Рішення № 123550220, 05.12.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21369/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок виплат,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса), в якому позивач просить:

визнати протиправними бездіяльність Військової академії, яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби;

зобов`язати Військову академію здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Військову академію виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач здійснив нарахування та виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, однак без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.

Позивач, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17, вважає, що дії відповідача щодо невключення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди при нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки є протиправними та порушують його майнові права на виплату грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 09.07.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

24.07.2024 року за вхід.№ЕС/30510/24 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки до грошового забезпечення військовослужбовців як розрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, не є систематичною, тому підстав для врахування її до розміру належної та виплаченої позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки немає.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив військову службу з 21.08.2015 по 21.06.2019 року.

Згідно Особистих карток грошового забезпечення, позивачу нараховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% місячного грошового забезпечення з жовтня 2015 року по березень 2018 р.

29.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Військової академії (м. Одеса) в якій просив здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби.

Листом №6/21/513 від 20.05.2024 позивачу відмовлено через відсутність правових підстав.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).

Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За визначенням статті 1 цього Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1-2 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Стаття 9 Закону №2011-XII регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Отже, обчислення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення.

У спірний період діяла постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка передбачала щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовців.

Згідно підпункту 2 пункту 1 цієї Постанови, Кабінет Міністрів України постановив установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови №889).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 була затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №73, яка була чинною до 09.11.2018).

Згідно пп. 2 п. 2 Інструкції №73, виплата винагороди військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) здійснювалась у розмірі до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно п. 3 Інструкції №73, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

У пункті 8 Інструкції №73 було визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

До суду надано копії Особистих карток грошового забезпечення позивача за 2015-2017 та 2018-2019 роки.

Згідно Особистих карток грошового забезпечення, позивачу нараховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% місячного грошового забезпечення з жовтня 2015 року по березень 2018 р.

Спірним у даній справі є питання щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, при обчисленні позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки.

Позиція відповідача щодо відмови включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу на оздоровлення та підйомну допомогу, ґрунтується на нормах Інструкції №75.

У розрізі цього, суд зауважує, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови КМУ №889, а не Інструкції №75.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 14.04.2020 по справі №820/3719/18, від 24.03.2020 по справі №810/2734/17, від 14.07.2020 по справі №820/1784/17, від 16.10.2020 по справі №826/4043/16, від 29.12.2020 по справі №240/1095/20, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

При цьому, оскільки обрахунок сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, хоча й регулюються різними нормами права, однак має однакову базу обчислення, вищенаведені постанови Верховного Суду підлягають врахуванню і у даній справі.

На підставі викладеного, враховуючи, що обчислення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення, а додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, суд вважає що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ №889, яку отримувала позивач під час проходження служби.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок виплат задовольнити повністю.

Визнати протиправними бездіяльність Військової академії (м. Одеса), яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2015-2017 роки та грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №889 від 22.09.2010 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», та здійснити виплату недоплачених частин.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення підписано 05.12.2024 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Військова академія (адреса: 65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, ЄДРПОУ 24983020)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА