Рішення № 12356642, 15.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.10                                                                                 Справа № 16/32

За позовом Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ

до Кіровської міської ради Луганської області, м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 178249 грн. 50 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Меженська О.О., дов. від 08.06.10 №6;

від відповідача –Лаврухін М.І., дов. від 11.01.10 №25,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь держави шкоди у сумі 178249,50грн., заподіяної порушенням природоохоронного законодавства.

Відповідач відзивом на позовну заяву, наданим у судовому засіданні 25.10.2010, заперечив проти позову, посилаючись на те, що міська рада не є суб’єктом господарювання, до якого, на думку представника відповідача, має бути пред’явлений позов про стягнення шкоди за порушення природоохоронного законодавства. Відповідач також вказує, що сміттєзвалища на території Кіровської міської ради частково ліквідовані протягом 2008-2010 років, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Представник позивача листом від 12.11.10 №02-2135 заперечив доводи відповідача і вказав на приписи ст.ст.12,21,42 Закону України «Про відходи»та ст.ст.15,19,55,68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно яких, на думку позивача, міська рада повинна відповідати за бездіяльність по ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ на землях території Кіровської міської ради.

          Державною екологічною інспекцією в Луганській області, м. Луганськ (позивач) проведено перевірку в період 08.02.08 виконання Кіровською міською радою (відповідачем) припису позивача від 08.11.07 щодо усунення порушення вимог природоохоронного законодавства, за підсумками якої складено акт від 08.02.08.

          Актом зафіксовано, що на території м. Кіровська Луганської області засмічено земель твердими побутовими відходами площею 754м.кв. та об’ємом 390м.куб., що є порушенням ст.12 Закону України «Про відходи», ст.ст.35,46 Закону України «Про охорону земель», у зв’язку з чим відповідачу приписано розробити план організаційно-технічних заходів щодо усунення встановленого порушення закону та виконати вимоги припису від 10.04.07. №58-і, про що доповісти в Державну екологічну інспекцію в Луганській області, м. Луганськ (позивач) в строк до 09.02.08. (а.с.7-8).          

Державна екологічна інспекція в Луганській області, м. Луганськ (позивач) звернулась з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача збитки в сумі 178249,50грн. на підставі вимог ст.ст.2,35,56 Закону України «Про охорону земель», ст.21 Закону України «Про відходи»та акту перевірки від 11 липня 2007 року, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем не виконано своїх обов’язків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території, запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей, а також щодо невжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ відходів на території міста..

          Розмір шкоди розраховано за Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171, зареєстрованою в Мін’юсті України від 05.05.98 №285/2725 (в редакції наказу мінохорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 №149, зареєстрованого в Мін’юсті України від 25.04.07 №422/13689).

В ході розгляду даного спору позивач надав до матеріалів справи документи, з яких вбачається, що протягом 2007-2008 несанкціоновані сміттєзвалища на землях, підпорядкованих Кіровській міській раді, частково ліквідовані.

          Відповідач вимоги позову заперечив і вказав, що за наведеними позивачем нормами права повинні відповідати суб’єкти господарювання, а не орган місцевого самоврядування, який не є суб’єктом підприємницької діяльності.

          Також відповідач зауважив на помилки в акті позивача, які позивач визнав як помилки, і виправив в ході розгляду справи.

          Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані ними докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно зі ст.ст.13, 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Земля є об’єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, іншими законодавчими органами України.

Відповідно до ст.142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 12, 83 Земельного кодексу України суб'єктами права державної власності на землю в межах їх території є міські, селищні і сільські ради.

Компетенція відповідача по реалізації права власності на землю визначена Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування», Земельним кодексом України та іншими законами.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлені повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до яких місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно ст.12 Закону України "Про відходи" місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ведуть облік безхазяйних відходів і несуть відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено відходи, що не належать їм, зобов'язані повідомити про них відповідний місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, які зобов'язані вжити заходів до визначення власника відходів, класу їх небезпеки, обліку та прийняти рішення щодо поводження з ними.

За нормою ст.21 вказаного Закону, якою визначено повноваження і обов’язки відповідача в сфері поводження з відходами, прямо вказано на обов’язок відповідача по організації збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.

Відповідальність за ці порушення передбачена ст.42 Закону України «Про відходи». Даною нормою визначено, що відповідальність настає за порушення, яке призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Аналізуючи приписи ст.12,21,42 цього Закону, а також враховуючи вимоги Закону України «Про охорону земель»та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд дійшов висновку, що відповідач має бути притягнутий до відповідальності у вигляді відшкодування збитків за бездіяльність в сфері комплексного використання відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, адже відповідач не виконав обов’язків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території та не вжив заходів для запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище і здоров'я людей. Не вжив своєчасно відповідних заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ відходів.

Обов’язок по відшкодуванню збитків за засмічення земельних ділянок встановлює Закон України «Про охорону земель» (ст.ст.2,35,56) та Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст.68), в приписах яких вказано, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні природоохоронного законодавства та законодавства про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення вимог закону, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Факти протиправної бездіяльності відповідача належним чином доведені матеріалами справи, зокрема, актом перевірки, складеним позивачем.

Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проведення перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства позивач зобов’язаний здійснювати у відповідності до вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. N 1520, якою затверджено Положення «Про державну екологічну інспекцію України»та інших законодавчих актів.

Згідно п.5 Положення державний екологічний інспектор при проведенні перевірки діяльності суб’єкта господарювання складає акти перевірки і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом.

З матеріалів справи вбачається, що актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08.02.08 встановлено факт порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом не виконанням відповідачем обов’язків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території. Відповідач не запобіг негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також не вжив відповідних заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ відходів у встановлений приписом строк.

Акт складено в межах повноважень фахівцями Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ (позивач) з дотриманням вимог закону.

Акт не оскаржений і є чинним на день вирішення даного спору. Тобто, вказаний акт є підставою позовної вимоги матеріально-правового характеру –стягнення збитків за порушення природоохоронного законодавства.

Розмір шкоди правомірно розрахований відповідно до факту правопорушення та у відповідності до правил Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 №171, зареєстрованою в Мін’юсті України від 05.05.98 №285/2725 (в редакції наказу мінохорони навколишнього природного середовища України від 04.04.07 №149, зареєстрованого в Мін’юсті України від 25.04.07 №422/13689).

За таких підстав Кіровська міська рада є належним відповідачем по справі, а позов є доведеним належним чином, підтвердженим допустимими та належними доказами, нормативно обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Судові витрати слід покласти на відповідача у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст.13,14 Основного закону держави –Конституції України, Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про відходи», керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Кіровської міської ради Луганської області, м. Кіровськ Луганської області, вул. ім. 23 Партз’їзду, 7, ід. код 04051922 на користь місцевого бюджету м. Кіровська Луганської області на балансовий р№33110331700023 спеціального фонду місцевого бюджету, код 24046946, код платежу 24062100, банк одержувач –УДК у Луганській області, МФО 804013 збитки в сумі 178249,50грн. Видати наказ.

3.           Стягнути з Кіровської міської ради Луганської області, м. Кіровськ Луганської області, вул. ім. 23 Партз’їзду, 7, ід. код 04051922 на користь

- державного бюджету витрати по держмиту у сумі 1782,50грн. на поточний рахунок 31118095700006, банк ГУДК у Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ У Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, видати наказ Державній податковій інспекції в м. Кіровську Луганської області;

-          державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 236грн., р/р 31217264700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 264, видати наказ.          

Рішення підписане 19.11.10.

Суддя                                                             Р. Шеліхіна