Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 243/2002/21
Провадження № 1-кп/229/1254/2024
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області
Дружківський міськийсудДонецькоїобласті у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дружківка Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 Кримінального кодексуУкраїни (далі КК України),
встановив:
На розгляді Дружківського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за №12020050510002060 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі - ОСОБА_6 ) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15 п.13 ч.2 ст.115 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ст.177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПКУкраїни),продовжують існуватина цей час, а саме: можливість переховування від суду враховуючи тяжкість покарання,незаконного впливуна свідківта потерпілогоу цьомуж кримінальномупровадженні,вчинення іншогозлочину,зокрема спробивбивства потерпілогоабо завдання тілесних ушкоджень,може знищитиабо сховати речі,що мають важливе значеннядля кримінальногопровадження,зокрема знаряддявбивства (револьвер),що виключаєможливість змінизапобіжного заходуна більшм`який.Також прокурорзазначив,що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вбивство, що суттєво збільшує всі вищевказані ризики.
Захисник ОСОБА_7 , якого підтримав обвинувачений, проти продовження строків тримання під вартою заперечував, посилаючись при цьому на те, що існування ризиків, передбаченихст.177 КПК України, прокурором не доведені.Зазначив, що не надано достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості підозри та стверджував про порушення слідством процедури повідомлення обвинуваченого про підозру, що призвело до незаконного тримання обвинуваченого під вартою та порушення права останнього на захист. Крім того, вказав на порушення та неповноту досудового слідства і заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, обраного у відношенні ОСОБА_6 , з тримання під вартою на домашній арешт.
Прокурор в судовому засіданні проти клопотання захисника заперечував, вважав його безпідставним і просив у його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, дійшов висновку про таке.
Установлено, що ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08.12.2020 року щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому ухвалами суду продовжувався. Слідчий суддя обираючи такий запобіжний захід і продовжуючи його дію, дійшли висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні замаху на вбивство, доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: ризиків втечі та впливу на потерпілого, вчинення іншого злочину, а також неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Розглядаючи питанняпропродовженнявідноснообвинуваченого ОСОБА_6 строків тримання під вартою, суд ураховує, що останній обвинувачується у замаху на вчинення особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавлення волі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд приймає до уваги те, що обвинувачений неодружений, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має місце реєстрації та проживання на території м. Слов`янськ Донецької області, раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення вбивства.
Вищевказане свідчить про те, що на теперішній час наявні ризики, враховані слідчим суддею при обранні та продовженні дії запобіжного заходу, які на даний час не зменшились, зокрема переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Суд також приймає до уваги те, що обставини злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , пов`язаний із замахом на позбавлення людини життя, що зумовлює значний суспільний інтерес у переслідуванні за його вчинення.
Враховуючи викладене, оскільки прокурор довів наявність ризику переховування від суду з урахуванням тяжкості покарання за інкримінований злочин, вчинення іншого злочину та впливу на потерпілого, які не зменшились, у сукупності з іншими встановленими обставинами є виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою. Незважаючи на тривале провадження суд вважає ризики втечі в умовах воєнного стану та активних бойових дій на території, зокрема, Донецької області, та впливу на потерпілого настільки суттєвим, що унеможливлює застосування більш м`яких запобіжних заходів і створює умови для можливого неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Отже, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 . Водночас суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено; а особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні.Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що вказаний злочин пов`язаний із застосуванням насильства щодо особи, тому підстав для визначення розміру застави немає.
Доводи захисника щодо неповноти слідства, порушень процесуального законодавства, допущених під час досудового розслідування, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки на цій стадії процесу суд позбавлений можливості перевірити їх обґрунтованість та надати їм повну правову оцінку.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на високі ризики втечі, впливу на потерпілого також не зможе достатньою мірою забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, особливо на певний період доби. Отже, у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.
На підставівищевикладеного,керуючись ст. 177, 183, 194, 314-316,372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 30.01.2025 року включно.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали проголошено 03.12.2024 року о 09 годині 55 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2
Судове рішення № 123562761, Дружківський міський суд Донецької області було прийнято 02.12.2024. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 243/2002/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: