Рішення № 12356713, 18.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.10                                                                                 Справа № 5/90

За позовом Приватного підприємства «Лугбудпрофі», м. Луганськ          

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ Фокс Ойл», м. Луганськ

про стягнення 285768,00 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: Приватне підприємство «Лугбудпрофі»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача вартості товару, придбаного за договором № 1507 від 15.07.2009, у сумі 285 768,00грн.

Відповідач у справі в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач також був повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні від 21.10.2010 оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

15 липня 2009 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу продукції побутового призначення № 1507, за умовами п. 1.1 якого постачальник (позивач у справі) зобов’язався продати, а покупець (відповідач у справі) прийняти і оплатити згідно накладних, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.3 договору оплата товару здійснюється на розрахунковий рахунок, протягом одного місяця з моменту отримання товару.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав товар у асортименті на загальну суму 285768 грн. 00 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною від 21.07.2009 № 210701 та актом приймання-передачі товару від 21.07.2009, які підписані обома сторонами без заперечень.

Натомість відповідач в порушення умов договору свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у сумі 285768 грн. 00 коп.

Станом на 26.10.2010 сторонами у справі складено акт звірки взаємних розрахунків за договором № 1507 від 15.07.2009, згідно якого за відповідачем у справі обліковується заборгованість у сумі 285768 грн. 00 коп.

Даний акт підписаний керівниками позивача та відповідача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 285768 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу за поставлений позивачем товар відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях по даній справі.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськ Фокс Ойл», м. Луганськ, кв. Ленінського комсомолу, буд. 3, код ЄДРПОУ 33472907 на користь Приватного підприємства «Лугбудпрофі», м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд 107, код ЄДРПОУ 35156169 заборгованість у сумі 285768 грн. 00 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 2857 грн. 68 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко

Дата підписання рішення - 19.11.2010.