Рішення № 123542005, 03.12.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/514/20

2/302/3/24

Номер рядка звіту 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

03.12.2024 селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П.,

з участю: секретар судового засідання - Липей В.В.,

представник третьої особи адвокат Рішко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 через представника адвоката Кульчицького О.С. до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів сторони позивачів

03.06.2020 сторона позивачів подала суду вищенаведений позов, який обґрунтовано таким. ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами ОСОБА_5 . 27.02.2016 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через їхнього представника звернулось до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування шкоди по втраті годувальника в розмірі 115 200 грн та відшкодування витрат на поховання в розмірі 31 200 грн. 18.11.2019 року відповідач на адресу ОСОБА_1 надіслав лист у якому відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на добровільне відшкодування такої винуватцем ДТП. 03.02.2020 року на адресу відповідача було надіслано заяву, у якій зазначено, що винуватець ДТП не здійснив добровільне відшкодування для позивачів. Після чого відповідач у телефонному режимі знову відмовив позивачам у виплаті страхового відшкодування. Сторона позивача вважає ці відмови безпідставними та такими, що порушують права позивачів на відшкодування шкоди, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Винесені в справі процесуальні рішення

Ухвалами Міжгірського районного суду Закарпатської області від:

- 05.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (суддя Гайдур А.Ю.);

-24.07.2020 року суддя Кривка В.П. прийняв справу до свого провадження у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_6 від здійснення правосуддя;

-01.10.2020 року залучено у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 ;

-03.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті;

-07.12.2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі №302/852/17 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.3 КК України;

-24.10.2024 року відновлено провадження у цій справі.

Позиції учасників справи

24.06.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач відмовилася від будь-яких претензій до ОСОБА_4 і тим самим відмовилася від будь-яких деліктних зобов`язань щодо цього страхового випадку, та вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.01.2018 року у справі №302/852/17 судом встановлено обставину, що пом`якшує відповідальність винного, добровільне відшкодування винним завданого злочином збитку. При цьому задоволення цього позову покладена на ОСОБА_4 обов`язок подвійного відшкодування шкоди, оскільки судом при розгляді кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_4 відшкодував шкоду у повному обсязі.

Представник позивачів-адвокат Кульчицький О.С. у минулому судовому засіданні подав суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивачів та їх представника.

Відповідач в особі представника в судове засідання на розгляд справи не з`явився, про таке повідомлений належно, що вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву висловив прохання розгляд справи провести за його відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 , -адвокат Рішко С.І. в залі судового засідання зазначив таке. ОСОБА_4 згідно з вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.01.2018 року визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 ч.3 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням протягом іспитового строку 3 років. Цей вирок набрав законної сили згідно з ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10.10.2024. У мотивувальній частині вироку зафіксовано, що потерпіла ОСОБА_1 не має претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 . Тому засуджений ОСОБА_4 (третя особа в розглядуваному цивільному провадженні) зайняв позицію відповідача в справі і просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник третьої особи у судовому засіданні не надав у справу жодного підтвердження про добровільне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям, яка була завдана унаслідок ДТП, а також не надав якогось обґрунтування видів відшкодування та їх розмірів.

Оцінивши заяви по суті спору, подані в справу докази, позицію представника третьої особи-адвоката Рішко С.І., суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке обґрунтування.

Встановлені судом обставини

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 06.11.2008 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів 06.11.2008 року зроблено відповідний актовий запис за №48; прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка- ОСОБА_8 , дружини- ОСОБА_8 , що вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

У ОСОБА_5 та ОСОБА_1 народилося двоє дітей : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається з свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 ,№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 31 років, про що 23.08.2017 року складено відповідний актовий запис №55, що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

Вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.01.2018 року у справі №302/852/17 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України, і призначено йому покарання строком на 5 (п`ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки. На підставі ст.ст. 75, 76 ч.1 п. 1, 2 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання - у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки. ОСОБА_4 визнано винуватим за таких обставин : 22 серпня 2017 року біля 20 години 30 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «УРАЛ-375» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , разом з пасажирами ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , рухаючись по ґрунтовій дорозі в урочищі «Черенина», що в с.Колочава, Міжгірського району, діючи в супереч вимогам п.п. 2.3 «б», 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руку України, не врахував дорожні умови та не забезпечив безпеку руху, внаслідок чого при русі на ухилі ліворуч з`їхав за межі ґрунтової дороги та перекинувся у прірву. В результаті даної пригоди ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичної експертизи за №65 від 20.09.17 р., отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних розривів печінки, множинних розривів легень, розрив селезінки, перелому склепіння черепа, множинних переломів ребер з обох сторін, перелому тіла правої ключиці, множинних синців та саден на шкіряних покривах голови, тулуба та кінцівок. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, з послідуючим випадінням та падінням на тверде підлегле покриття. Вказані тілесні ушкодження виникли прижиттєво і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя, згідно пункту 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», і мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті. Пасажир ОСОБА_9 згідно висновку судово-медичної експертизи за № 66 від 20.09.17 р., отримав тілесні ушкодження у вигляді забою легень, множинних розривів печінки, множинних переломів ребер з обох сторін, грудини, закритого перелому правого стегна, множинних синців та саден на шкіряних покривах голови, тулуба та кінцівок. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути виступаючі частини салону автомобіля, з послідуючим випадінням та падінням на тверде підлегле покриття. Вказані тілесні ушкодження виникли прижиттєво і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя, згідно пункту 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», і мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з наступившими наслідками, а саме: отриманням пасажирами ОСОБА_5 та ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до їх смерті. Крім того, у вироку зазначено, що цивільного позову та процесуальних витрат не має, а судом встановлено обставини, що пом`якшують покарання винної особи, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого злочином збитку. Цей вирок суду набрав законної сили 10.10.2024 року.

Потерпілими у кримінальному провадженні № 12016070000000178 щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України, визнані ОСОБА_1 та ОСОБА_10 .

У матеріалах кримінального провадження справа № 302/852/17 є письмова розписка потерпілої ОСОБА_1 , що вона не має претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 , а також зафіксовано відсутність подання в цій справі цивільного позову від ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_4 .

У кримінальному провадженні також зафіксовано, що ОСОБА_4 володів транспортним засобом марки «Урал» номерний знак НОМЕР_6 , 05.06.1997 р.в. без реєстрації права власності, не мав при собі страхового поліса про страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів. В справі є довідка, що зазначений транспортний засіб зареєстрований в Яворівському МРЕВ (ТСЦ 4647) за громадянином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (довідка ТСЦ 2144 від 29.08.2017 № 31/7/4-755 (а.с. 34 матеріалів кримінального провадження досудового розслідування, приєднаних до судового кримінального провадження в справі № 302/852/17).

27.02.2019 року ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» в особі керівника Тарасова В.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах своїх малолітніх дітей : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подав заяву про виплату страхового відшкодування на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, згідно якої висловив прохання здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, яка мала місце 22.08.2017 року водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «УРАЛ-375» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , не врахував дорожні умови та не забезпечив безпеку руху, внаслідок чого з`їхав за межі ґрунтової дороги та перекинувся у прірву, а саме в таких розмірах 31 200 грн для дружини ОСОБА_1 (відшкодування витрат на поховання), по 57 600 грн кожному для синів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відшкодування на утримання).

Представнику ОСОБА_1 , ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування», начальник департаменту Островецький О. Моторного (транспортного) страхового бюро України надіслав відповідь на звернення від 01.04.2019 року №3.1-05/10255, згідно якого за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.01.2018 року винна особа ОСОБА_4 добровільно відшкодував збиток, завданий злочином, а тому МТСБУ не має правових підстав для виплати відшкодування з фонду захисту потерпілих, бо судом визначено особу, яка зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду.

ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування» в особі керівника Тарасова В.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах своїх малолітніх дітей : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до раніше поданої заяви долучив Моторному (транспортному) страховому бюро України заяву про взаєморозрахунок від 20.01.2020 року, згідно якої ОСОБА_1 з 22.08.2017 року по 20.01.2020 року не отримувала допомоги від винної особи ОСОБА_4 .

Згідно з заявою ОСОБА_12 , справжність підпису якої 23.01.2019 року засвідчено секретарем Колочавської сільради ОСОБА_13 , та зареєстровано за №04, вона відмовляється від своєї частки страхового відшкодування, яке належить їй внаслідок ДТП, яка мала місце 22.08.2017 року на користь ОСОБА_1 .

Згідно з товарним чеком №20 від 2018 року та накладною №20 ОСОБА_1 придбала у ФОП ОСОБА_14 комплект пам`ятника на могилу за 31 200 грн.

Згідно з актом прийому наданих робіт, послуг №7 від 22.09.2018 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_14 склали цей акт про те, що ФОП ОСОБА_14 виконав роботу, що полягає у виготовленні та встановленні комплекту пам`ятника на могилу, загальна сума робіт склала 31 200 грн.

Згідно з довідкою виконкому Колочавської сільської ради ОСОБА_1 , 1987 р.н. має такий склад сім`ї : ОСОБА_3 , 2011 р.н., -син, ОСОБА_2 , 2015 р.н., - син, ОСОБА_12 , 1967 р.н.

Згідно з довідкою виконкому Колочавської сільради ІНФОРМАЦІЯ_5 померлий ОСОБА_5 , 1985 р.н., який на момент смерті ніде не працював.

Нормативно-правове обґрунтування висновку суду

У справі достовірно встановлено, що ОСОБА_4 (третя особа), який володів, користувався транспортним засобом і здійснив ДТП без обов`язкового укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності. ОСОБА_4 вироком суду визнаний винуватим у порушення Правил дорожнього руху, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 ч.3 Кримінального кодексу України, унаслідок чого загинули двоє пасажирів цього транспортного засобу, зокрема й ОСОБА_5 . Останній був чоловіком ОСОБА_1 і батьком дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон). За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Відповідно до ст.27.2. Закону Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст.27.4. Закону Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Стаття 37 Закону містить виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2017 року становить 3200 грн.

Загальний розмір страхового відшкодування, яке має право отримати ОСОБА_1 становить 31 200 грн. відшкодування витрат на пам`ятник.

В порядку ст.27.2 Закону відшкодування на утримання здійснюється кожній особі рівними частинами. Загальний розмір відшкодування на утримання становить 36*3200=115 200.

Загальний розмір страхового відшкодування, яке має право отримати ОСОБА_2 становить 57 600 грн. (відшкодування на утримання - ст. 27.2 Закону).

Загальний розмір страхового відшкодування, яке має право отримати ОСОБА_3 становить 57 600 грн. (відшкодування на утримання - ст. 27.2 Закону).

Отже, володілець і власник транспортного засобу допустили порушення положень закону №1961-ІУ від 01.07.2004, бо не забезпечили транспортний засіб страховим полісом в обов`язковому порядку. У такому випадку відповідач (страховик МТСБУ) є належним відповідачем за позовними вимогами відповідно до положень статті 27.2 Закону і ч.1 статті 1200 ЦК України.

Суд відхиляє доводи відповідача про заперечення позову за змістом відзиву з огляду на таке.

Звернення сторони позивача до відповідача про виплату страхового відшкодування з додатком усіх документів, що стверджують розмір та необхідність здійснення зазначених у позові виплат мало місце 27.02.2019 (заява представника позивачів до відповідача МТСБУ).

Позов до відповідача подано до набрання законної сили вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.01.2018.

В справі не здобуто підтверджень того, що винуватець ДТП ОСОБА_4 відшкодував потерпілій ОСОБА_1 добровільно шкоду, завдану злочином, зокрема і в частині конкретизованих позовних вимог. Представник третьої особи в судовому засіданні не надав підтверджень цього та належного обґрунтування, окрім посилання на мотивувальну частину вироку (зміст зазначений вище). Констатація у вироку, що потерпіла ОСОБА_1 не має претензій до обвинуваченого не стверджує відшкодування шкоди, яка є предметом судового розгляду в цій цивільній справі. Адже в кримінальному провадженні не було заявлено цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 . Також не має підтверджень про відшкодування шкоди в повному обсязі з конкретизацією видів і розмірів відшкодування, дати здійснення такого відшкодування, тощо. Висловлення потерпілої ОСОБА_1 під час судового засідання в кримінальному провадженні про «відсутність претензій до обвинуваченого» щодо призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, саме по собі не підтверджує вирішення обвинуваченим питання відшкодування шкоди потерпілим.

З огляду на вище викладене суд вважає, що позиція відповідача про те, що в разі задоволення позову на ОСОБА_4 може бути покладено обов`язок подвійного відшкодування шкоди в порядку регресного зобов`язання, є припущенням.

Статтею 81 ч.1 ЦПК України передбачено : кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 3 Закону № 1961-ІУ від 01.07.2004 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 41.1. Закону № 1961-ІУ від 01.07.2004 передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Із змісту письмової відмови відповідача від 01.04.2019 № 3.1-05/10255 на звернення представника позивачів щодо здійснення страхових виплат у зв`язку з ДТП, яка мала місце 22.08.2017, унаслідок якої загинув ОСОБА_5 , видно, що відповідач не виконав положень статті 37 Закону № 1961-ІУ від 01.07.2004. Зокрема, відповідач не зазначив підстав, передбачених цією нормою Закону з відповідного переліку для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

З огляду на встановлені обставини, викладене обґрунтування суд вважає, що сторона позивачів довела позовні вимоги достатніми, належним, допустимими і достовірним доказами, а відповідач не спростував ці вимоги у відповідності до чинного законодавства.

Розподіл судових витрат

Судові витрати у виді судового збору за ставкою, передбаченою законом «Про судовий збір», пропорційно ціни позову (146400 гривень) слід покласти на сторону відповідача із стягненням у користь держави.

Інших судових витрат для вирішення і стягнення у справі не має. Адже зазначений у позовній заяві попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат в розмірі 10000 гривень не підтверджений під час судового провадження належно з деталізацією цих витрат та їх понесенням стороною позивача для цілей надання правничих послуг тощо.

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ- 21647131, місцезнаходження: місто Київ, Русанівський бульвар, будинок, 8) в користь:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) невиплачене страхове відшкодування 31 200 грн, 57 600 грн (в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), 57 600 грн (в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ), - всього стягнути 146 400 грн;

- держави судові витрати у виді судового збору в сумі 1464 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, - якщо апеляційна карга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 05.12.2024.

Суддя: В. П. Кривка