Рішення № 123548988, 05.12.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/6320/24

категорія 102000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заступника командира роти №3 батальйону УПП Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітан поліції Ковальова Володимира Петровича , третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування заборонних приписів,

встановив:

ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Заступника командира роти №3 батальйону УПП Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітан поліції ОСОБА_3 , у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №160998 від 08.03.2024, винесений заступником командира роти №3 батальйону УШІ в Житомирській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №160697 від 08.03.2024, винесений заступником командира роти №3 батальйону УШІ в Житомирській області ДПП капітаном поліції ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову вказує, що жодних ознак вчинення домашнього насильства окрім слів ОСОБА_2 не було, а отже поліцейський неправомірно оцінив ситуацію. А також оскільки не було залучено перекладача для розуміння висловлювання позиції ОСОБА_4 , вважаю що було порушено закріплено законодавчо процедуру винесення термінових заборонних приписів, а також самі законні права іноземного громадянина ОСОБА_4 . На підставі вищевикладеного вважаю незаконними дії заступника командира №3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капітана поліції Ковальова Володимира Петровича з приводу винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдника №160998 та №160697 та прошу суд визнати їх неправомірними.

Суддя своєю ухвалою від 19.04.2024 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, встановила відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали суду від 19.04.2024 відповідач отримав 27.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 08 липня 2024 року. Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що при опрацюванні повідомлення про домашнє насильство поліцейський ОСОБА_3 опитав обидві потерпілі сторони та на основі форми оцінки ризиків в обох випадках визначив рівень небезпеки як високий, отже накладання термінового заборонного припису було неминучим та сприяло подальшому припиненню конфлікту. При цьому така оцінка відповідає вимогам п. 6 розд. II Порядку N 369/180. Також по прибуттю на місце події поліцейські спостерігали як позивач намагався шарпати за одяг дитину та малолітню доньку Лауру та розприскував дитині на голову з балончика невідому речовину, на зауваження поліцейських не реагував та постійно щось кричав на іноземній мові, що звучало загрозливо. Звертає увагу суду, що під час опрацювання повідомлення з приводу вчинення домашнього насильства, а саме 08.03.2024, останній поводив себе агресивно здійснював усі дії, зазначені у протоколі про домашнє насильство та накладеному тимчасовому заборонному приписі. Це було зафіксовано на портативний нагрудний відеореєстратор інспектора. Під час опрацювання виклику у інспектора були всі фактичні данні, які вказували на те, що Позивач вчинив адміністративне правопорушення, що полягало у вчиненні психологічної Форми домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_2 , чим спричинив їй психологічні страждання. Вважає, що накладений тимчасовий заборонний припис є законним та і не підлягає скасуванню.

Відповідь на відзив надійшла до суду 26.08.2027. Представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що твердження, на які посилається відповідач, є помилковими, безглуздими та надуманими. Окрім того, на переконання представника позивача, відповідачем не доведено правомірність його дій щодо винесення оскаржуваних заборонних приписів, а докази, надані відповідачем не можна вважати належними та такими, що стосуються предмета спору. Звертає увагу суду, що позивач є іноземцем та не володіє українською мовою, однак не було залучено перекладача при винесенні оскаржуваних приписів. Просить позов задовольнити.

У період із 01.07.2024 по 19.07.2024 та із 19.08.2024 по 02.09.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

До суду 30.08.2024 надійшла заява ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Суддя своєю ухвалою від 04 вересня 2024 року постановила залучити ОСОБА_2 , як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

У період із 17.10.2024 по 30.10.2024 головуюча у справі суддя перебувалал у відпустці.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що 08.03.2024 аступник командира роти №3 батальйону УПП Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітан поліції ОСОБА_3 склав терміновий заборонний припис серії АА №160697 та терміновий заборонний припис серії АА №160998 зв`язку з скоєнням домашнього насильства

У вказаних термінових заборонних приписах зазначено:

- припис винесено стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство Франції, місце реєстрації: Чеська республіка, особу встановлено на підставі паспорту іншої держави - Франція;

постраждала особа - ОСОБА_2 (припис серії АА №160697), ОСОБА_6 ( припис серії АА №160998);

- ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство відносно дружини гр. ОСОБА_2 у присутності малолітньої спільної дитини, яке виразилось у погрозах, викриках, шарпаннях, нецензурній лайці.

Вказаними приписами стосовно кривдника прийняті заходи термінового заборонного припису у вигляді заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 5 діб з 17:40 год. 08.03.2024 по 17:39 год. 13.03.2024.

У приписах зазначено, що від підпису та від їх отримання ОСОБА_5 відмовився.

Позивач оскаржив зазначені термінові заборонні приписи до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 55 Основного Закону України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII).

Положеннями ч.1 ст.1 Закону № 2229-VIII надано наступні визначення понять:

- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3);

- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6);

- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8);

- терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства (п. 16).

За змістом ч. 3 ст. 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать, зокрема винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.

Статтею 24 Закону № 2229-VIII передбачено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Частинами 1, 2, 4-6 ст. 25 Закону № 2229-VIII визначено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ч. 9 ст. 25 Закону № 2229-VIII).

Терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України (ч. 11 ст. 25 Закону № 2229-VIII).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 серпня 2018 року № 654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (далі - Порядок № 654).

Так, відповідно до п 6, 7 розд. ІІ Порядку № 654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер.

Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору.

У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.

Пунктами 10, 11 розд. ІІ Порядку №654 передбачено, що під час винесення припису в ньому зазначаються:

у рядку «тип, назва населеного пункту» - тип, назва населеного пункту;

у рядку «посада, найменування уповноваженого підрозділу поліції, звання, прізвище, ім`я, по батькові працівника, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника» - посада працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, найменування уповноваженого підрозділу поліції, у якому він служить, звання, прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочень);

у рядку «згідно зі статтею 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та з урахуванням існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи виніс цей терміновий заборонний припис стосовно» - прізвище, ім`я та по батькові особи, яка вчинила домашнє насильство (повністю, без скорочень), стать, дата народження, громадянство, місце проживання, місце реєстрації, номер контактного телефону, місце роботи (навчання), посада;

у рядку «особу встановлено» - назва документа, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила домашнє насильство (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і назва органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла));

у рядку «чи притягався(лася) до адміністративної або кримінальної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності (впродовж року) або кримінальної відповідальності;

у рядку «у зв`язку із скоєнням ним (нею) домашнього насильства» - форма(и) домашнього насильства та стислий зміст правопорушення;

у рядку «стосовно постраждалої особи» - прізвище, ім`я та по батькові постраждалої особи (повністю, без скорочень) із підкресленням ступеня її спорідненості з кривдником відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";

у рядку «заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника» - захід чи заходи, передбачені частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";

у рядку «Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком» - строк із зазначенням кількості діб, часу та дати винесення припису, часу та дати закінчення дії припису;

у рядку «Особі, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, роз`яснено положення статті 173-2 КУпАП про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису стосовно кривдника, зобов`язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ Національної поліції України за місцем учинення домашнього насильства, а також про право оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника до суду» - підпис, прізвище та ініціали особи, якій винесено припис;

у рядку «Підпис працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника» - підпис, прізвище, ім`я та по батькові працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України, який виніс припис;

у рядку «Підпис постраждалої особи (її представника) про отримання копії термінового заборонного припису стосовно кривдника та надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних» - підпис, прізвище, ім`я та по батькові постраждалої особи (її представника);

у рядку «Підпис кривдника про отримання термінового заборонного припису стосовно кривдника отримано» - підпис, прізвище, ім`я та по батькові кривдника;

у рядку «Кривдник від підпису відмовився в присутності» - підписи, прізвища, імена та по батькові працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій.

Судом встановлено, що на момент звернення до суд (25.03.2024 - відмітка на поштовому конверті) відкриття провадження у даній справі (19.04.2024) та відповідно на час розгляду справи судом, строк дії оскаржуваних термінових заборонних приписів сплинув (12.03.2024) і тому підстави для скасування даного припису відсутні, оскільки він фактично втратив свою чинність.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, вирішуючи спірні правовідносини, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за захистом своїх прав у судовому порядку, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним.

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, на час розгляду справи по суті заборонний припис вичерпав свою дію і не несе будь-яких правових наслідків, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, у зв`язку з чим, не потребує додаткового скасування у судовому порядку.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Заступника командира роти №3 батальйону УПП Головного управління Національної поліції в Житомирській області капітан поліціа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування заборонних приписів від 08.03.2024: серії АА №160697, серії АА №160998.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

05.12.24