Рішення № 123550263, 05.12.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20315/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання зарахувати страховий стаж,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоду її роботи з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки на посаді медсестри дерматовенерологічного відділення поліклініки №1 Іллічівської портової лікарні;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період її роботи з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки на посаді медсестри дерматовенерологічного відділення поліклініки №1 Іллічівської портової лікарні - з дати призначення пенсії з 29.06.2016 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум - з дати призначення пенсії з 29.06.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1) чітко визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Подання довідки закладу охорони здоров`я про безпосередню участь у лікуванні шкірно-венерологічних хворих та хворих на інші патології, зазначених в наказі МОЗ України від 19.07.1995 №133 для призначення пенсії за віком зазначеним розділом Порядку №22-1 не передбачено.

Слід зазначити, що крім Порядку №22-1, жодним іншим нормативно-правовим актом надання громадянами подібних документів (довідок) не передбачено.

У свою чергу згідно пункту 9 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №13-1 від 30.07.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 року за №991/27436 (далі Порядок №13-1), органи Пенсійного фонду не мають права вимагати від заявника надання документів, інформації або вчинення дій, надання або здійснення яких не передбачено законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відповідні відносини, або які знаходяться в розпорядженні (віднесені до компетенції) відповідного органу Пенсійного фонду.

Тобто, твердження відповідача щодо необхідності надання зазначеної довідки не грунтується на Законі, що суперечить приписам статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 01.07.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.07.2024 року за вхід.№ЕС/28765/24 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки для зарахування періоду роботи з 01.08.1989 по 31.12.2003 на посаді медсестри дерматовенерологічного відділення поліклініки №1 Іллічівської портової лікарні у подвійному розмірі правові підстави відсутні через відсутність довідки закладу охорони здоров`я про безпосередню участь у лікуванні шкірно-венерологічних хворих та хворих на інші патології, зазначених у наказі МОЗ України від 19.07.1995 №133.

До страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 25.07.2013 зараховано в одинарному розмірі, оскільки проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 не має правових підстав, оскільки це не передбачено ст. 24 Закону «Про пенсійне забезпечення».

16.04.2024 за вхід.№ЕС/29096/24 надійшли пояснення до відзиву, в яких представником позивача наголошено на тому, що доводи пенсійного органу, викладені у відзиві, протирічать висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 29.06.2016 року отримує пенсію за віком згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Пенсію ОСОБА_1 обчислено виходячи із страхового стажу 42 роки 1 місяць та її розмір становить 2980 грн. 00 коп.

Після призначення пенсії позивач до теперішнього часу продовжує працювати у Комунальному некомерційному підприємстві «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеської області.

29.05.2024 року через електронну пошту позивач звернулася з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій просила перевірити її пенсійну справу щодо правильності обчислення страхового стажу та заробітної плати, надати роз`яснення щодо обчислення страхового стажу, в тому числі за статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період її роботи на посаді медичної сестри дерматовенеролога з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки.

17.06.2024 року у ВОГ №19 позивач отримала лист-відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.06.2024 року за №17955-16335/С-02/8-1500/24 та додані до листа протоколи про призначення, перерахунок пенсії та розрахунок стажу.

У листі-відповіді №17955-16335/С-02/8-1500/24 від 13.06.2024 року відповідач зазначив: «Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон), згідно з яким розмір пенсії залежить від страхового стажу, розміру заробітної плати та інших чинників. Ви з 29.06.2016 отримуєте пенсію по інвалідності 2 групи, обчислену як працюючій особі при страховому стажі 42 роки 1 місяць (враховано по 28.02.2023, коефіцієнт стажу 0,42083), в т. ч. додатковому стажі 6 років 8 місяців, середньомісячній заробітній платі 7669,70 грн (коефіцієнт заробітку 0,92185 х 7994,47 грн середня заробітна плата за 2014-2016 роки, проіндексована), визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2023 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір з 01.03.2024 становить 2980,00 грн, де: (розмір пенсії за віком - 3101,39 грн; доплата за 12 років понаднормативного стажу - 135,60 грн) х 90%; розмір пенсії по інвалідності 2913,29 грн; доплата до 2980 грн 66,71 грн.

Розмір пенсії розраховано згідно з нормами частини 1 статті 33 Закону, якою передбачено, що інвалідам 2 групи пенсія по інвалідності призначається в розмірі 90 відсотків пенсії за віком.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Тобто страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Для зарахування періоду роботи з 01.08.1989 по 31.12.2003 на посаді медсестри поліклініки №1 дерматовенеролога Іллічівської портової лікарні у подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підстави відсутні, оскільки в Вашій пенсійній справі відсутня довідка закладу охорони здоров`я про безпосередню участь в лікуванні шкірно-венерологічних хворих та хворих на інші патології, зазначених в наказі МОЗ України від 19.07.1995 №133.

До страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 25.07.2013 зараховано в одинарному розмірі, оскільки проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.

Щодо перерахунків пенсії. Відповідно до частини 4 статті 42 Закону, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня 2018 року без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку.

На зазначених підставах Вашу пенсію перераховано при страховому стажі 42 роки 1 місяць (враховано по 28.02.2019, коефіцієнт стажу 0,42083), в т. ч. додатковому стажі 10 років 8 місяців, середньомісячній заробітній платі 4043,19 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2019 згідно даних персоніфікованого обліку, та її розмір з 01.04.2019 становив 1653,39 грн.

З 01.04.2021 проведено наступний перерахунок пенсії та при страховому стажі 42 роки 1 місяць (враховано по 28.02.2021, коефіцієнт стажу 0,42083), в т. ч. додатковому стажі 8 років 8 місяців, середньомісячній заробітній платі 4981,62 грн., визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2019 згідно за даними персоніфікованого обліку, її розмір становив 2200,00 грн, де: (розмір пенсії за віком 2096,42 грн; доплата за 12 років понаднормативного стажу 135,60 грн) х 90%; розмір пенсії по інвалідності 2008,82 грн; доплата до 2200,00 грн 191,18 грн. Проводити розрахунок пенсії з врахуванням заробітної плати недоцільно, оскільки зменшується середньомісячній заробіток.

З 01.04.2023 Вашу пенсію перераховано в автоматичному режимі та при страховому стажі 42 роки 1 місяць (враховано по 28.02.2023, коефіцієнт стажу 0,42083), в т. ч. додатковому стажі 6 років 8 місяців, середньомісячній заробітній платі 6826,33 грн, визначеній за період з 01.07.2000 по 28.02.2023 за даними персоніфікованого обліку, її розмір становив 2760,00 грн, де: розмір пенсії за віком 2872,72 грн; доплата за 12 років понаднормативного стажу 135,60 грн) х 90%; розмір пенсії по інвалідності 2707,49 грн; доплата до 2760,00 грн 52,51 грн.

Слід мати на увазі, що згідно з частиною 1 статті 24 Закону до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

У зв`язку із зазначеним, при перерахунку пенсії проведено перерозподіл наявного страхового та додаткового стажів, що не впливає на коефіцієнт стажу. Перерахунки проведено згідно норм чинного законодавства».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб`єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.

Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон №1058-IV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вимогами частини 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 (далі Закон №1788) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі Перелік №909) відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Пунктом 2 Переліку №909 визначено лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичні закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010 року №05.03-18-54/973 «інфекційний заклад (відділення, кабінет)» є заклад (відділення, кабінет), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я СРСР №916 від 04.08.1983 року, що діє на території України згідно вказівки Міністерства охорони здоров`я України №165 від 28.05.1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень, інфекційних відділень (кабінетів), а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-III (далі Закон №1645-III), інфекційні хвороби розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Згідно з статтею 7 Закону №1645-III, лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.

Підпунктом 1.1.1 пункту 1.1 Розділу 1 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за №892/7180, як заклад охорони здоров`я визначено, зокрема, лікарні на водному транспорті (центральна басейнова, басейнова, портова), які, у свою чергу, згідно Розділу 1 визначено як лікувально-профілактичні заклади.

Спільним листом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 року №625/0/15- 05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 «Щодо зарахування в подвійному розмірі до стажу роботи при призначенні пенсії періодів роботи працівників в протитуберкульозних кабінетах, психіатричних кабінетах та кабінетах інфекційних захворювань, психоневрологічних відділеннях та у психіатричних бригадах швидкої допомоги» зазначено: «Заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні, психіатричні, інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі».

Також у спільному листі Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 року №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, № 16918/02-20 «Щодо зарахування в подвійному розмірі до стажу роботи при призначенні пенсії періодів роботи працівників в протитуберкульозних кабінетах, психіатричних кабінетах та кабінетах інфекційних захворювань, психоневрологічних відділеннях та у психіатричних бригадах швидкої допомоги» зазначено:

«У зв`язку із численними зверненнями громадян щодо зарахування в подвійному розмірі до стажу роботи при призначенні пенсії періодів роботи працівників в протитуберкульозних кабінетах, психіатричних кабінетах та кабінетах інфекційних захворювань, психоневрологічних відділеннях та у психіатричних бригадах швидкої допомоги повідомляємо.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 10.07.2003 р. №1110-VI час роботи, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) та психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» протитуберкульозні заклади - це спеціалізовані заклади охорони здоров`я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги.

Пунктом 2 Інструкції «Про проведення обов`язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів» затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.2002 року №12, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 року за №94/6382, до психоневрологічних закладів охорони здоров`я віднесені в тому числі кабінети.

З огляду на зазначене заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 грудня 2021 року у справі №688/2916/17 зазначив: «Згідно зі статтею 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Крім того, Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР №916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України, згідно вказівки МОЗ України №165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, та містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.

За таких обставин колегія суддів погодилась з висновком судів попередніх інстанцій, що стаж роботи позивача на посаді, робота у якій пов`язана з інфекційними захворюваннями має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону № 1788-XII».

Типову посадову інструкцію медичної сестри дерматовенерологічного кабінету (код КП 3231), затверджену наказом Міністерства охорони здоров`я України №123-1/1995 від 11.11.1995 року, розроблено відповідно до Державного класифікатора України (Класифікатор професій ДК 003-95), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №257 від 27.07.1995 року, та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я (Випуск 78).

Так, відповідно до розділу «Загальні положення»:

Метою діяльності сестри медичної дерматовенерологічного кабінету є допомога лікарю в організації прийому пацієнтів, їх обслуговування та проведення за призначенням відповідних лікувально діагностичних процедур.

Призначається на посаду та звільняється керівником лікувально?профілактичного закладу відповідно до чинного законодавства.

Працює відповідно до чинного законодавства про охорону здоров`я, Кодексу законів про працю України та нормативно правових актів, що визначають діяльність закладів охорони здоров`я й організацію амбулаторно поліклінічної допомоги населенню.

Згідно розділу «Завдання та обов`язки»:

Сестра медична дерматовенерологічного кабінету зобов`язана:

Готувати перед амбулаторним прийомом пацієнтів робоче місце лікаря, контролювати наявність необхідного медичного інструментарію, інвентарю, документації, перевіряти справність апаратури та засобів оргтехніки.

Регулювати потік пацієнтів шляхом забезпечення позачергового прийому пацієнтів із важким станом та таких, які мають на це право.

Допомагати за необхідності пацієнтам підготуватися до огляду.

Готувати та передавати в реєстратуру листки самозапису пацієнтів на прийом, талони на прийом до лікаря на поточний тиждень.

Стежити за своєчасним одержанням результатів діагностичних обстежень та вклеювати їх у медичні карти амбулаторних пацієнтів.

Роз`яснювати пацієнтам способи та порядок підготовки до лабораторних, рентгенологічних, функціональних (інструментальних) досліджень.

Брати участь у проведенні санітарно просвітньої роботи серед пацієнтів та заходах з формування у населення навичок здорового способу життя.

Здійснювати відповідно до призначення лікаря лікувальні маніпуляції.

Здійснювати по закінченню амбулаторного прийому пацієнтів оброблення та прибирання інструментарію, впорядковувати медичну документацію та робочі місця.

Працювати у спеціальному медичному одязі.

Щорічно проходити профілактичні медичні огляди.

Подавати екстрені повідомлення про інфекційні захворювання до СЕС.

Вести облік пацієнтів з інфекційними хворобами.

Організовувати поточне та заключне прибирання кабінету.

Згідно розділу «Відповідальність» роботу медичної сестри дерматовенерологічного кабінету оцінює лікар кабінету та головна медична сестра лікувально?профілактичного закладу відповідно до показників діяльності, виконання службових обов`язків та за виявленими недоліками у роботі.

Статтею 62 Закону №1788-XII, статтею 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі постанова КМУ №637), та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі Інструкція №58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 у період з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки вона працювала в Іллічівській портовій лікарні на водному транспорті (до перейменування) на посаді медсестри дерматовенеролога поліклініки №1.

Згідно історичної довідки б/н від 08.09.2023 року Іллічівська портова лікарня на водному транспорті Чорноморської центральної басейнової клінічної лікарні Міністерства охорони здоров`я України перейменована на підставі наказу Чорноморської центральної басейнової клінічної лікарні науково-практичного об`єднання «Медицина транспорту» Міністерства охорони здоров`я України за №57 від 29.05.1998 в Іллічівську басейнову лікарню на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України.

Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України перейменована на підставі наказу Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України за №01/7-33/1 від 16.02.2012 в Державний заклад «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті Міністерства охорони здоров`я України».

Відповідні записи про перейменування лікарні наявні в трудовій книжці позивача.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що трудова книжка позивача з відповідними записами щодо періоду її роботи в Іллічівській портовій лікарні на водному транспорті (до перейменування) на посаді медсестри дерматовенеролога поліклініки №1 з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки є достатньою підставою для підтвердження її права на обчислення зазначеного спірного періоду моєї роботи у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII.

Крім записів у трудовій книжці позивача, період її роботи на посаді, що дає право на обчислення цього періоду в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-XII, підтверджується відповідями на адвокатські запити КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 08.09.2023 року №01/15-1194 та від 21.06.2024 року №01-15-877, а також довідкою від 08.09.2023 року №01/15-1194.

Щодо підстав відмови в обчисленні в подвійному розмірі стажу роботи в Іллічівській портовій лікарні на водному транспорті (до перейменування) на посаді медсестри дерматовенеролога поліклініки №1 з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки.

У листі-відповіді від 13.06.2024 року №17955-16335/С-02/8-1500/24 відповідач зазначив, що для зарахування періоду роботи з 01.08.1989 по 31.12.2003 на посаді медсестри поліклініки №1 дерматовенеролога Іллічівської портової лікарні у подвійному розмірі, згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підстави відсутні, оскільки в пенсійній справі відсутня довідка закладу охорони здоров`я про безпосередню участь в лікуванні шкірно-венерологічних хворих та хворих на інші патології, зазначених в наказі МОЗ України від 19.07.1995 №133.

Так, Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1) чітко визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Подання довідки закладу охорони здоров`я про безпосередню участь у лікуванні шкірно-венерологічних хворих та хворих на інші патології, зазначених в наказі МОЗ України від 19.07.1995 №133 для призначення пенсії за віком зазначеним розділом Порядку №22-1 не передбачено.

Крім Порядку №22-1, жодним іншим нормативно-правовим актом надання громадянами подібних документів (довідок) не передбачено.

У свою чергу згідно пункту 9 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №13-1 від 30.07.2015 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 року за №991/27436 (далі Порядок №13-1), органи Пенсійного фонду не мають права вимагати від заявника надання документів, інформації або вчинення дій, надання або здійснення яких не передбачено законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відповідні відносини, або які знаходяться в розпорядженні (віднесені до компетенції) відповідного органу Пенсійного фонду.

Відтак, твердження відповідача щодо необхідності надання зазначеної довідки не грунтується на Законі, що суперечить приписам статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 постанови КМУ №637, пункту 1.1 Інструкція №58 та правовим висновкам Верховного Суду по численним справам з питань обчислення трудового стажу органами Пенсійного фонду України, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідний запис про періоди роботи позивача з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки на посаді медсестри дерматовенеролога, що дає їй право на обчислення цього періоду роботи в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону №1788, присутній.

Також у листі-відповіді від 13.06.2024 року №17955-16335/С-02/8-1500/24 відповідач зазначив, що до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 25.07.2013 зараховано в одинарному розмірі, оскільки проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це непередбачено статтею 24 Закону №1058-IV.

Зазначене твердження відповідача таким, що не ґрунтується на законі і є протиправним з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Вимогами пункту 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Тобто, Закон №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-XII під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція №1788-XII, - є чинною на теперішній час.

Зазначене повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17, від 11.12.2018 року у справі №310/385/17, від 23.01.2019 року у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі №689/872/17, а також у постановах П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 року у справі №420/2723/20, від 14.05.2021 року у справі №420/7236/20, від 24.01.2022 року у справі №420/11863/21, від 04.10.2021 року у справі №420/3875/21, від 05.08.2021 року у справі №420/8620/21, від 20.07.2022 року №420/5817/22, від 16.05.2022 року у справі №420/213/22, від 26.02.2024 року у справі №420/36410/23.

Суди, зокрема зазначили, що частиною 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Однак, нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

З огляду на системний аналіз зазначених норм, суди прийшли до висновку, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.

Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суди звертали увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною другою статті 6, 8, частиною другою статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Окрім того, згідно частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до підпунктів 2 та 5 пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 року №28-2, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за №40/26485, Головне управління Фонду має право: отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Як свідчать матеріали справи, що не спростовано відповідачем, після подання позивачем заяви від 29.05.2024 року відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б підтвердити безпосередню участь позивача в лікуванні шкірно-венерологічних хворих та хворих на інші патології у спірний період з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки.

Вказане узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду щодо бездіяльності органів Пенсійного фонду України за наявності правових підстав здійснювати перевірки поданих документів, викладеною у постанові від 30 вересня 2019 справа у справі №638/18467/15-а.

З урахуванням вищевикладеного, період роботи позивача на посаді медичної сестри дерматовенерологічного відділення поліклініки №1 Іллічівської портової лікарні з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки підлягає зарахуванню до її страхового стажу в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо зобов`язальної частини позову суд зазначає наступне.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Це узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02, п. 77) з посиланням на статтю 13 Конвенції зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Salah v. The Netherlands" (заява №196/02, п. 50), ефективний засіб - це запобігання тому, щоб не відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 Верховний Суд вказав, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі №320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі №320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, де Суд вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону №2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

дискреційне повноваження передбачено законом;

дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 26 травня 2021 року у справі №824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі №160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі №280/160/20, від 21 квітня 2021 року у справі №480/2675/20, від 20 травня 2022 року у справі №340/370/21, від 26 жовтня 2022 року у справі №640/30483/21, від 21 березня 2023 року у справі №640/17821/21, від 1 травня 2023 року у справі №540/913/21, від 1 травня 2023 року у справі №540/913/21 та від 16 травня 2023 року у справі №380/3195/22.

З огляду на обставини справи, дискреційні повноваження відповідача не допускають кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у даній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період її роботи з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки на посаді медсестри дерматовенерологічного відділення поліклініки №1 Іллічівської портової лікарні - з дати призначення пенсії з 29.06.2016 року та здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум - з дати призначення пенсії з 29.06.2016 року.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання зарахувати страховий стаж задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоду її роботи з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки на посаді медсестри дерматовенерологічного відділення поліклініки №1 Іллічівської портової лікарні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період її роботи з 01.08.1989 по 25.07.2013 роки на посаді медсестри дерматовенерологічного відділення поліклініки №1 Іллічівської портової лікарні - з дати призначення пенсії з 29.06.2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум - з дати призначення пенсії з 29.06.2016 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення підписано 05.12.2024 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА