Ухвала суду № 123562915, 03.12.2024, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9345/24

Номер провадження 1-кс/711/2587/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року м. Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчого - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження № 12024250000000478 від 28.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Романівка, Тальнівського району Черкаської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, який є особою з інвалідністю 2 групи, розлученого, непрацюючого, раніше судимого 07.05.2024 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 122 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12024250000000478, внесеного до ЄРДР 28.11.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні СУ ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024250000000478 від 28.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.11.2024 року близько 08 години 10 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у м. Черкаси по проїзній частині вулиці Пастерівська, зі сторони вулиці капітана Пилипенка в напрямку вулиці Івана Мазепи, на нерегульованому перехресті з вулицею Олександра Маламужа, поблизу будинку номер 106, в порушення вимог пунктів 2.3 б, 12.1, 18.1, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не обрав безпечної швидкості та наближаючись до нерегульваного пішохідного переходу на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, продовжив рух керованим ним автомобілем марки «Mercedes Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину вулиці Пастерівська в межах пішохідного переходу, справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_7 загинув на місці.

З урахуванням встановлених даних, ОСОБА_5 28.11.2024 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На переконання органу досудового розслідування, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Причетність ОСОБА_5 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- даними протоколу огляду місця події від 28.11.2024, під час якого встановлено дорожню обстановку на місці пригоди, виявлено та зафіксовано слідові картину дорожньо транспортної пригоди;

- протоколом затримання ОСОБА_5 ;

- показами підозрюваного ОСОБА_5 ;

- показами свідка ОСОБА_8 ;

- протоколом огляду предмету (відеозапису);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_5 .

Таким чином, з моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що є злочином, який відносяться до категорії тяжких, останній набув статусу підозрюваного та на нього покладено ряд обов`язків, передбачених ст. 42 та іншими положеннями КПК України.

Ініціатор клопотання вказує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний:

1) може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема санкція тяжкого злочину, передбачає покарання від трьох до восьми років позбавлення волі, та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати останнього до зміни місця постійного проживання, пов`язаного з виїздом до будь якої країни Європейського Союзу, чи непідконтрольних на даний час територій України;

2) може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування, показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;

3) може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом зловживання процесуальними правами, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора з метою затягування досудового розслідування.

Такі ризики ґрунтуються і на тому, що отримані відомості в кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 в повній мірі знайшли своє підтвердження, про що свідчить задокументований факт порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель особи.

Так, ОСОБА_5 , нехтуючи Правилами дорожнього руху України та наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху скоїв тяжкий злочин, а саме дорожньо-транспортну пригоду, що призвела до непоправних наслідків у вигляді смерті особи.

Разом з тим, ОСОБА_5 має не зняту та не погашену судимість, а саме раніше судимий 07.05.2024 Придніпровським РС м. Черкаси за ст. 122 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на іспитовий строк 1 рік.

На думку сторони обвинувачення, враховуючи встановлені обставини кримінального провадження, а також тяжкість наслідків, спричинених даним злочином, особи підозрюваного, його спроби приховати сліди вчинення ним кримінального правопорушення, що полягало у приховуванні автомобіля шляхом втечі із місця події, все це свідчить про недостатність застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов`язання, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить гарантій його належної процесуальної поведінки.

Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до органу досудового розслідування не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.

Домашній арешт також, на думку слідства, не може бути застосований до підозрюваного, так як він безпосередньо або через родичів зможе впливати свідків щодо дачі останніми неправдивих показів або зміну уже наданих показів під час досудового розслідування.

Також, ініціатор клопотання зазначає, що при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 слід врахувати наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;

- кримінальне правопорушення вчинене останнім являється тяжким та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років;

- являється особою молодого віку, та в ході досудового розслідування не здобуто будь-які дані, які вказували б на наявність у нього хвороби, яка б унеможливлювала застосування відповідного запобіжного заходу.

Хоча запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і є винятковим запобіжним заходом, однак беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до трьох років або без такого, він може уникати кримінального покарання, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілих, тому обрання відносно нього будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти ризикам, що визначені ст. 177 КПК України, а без його участі, закінчити досудове розслідування у встановлені строки не представлятиметься можливим.

З урахуванням викладеного, слідчий вважає, що оскільки розгляд клопотання пов`язаний з триманням під вартою, то не має необхідності у покладенні на ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, слідчий за погодженням з прокурором просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у Черкаському СІЗО без визначення застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково зазначила, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке є тяжкими злочином, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. На думку прокурора, більш м`якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 не можливо застосувати задля забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, усвідомлюючи тяжкість покарання, яка загрожує ОСОБА_5 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, враховуючи, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2024 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання на іспитовий строк 1 рік, до останнього не може бути застосовано положення ст. 75 КК України та звільнено від відбування покаранння. Також, на переконання сторони обвинувачення, існує ризик впливу на свідків, які є очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, та потерпілого, оскільки підозрюваний шляхом вмовлянь чи в інших спосіб, особисто чи через третіх осіб зможе впливати на них з метою зміни наданих показів чи відмови від вже наданих показів. Також, на переконання сторони обвинувачення, у даному випадку наявний ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що виразиться у неявці до слідчого, чи прокурора з метою затягування досудового розслідування. При застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 просила не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке потягло загибель особи.

Слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задоволити. На уточнюючі питання слідчого судді зазначив, що підозрюваний залишився на місці скоєння ДТП, викликав всі служби, намагався надати першу допомогу потерпілому. В ході допиту зазначив, що шкодує про скоєне, повністю співпрацює зі слідством.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з підстав викладених в письмових запереченнях та доданих до нього документів. При цьому, вказував на необґрунтованість та недоведеність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. Додатково зазначив, що його підзахисний щиро кається у скоєному та шкодує. Він не має наміру переховуватись від слідства та суду, впливати на свідків чи перешкоджати слідству. Дані ризики є необґрунтованими зважаючи також на те, що ОСОБА_5 дав викривальні покази, за його участю вже проведено слідчий експеримент, а також в матеріалах кримінального провадження наявний відеозапис дорожньо-транспортної пригоди. Зауважив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні неумисного, хоча і тяжкого, злочину, він усвідомлює тяжкість наслідків за скоєне, готовий нести відповідальність та відшкодовувати завдану шкоду. Наголошував, що ОСОБА_5 не зник з місця дорожньо-транспортної пригоди та чекав на приїзд поліції. Просив врахувати, що підозрюваний ОСОБА_5 має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, є людиною літнього віку та особою з інвалідністю другої групи, має ряд хронічних захворювань, які пов`язані із проходженням військової служби, та потребує постійної медичної допомоги, яку в умовах позбавлення волі не можна отримати, що може погіршити стан здоров`я підозрюваного. Звертав увагу, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_5 не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. На переконання захисника, стороною обвинувачення не наведено жодного обґрунтованого аргументу, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не буде відповідати меті застосування запобіжного заходу. З урахуванням зазначеного, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки даний вид запобіжного заходу є найбільш суворим, та застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що передбачає заборону залишати житло у нічний час. При цьому просив не забороняти ОСОБА_5 спілкуватись з потерпілим, надавши можливість відшкодувати заподіяну шкоду.

Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував своєї вини у скоєному кримінальному правопорушенні, висловлював жаль та свої співчуття, він не хотів та не бажав настання таких наслідків. Вказував, що у разі непозбавлення його волі, вживатиме всіх заходів для відшкодування завданих збитків, хоча наслідки від його дій є непоправними. Він визнає свою провину, не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати слідству чи впливати на свідків. Він готовий нести покарання, проте просив не застосувати до нього тримання під вартою, надавши можливість відшкодувати заподіяну шкоду та допомагати сім`ї загиблого.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В судовому засіданні встановлено, що подане клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

28.11.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту підозрюваного, протоколом проведення слідчого експерименту, протоколом огляду відеозапису.

Обґрунтовуючи необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилався на обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також на існуванні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення в судовому засіданні посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства та суду; впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинений ОСОБА_5 інкримінований йому в провину злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а враховуючи неможливість застосування до останнього положень ст. 75 КК України, зважаючи на вчинення даного кримінального правопорушення під час перебування на іспитовому строці (вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2024 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік), підозрюваний усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 є особою літнього віку, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, є особою з інвалідністю другої групи, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин наведених стороною захисту, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та суду.

В той же час, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, в якій наголошено, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці імовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, однак потребу позбавлення волі не можна оцінювати, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

За таких обставин, ризик впливу на свідків у даному кримінальному провадженні є актуальним та доведеним прокурором.

В той же час, слідчий суддя вважає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зазначений в клопотанні є неконкретизованим, будь-які обґрунтування існування вказаних обставин відсутні, що на думку слідчого судді носить лише формальний характер.

Крім того слід зазначити, що стороною обвинувачення до клопотання не додано відомостей (заяви про визнання потерпілими чи протоколів допиту потерпілих) про осіб, які на час розгляду даного клопотання набули статусу потерпілих у даному кримінальному провадженні та на яких, на думку сторони обвинувачення, зможе впливати підозрюваний.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.

Вирішуючи питання про доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.

Зі змісту ч. 1 ст. 183 КПК України слідує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

З наведеного вбачається, що метою застосування запобіжного заходу є не каральна, а забезпечувальна функція, тобто, до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність яких підтверджено в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (п. п. "а" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Аналізуючи особу підозрюваного слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, є особою літнього віку, якій встановлено другу групу інвалідності, пов`язану з проходженням військової служби, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 та довідкою МСЕК серії 12 ААГ №427041, має ряд хронічних захворювань, зокрема: Інсулінозалежний цукровий діабет з неврологічними ускладненнями; Наслідки інфаркту мозку в бас ЛСМА; Церебральний атеросклероз III ступеню; ОСОБА_9 (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності III ступеню; Здавлення нервових корінців та сплетінь при ураженнях міжхребетного диску, а також інші хронічні хвороби, які підтверджені наданою стороною захисту медичною документацією.

Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_5 визнав вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, співпрацює зі слідством, що підтверджується долученими до клопотання протоколом допиту підозрюваного, протоколом проведення слідчого експерименту та не заперечувалось слідчим в судовому засіданні, а також повідомив про намір співпрацювати із слідством.

Також, з наданих стороною захисту характеристик ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які є знайомими підозрюваного, а також службової характеристики , наданої заступником командира батальйону з озброєння начальником технічної частини ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_14 , - ОСОБА_5 характеризується лише з позитивної сторони.

Слідчий суддя при вирішенні вказаного клопотання також враховує інші обставини вказані у ст. 178 КПК України, а саме тяжкість кримінального правопорушення, що ставиться у підозру, яке є ненавмисним злочином, вагомість доказів, та розмір покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим.

При цьому слідчий суддя зазначає, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, не можуть бути єдиними підставами для застосування відносно останнього найбільш суворого запобіжного заходу, а повинні оцінюватись в сукупності з наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, матеріалами, які характеризують особу підозрюваного та його поведінку після вчиненого.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що для забезпечення дієвості кримінального провадження застосування до ОСОБА_5 виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним, а також , що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, з урахуванням даних про особу підозрюваного та конкретних обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, не зможе запобігти ризикам, визначеним в клопотанні.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що за викладених обставин, застосування виняткового запобіжного заходу, не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

В той же час слідчим суддею встановлено ризики можливості переховування від органів досудового розслідування та суду та впливу на свідків, а тому слідчий суддя вважає, що стосовно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно встановити запобіжний захід на час проведення розслідування, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків у цьому провадженні та уникнути вищезназначених ризиків.

У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, а найбільш м`яким - особисте зобов`язання.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, викладенні в повідомленні про підозру, та його тяжкість, слідчий суддя вважає, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 .

Щодо застосування особистої поруки слід зазначити наступне.

Особиста порука полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 180 КПК України).

Особиста порука, як і особисте зобов`язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, у ході яких використовується моральний (психічний) метод впливу на поведінку обвинуваченого.

Довіра до поручителя перш за все полягає в усвідомленні суду того факту, що поручитель зможе сприяти досягненню мети запобіжних заходів та виконанню обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Згідно ч. 2 ст.180 КПК України кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Особиста порука як запобіжний захід застосовується з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його своєчасної участі в кримінальному провадженні. Вона обирається за наявності загальних підстав (ст. 177 КПК), і, крім того, особливих підстав. Особиста порука основана на довірі до поручителя з боку суду, яка, в свою чергу, ґрунтується на особливих моральних якостях поручителя, його авторитеті, зокрема, для обвинуваченого, що робить можливим для поручителя забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та у разі потреби - доставку його до органу розслідування чи в суд на першу вимогу.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

До слідчого судді надійшли заяви ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про застосування відносно ОСОБА_5 про особисту поруку відносно підозрюваного ОСОБА_5 , відповідно до яких ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 готові взяти підозрюваного на особисту поруку та ручаються за його належну поведінку, зобов`язуючись забезпечити явку і при необхідності доставку до суду на першу вимогу.

У судовому засіданні заслухано ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які зазначили, що вони є знайомими ОСОБА_5 , що він є відповідальним, можуть охарактеризувати його лише з позитивного боку, жодних негативних відгуків про нього не чули. Вони готові поручитись за виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України. При цьому вказали, що вони ознайомлені з обов`язками та наслідками порушення підозрюваним процесуальних обов`язків.

Суд, визначаючи поручителя - особу, яка заслуговує на особливу довіру, повинен встановити чи заслуговує поручитель на його довіру, чи здатний поручитель (в силу особливих моральних якостей, авторитету, фізичного і психічного стану здоров`я тощо) достатньо впливати на обвинуваченого, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку. Авторитет поручителя визначається його службовим становищем, поведінкою в колективі, побуті, його особистими якостями.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що у суду відсутня будь-яка інформація стосовно осіб ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , яка б давала підстави вважати даних осіб такими, що заслуговують на особливу довіру. При цьому, останніми не було надано доказів, що підтверджують їх особу та характеризують як поручителів, з яких би слідчий суддя міг встановити, чи заслуговує поручитель/поручителі на його довіру, чи здатний поручитель/поручителі достатньо впливати на підозрюваного ОСОБА_5 , щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку та реально забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з врахуванням даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 , обставин інкримінованого злочину, тяжкості злочину та суворості покарання за його скоєння.

Звернень від інших осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу, до слідчого судді не надходило.

З урахуванням усіх обставин, встановлених на цьому етапі досудового розслідування, та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження, на думку слідчого судді, не здатний, на даний час, належним чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , а тому клопотання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про особисту поруку за підозрюваного не підлягають задоволенню.

Застава, навіть у мінімальному розмірі, який для тяжких злочинів складає 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн., з урахуванням майнового стану підозрюваного, який є непрацюючим та особою з інвалідністю другої групи, є непомірною для останнього.

Враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, обставини кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого в провину ОСОБА_5 злочину, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Слідчий суддя вважає, що в сукупності із встановленими ризиками, ступенем тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, яке є тяжким, проте неумисним злочином, даними про особу підозрюваного (його літній вік, стан здоров`я та наявність стійких соціальних зв`язків), відсутність будь-яких доказів того, що в момент вчинення ДТП ОСОБА_5 перебував у стані сп`яніння, те, що він не залишав місце пригоди та не вчиняв спроб переховуватися від правоохоронних органів, не вчиняв будь-яких дій для перешкоджання розслідування, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України в їх сукупності, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, в судовому засіданні не встановлено достатніх підстав, які виправдовують застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а запобігти встановленим слідчим суддею ризикам можливо у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.01.2025 включно, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та виконання покладених на нього відповідних процесуальних обов`язків.

Крім того, виконання вказаного запобіжного заходу контролюється правоохоронним органом, що убезпечує можливі контакти підозрюваного зі свідками у кримінальному правопорушенні.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що залишення підозрюваним місця свого проживання у встановлений слідчим суддею час, не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров`я в умовах воєнного стану. В період введення воєнного стану на території України дозволити підозрюваному ОСОБА_5 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 180, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження № 12024250000000478 від 28.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України відмовити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.01.2025 включно.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України негайно доставити підозрюваного ОСОБА_5 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , звільнивши його з-під варти.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 :

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду,

- не відлучатися з м. Черкаси Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації;

- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу Інтернет) зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі та участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного, в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.01.2025 включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що залишення підозрюваним місця свого проживання у встановлений слідчим суддею час, не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров`я в умовах воєнного стану.

В період введення воєнного стану на території України дозволити підозрюваному ОСОБА_5 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Строк дії ухвали визначити до 28 січня 2025 року включно.

У задоволенні клопотання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про застосування відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжного заходу у виді особистої поруки відмовити.

Виконання ухвали доручити працівникам СУ ГУНП в Черкаській області.

Копію даної ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурору та начальнику ГУ НП в Черкаській області, - для відому та виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1