддяГ.Б. Бучинська