Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 229/2403/24
Провадження № 1-кп/229/1279/2024
УХВАЛА
05 грудня 2024 р. м. Дружківка, Донецької області
Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції у приміщенні зали судових засідань Дружківського міського суду Донецької області кримінальне провадження № 12024052260000038 від 20 січня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дружківка Донецької області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працююча, в силу ст. 89 КК України не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор заявив суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 . Мотивуючи клопотання, прокурор вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
«06» березня 2024 року о 00 годині 45 хвилин ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 21.01.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 22.01.2024 року; протоколом огляду грошових коштів від 21.02.2024 року; протоколом огляду покупця від 21.02.2024 року; протоколом огляду від 21.02.2024 року; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 21.02.2024 року; висновком експерта №СЕ-19/105-24/1369-НЗПРАП від 27.02.2024 року.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний є місцевим мешканцем та може дізнатись анкетні дані свідків.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрювана розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для неї, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що 05.03.2023 в період часу з 20.56 до 22.14 годин в ході проведення обшуку в рамках кримінального провадження №12024052260000038 від 20.01.2024, за адресою: АДРЕСА_2 , за участі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено та вилучено: паперовий згорток з порошкоподібною речовиною білого кольору, 2 фрагмента пластикових пляшок, з нашаруванням невідомого походження, 3 предмети схожі на наперстки з нашаруванням невідомого походження.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрювана ОСОБА_5 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_5 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
Крім того, бажання ОСОБА_5 уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваної. Таким чином, констатовані ризики є обґрунтованими та доведеними.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, також враховуючи вкрай напружену ситуацію пов`язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 , може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням ОСОБА_5 тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м`якого запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.
В зв`язку з вказаним, прокурор просить постановити ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій строком на 60 діб, без застосування застави.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, вказав, що законодавець зобов`язує суд перевіряти кожні 60 днів підстави застосування запобіжного заходу. Тільки при наявності реальних ризиків, суд може приймати рішення. За час судового розгляду, судом було допитані свідки, які фактично не підтвердили ключові обставини інкримінованого злочину. Свідки допитані, останнього свідка прокурор доставити до суду не може, тобто ризику впливу на свідків не має. Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, прокурор обґрунтовує тим, що домівка підзахисної знаходиться недалеко від лінії ведення активних бойових дій, однак це не може бути підставою для тримання під вартою, адже підзахисна не винна у нападі рф. Крім того, ОСОБА_5 є невинною та сподівається на виправдовуваний вирок, а тому вона не має наміру переховуватися від суду, та має бажання швидкого розгляду справи. На теперішній час існують всі підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.
У судовому засіданні обвинувачена підтримала свого захисника, заперечувала проти клопотання прокурора.
Прокурор заперечувала проти зміни запобіжного заходу.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу(частина другастатті 331 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина другастатті 177 КПК України).
Відповідно до пункту третього частини першоїстатті 176 КПК Українидо запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу(частина першастатті 183 КПК України).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першоюстатті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3ст. 199 КПКоднією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд зазначає, що Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 06.03.2024 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці до 03.05.2024 року, в подальшому строк дії запобіжного заходу було продовжено. Строк дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до кримінального проступку та тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ризики продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі ст.12 КК України, віднесено до тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що загрожує обвинуваченій, за умови доведеності її вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачена з метою уникнення покарання. Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченої від суду. Ризику впливу на свідків судом не встановлено.
На обґрунтування ризику можливого переховування обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд надає оцінку особі обвинуваченої, який незаміжня, дітей на утриманні не має, офіційного місця роботи та постійного самостійного заробітку не має. Обвинувачена не має міцних соціальних зв`язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду.
Суд вважає, що прокурором доведено також ризик можливого продовження незаконної діяльності обвинуваченою.
Зважаючи на те, що обвинуваченій інкримінується вчинення тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, що створює загрозу для населення та становить підвищену суспільну небезпечність, суд вважає, що у даній справі, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес, який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Відтак, суд вважає, що тимчасова ізоляція обвинуваченої ОСОБА_5 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки, окрім захисту прав і інтересів обвинуваченої, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому і запобігти можливій злочинній діяльності особи, якій пред`явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, а тому приходить до висновку про необхідність продовжити щодо даної обвинуваченої винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить її належну процесуальну поведінку, а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.
Доводи захисника щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 , суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Відтак, обвинуваченій ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особу обвинуваченої, тривалість перебування під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 60-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків та зумовити її належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3, 4 ст.183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачену такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, не відвідувати заклади громадського харчування та розважальні заклади.
На підставі викладеного, керуючись ст.176-178,181,184,193-199,314-315,336, 376 КПК України,суд
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обчислювати з 05.12.2024 до 02.02.2025, включно.
Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Розмір застави визначити у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Донецькій області (отримувач ТУ ДСА України в Донецькій області, ЄДРПОУ 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, р/р UA828201720355259003000011792).
Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Дніпровської установи виконання покарань № 4».
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченої з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, а також суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Уповноважена службова особа ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4» у разі внесення застави, при звільненні обвинуваченої, зобов`язана роз`яснити їй або заставодавцю обов`язки, покладенні на обвинувачену, та наслідки їх невиконання.
Покласти на обвинувачену у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками, не відвідувати заклади громадського харчування та розважальні заклади.
Роз`яснити обвинуваченій, що у разі невиконання нею покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяця з дня внесення застави.
В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу відмовити.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана 5 грудня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 123541871, Дружківський міський суд Донецької області було прийнято 05.12.2024. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 229/2403/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: