Рішення № 12354883, 11.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

11.11.2010Справа №2-12/4739-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боспор-Тур» (98320 м. Керч, вул. Набережна, 2 к. 204)

до відповідача Кримського республіканського позашкільного навчального закладу «Школа вищої спортивної майстерності» (95000 м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 46)

про визнання недійсним договору оренди.

Суддя Іллічов М. М.

Представники:

Від позивача: Гончаров П.Ю. – представник, довіреність б/н від 01.06.06;

Від боржника: Стоборєв М. П., представник, довіреність № 14/9 від 14.04.10;

Суть спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «Боспор-Тур» звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Кримського республіканського позашкільного навчального закладу «Школа вищої спортивної майстерності» про визнання недійсним договору оренди б/н від 30.03.2006 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 березня 2006 року між сторонами був укладений договір оренди транспортних засобів, за умовами якого, позивач передав відповідачеві майно, однак, не передав відповідні документи до нього, у зв’язку з чим, позивач не має можливості використовувати орендоване майно за цільовим призначенням та просить визнати вказаний договір недійсним відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмовий відзив з запереченнями.

В судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2006 року між Республіканською школою вищої спортивної майстерності (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор-тур» (Орендар) був укладений договір оренди транспортних засобів (надалі Договір).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов’язується передати Орендареві для організації навчально-тренувального процесу та навчання дітей та підлітків парусному спорту в строкове, на строк 40 років, платне користування чотири одиниці яхт: яхта марки «Вега» № КР 4271К; яхти марки «Ассоль» № КГК 9071 К та УКГ 7025 К; яхта марки «Амадина» № УКГ 7026 К, а Орендар зобов’язується прийняти названі яхти та використовувати їх за цільовим призначенням, а також, сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, Орендодавець бере на себе обов’язки в строк до 3-х днів після набрання чинності цим Договором передати в орендне користування орендарю визначені яхти в належному технічному стані, який забезпечує їх нормальну експлуатацію. Передача транспортних засобів здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Незважаючи на відсутність у матеріалах справи відповідного акту прийому-передачі транспортних засобів, сторони не спростовують факт передачі позивачу транспортних засобів за Договором.

Також, відповідач не заперечує проти того факту, що інвентарні картки та інші реєстраційні документи на орендоване майно не були передані позивачу, більш того вони були відсутніми на час укладання договору, однак, цей факт, на думку відповідача, не перешкоджає у використанні майна за цільовим призначенням.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши надані докази, доходить висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Стаття 15 Кодексу торговельного мореплавства України надає поняття судна, а саме, судно в цьому Кодексі означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується: 1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі; 2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); 3) для наукових, навчальних і культурних цілей; 4) для спорту; 5) для інших цілей.

Статтею 26 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що українські судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства, підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України.

Українські судна, що не підлягають реєстрації у Державному судновому реєстрі України, реєструються у Судновій книзі України. Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кожна яхта перед виходом у плавання підлягає контролю, який здійснює адміністрація бази-стоянці з метою перевірці судових документів, встановлення відповідності судових документів основних характеристикам яхти, а також перевірці виконання вимог по укомплектовуванню судового екіпажу.

Ненадання або закінчення терміну дії суднових документів згідно положень Інструкції про порядок огляду суден, які здійснюють плавання (експлуатуються) на внутрішніх водних шляхах України, затвердженої наказом Міністерства транспорту України N 225 від 19.04.2001 р., тягне заборону експлуатації (плавання) судна

Таким чином, користувач судна за договором позбавлений можливості законно використовувати за цільовим призначенням майно, на що був спрямований розрахунок при укладанні договору, за відсутності відповідних документів, посилання ж відповідача на відсутність перешкод у користуванні яхтами за відсутністю реєстраційних документів спростовуються вимогами діючого законодавства.

Отже, є підстави стверджувати про наявність на час вчинення спірного правочину помилки з приводу властивості та якості речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням, що істотним чином впливає на формування волі сторони правочину.

Судові витрати згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати договір оренди транспортних засобів без номеру від 30.03.2006 р., укладений між Республіканською школою вищої спортивної майстерності та товариством з обмеженою відповідальністю «Боспор-тур», недійсним.

3.          Стягнути з Кримського республіканського позашкільного навчального закладу «Школа вищої спортивної майстерності» (95000 м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 46, ЄДРПОУ 02928344 п/р 35429002001572 в УДК в АРК м. Сімферополь МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Боспор-Тур» (98320 м. Керч, вул. Набережна, 2 к. 204 ЄДРПОУ 32183980 п/р 26002763015001 в АКБ Приватбанк м.Керч МФО 324731) судові витрати по сплаті держмита в сумі 85,0 грн., за інформаційно-технічне забезпечення позову – 236,0 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іллічов М.М.